Я. Корчак. Як любити дитину (ч. 1)

(За книгою: Корчак Я. Как любить ребенка: Книга о воспитании. – М., 1990. – 493 с.)

Автор фотографії:
Michael de`Oz

Хрестоматійна книжка, про автора якої вже давно чув, але прочитати знайшов час лише зараз, коли синові вже три роки і почали з’являтися запитання щодо правильного виховання. Сучасним журналам вірю мало, а про цю книжку знав давно, от і взяв у бібліотеці. І не пожалкував. Справді потрібна для батьків книжка, ще й написана з великим професіоналізмом, а головне – любов’ю до дітей. За десятибальною шкалою – беззаперечна десятка. Як і обіцяю, ділюся цитатами (у моєму перекладі на українську), однак їх наскільки багато, що розділю на декілька частин і викладатиму протягом кількох неділь. Отож:

  • Кожного разу, коли дитина не слухається, у дорослого в запасі є сила.
  • Ми на власному прикладі вчимо дитину зневажливо ставитися до слабших.
  • Руки і мозок потребують роботи.
  • Вже не «вівтар», а «хлів» життя.
  • Тривожне очікування того, що буде, підсилює зневагу до того, що є.
  • Лише перед законом і Богом цвіт яблуні коштує скільки ж, що і плід; і зелені сходи – скільки стиглі ниви.
  • Навіть жебрак розпоряджається милостинею, як заманеться, а дитина повинна звітувати за кожен «подарований» (отриманий в особисте користування) предмет.
  • Дорослий вважає, що дитина має прийняти подарунок і бути (!) задоволеною.
  • Світлий дитячий демократизм не знає ієрархії.
  • Ми зневажаємо різноманіття дитячого життя та радість, яку їй легко дати.
  • Разом з кислим запахом пелюшок і пронизливим криком новонародженого забряжчали ланцюги подружньої неволі.
  • Не слід нехтувати дрібницями: образа на дітей складається з раннього вставання, втраченого спокою, зниклого порядку, порушеного бюджету.
  • Замість того, що ми даємо дитині добровільно, від нього вимагається намагатися і винагороджувати, і насамперед – відчувати вдячність.
  • Людина змушена лавірувати між чужими вказівками і своїми переконаннями.
  • Якщо їх приборкувати силоміць, прояви дитячої нудьги і бунту будуть рідшими, зате сильнішими і запеклішими.
  • У дорослих рідкість – блакить пробачень, часті багрянці гніву й обурення.
  • Покарання у першу чергу повинно бути справедливим, а не суворим.
  • Чим більше намагання дитини замаскувати або вплинути – тим бурхливішою є реакція; дитині, розкритій в найпотаємніших намаганнях, вже нічого втрачати.
  • Лев не тоді небезпечний, коли сердиться, а коли розіграється, хоче побешкетувати.
  • Дитину може п’янити кисень повітря, як дорослого горілка.
  • Ми граємо з дітьми крапленими картами: слабкості дитячого віку б’ємо тузами переваг дорослих.
  • Пестячи дитини, це ми приймаємо його ласку.
  • Діти були, і діти будуть. Вони не захопили нас зненацька і ненадовго.
  • Загальне навчання – примусова розумова робота.
  • Дитина не дурна; дурнів серед них не більше, ніж серед дорослих.
  • У подиві зупиняється часом розумна дитина перед агресією уїдливої сивочолої дурниці.
  • Поважайте незнання дитини і його роботу пізнання.
  • Сльози дитини – безсилля і бунт, відчайдушна спроба протесту, заклик на допомогу, прояв поганого самопочуття і завжди – страждання.
  • Поважайте власність дитини і його бюджет.
  • Дитина не хоче бути тягарем.
  • Дитина з кожним днем все глибше вростає в життя.
  • Життя – це хоровод миттєвостей, що вмирають і знову народжуються.
  • Ми завжди розмальовуємо майбутнє занадто яскравими фарбами.
  • Ми відпустили собі гріхи і відмовилися від боротьби з собою, переклавши цей тягар на дітей.
  • Вина дитини – це все, що цілить в наш спокій, самолюбство і зручність, ставить проти себе і сердить, б’є по звичках, поглинає час і думки.
  • Ми не визнаємо за дитиною упущень без злої волі.
  • Ми завжди знайдемо, чим дорікнути дитини, і жадібно вимагаємо все більше і більше.
  • Дитина привертає нашу увагу, коли заважає і вносить смуту; ми помічаємо і пам’ятаємо тільки ці моменти.
  • Недооцінюємо безгрішні хвилини бесіди дитину з собою, світом, Богом.
  • Голосно говорять про себе погані вчинки і погані діти, заглушаючи шепіт добра, але добра в тисячу разів більше, ніж зла.
  • Ми тренуємо увагу та винахідливість у видивлянні зла, у розслідуванні, у винюхуванні, в нишпоренні, в переслідуванні, в заставанні на місці злочину, в дурних передчуттях і образливих підозрах.
  • Дитина говорить мовою оточення.
  • Діти дарують нам день, цілий, довгий і без виключень, а ми відкидаємо його за одну погану мить.
  • Дитину вивчають не як окрему, а як нижчу, слабшу і психічно біднішу організацію.
  • Потрібно відректися від лицемірної туги за досконалим дітям.

PS.

Корчак називає шкільні спортзали рекреаційними.

PPS.

Продовження читайте наступної неділі.

One thought on “Я. Корчак. Як любити дитину (ч. 1)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *