Володимир Підпалий

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Володимир Олексійович Підпалий,
що народився тринадцятого травня 1936-го року, писав:
Вечірнє
*****

Вдвох сьогодні посидимо ввечері, мамо…
Залиш, будь ласка, ложки і відра…
Я тобі погортаю томів сторінками,
прочитаю – бо вчений – цитати хитрі…

Я тобі розкажу, що пишуть в газетах,
чим країна живе, чим живе загряниця…
Захоплюсь – і забуду сховати в рукав сигарету,
і ти скажеш своє: – і куди це годиться…

Із прискринка дістанеш листи від татка,
жовті, наче печаль твоя удовина…
Гірко він посміхнеться до нас із картки,
запитає тебе, чи доглянула сина…

Ну, хіба за цигарку ти винна, мамо, –
хай мене покарає, аби вернувся…
Ой чекала. Не спала. Виглядала роками.
Вибігала до шляху в надії і тузі…

Хай без рук і без ніг. Аби – батько дитині.
Аби в хаті запахла сорочка пітна…
Попливли від сліз твої очі сині: –
Йдуть до всіх. Лише нашого все не видно…

Бач, куди повернулася наша розмова,
а хотілося, мамо, інтимно й тихо,
що в твоєї онуки голос шовковий,
твої очі великі, над лобиком вихор…

Що приїдем до тебе на ціле літо,
зі столиці втечем у твої тривоги –
будуть квіти в саду. І на сволоках – квіти.
Навіть сни будуть в квітах твоїх, їй-богу…

Буде внучка тобі тупотіти ногами,
домагатись від тебе казок химерних…
Вдвох сьогодні посидимо ввечері, мамо,
як сиділи б удвох, коли б ти не померла…

*****

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *