Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 25-26)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

25 Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши сві­тильники свої, вийшли назустріч женихові. П’ять з них були мудрі, а п’ять – нерозумні. Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. А мудрі відпо­віли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. 10 Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, вві­йшли з ним на весілля, і двері зачинилися. 11 Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Гос­поди! Відчини нам. 12 Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. 13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

14 Так само один чоловік, відхо­дячи, покликав своїх рабів і пере­дав їм майно своє: 15 одному дав п’ять талантів, другому два, іншо­му ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж ви­їхав. 16 Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. 17 Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. 18 А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. 19 Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. 20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. 21 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе постав­лю; увійди в радість господаря твого. 22 Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. 23 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе постав­лю; увійди в радість господаря твого. 24 Підій­шов і той, який одер­жав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; 25 і, побо­яв­шись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. 26 Господар його сказав йому у від­по­відь: лука­вий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз­сипав; 27 тоді треба було тобі відда­ти срібло моє купцям, і я, прий­шов­ши, одержав би моє з прибутком. 28 Отже, візь­міть у нього талант і дайте тому, хто має десять талан­тів. 29 Бо кожному, хто має, дасться і примножи­ться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. 30 А негід­ного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зу­бів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!

31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, 32 і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів. 33 І поставить овець праворуч Себе, а козлів – ліворуч. 34 Тоді скаже Цар тим, які право­руч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. 35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; 36 був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’яз­ниці був, і ви прийшли до Мене. 37 Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи! 38 Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли? 39 Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе? 40 І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили. 41 Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. 42 Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене; 43 був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене. 44 Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голод­ним, або спраг­лим,/spanfont-size: 12pt; line-height: 150%; color: windowtext; font-weight: 400; чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі? 45 Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зро­бивши цього одному з менших цих, Мені не зробили. 46 І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

26 Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Люд­ський виданий буде на розп’яття.

Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа, і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.

Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову. Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотрат­ство?

Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим. 10 Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене. 11 Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте. 12 Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала. 13 Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її. 14 Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників 15 і сказав: що хочете дати мені, – і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників. 16 І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.

17 Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску? 18 Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми. 19 Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.

20 Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками. 21 І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене. 22 Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи? 23 Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене. 24 Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. 25 При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.

26 І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. 27 І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі, 28 бо це є Кров Моя Нового За­віту, що за багатьох проли­вається на відпущення гріхів. 29 Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.

30 І, проспівавши, пішли на гору Елеон­ську. 31 Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари. 32 По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї. 33 Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь. 34 Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. 35 Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.

36 Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там. 37 І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити. 38 Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною. 39 І, відійшов­ши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо мож­ливо, нехай обійде Мене чаша
ця; втім
, не як Я хочу, а як Ти. 40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї го­дини попильнувати зі Мною? 41 Пильнуйте й мо­літься, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. 42 Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя. 43 І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в /span них очі обважніли. 44 І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово. 45 Тоді прихо­дить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки гріш­ників. 46 Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.

47 І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним ба­гато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських. 48 Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його. 49 І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його. 50 Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його. 51 І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо. 52 Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть; 53 чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як двана­дцять легіонів ангелів? 54 Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути? 55 Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене. 56 Це ж усе сталося, щоб збу­лися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.

57 А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини. 58 Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець. 59 Первосвященики і старійшини, і весь синедріон шукали лжесвід­чення проти Ісуса, щоб убити Його, 60 і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки 61 і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його. 62 І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать? 63 Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? 64 Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних. 65 Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його! 66 Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті. 67 Тоді плю­вали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках 68 і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?

69 Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським. 70 Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш. 71 Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм. 72 І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка. 73 Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе. 74 Тоді він почав божитися й кляс­­­тися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень. 75 І зга­дав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

 

One thought on “Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 25-26)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *