Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 19-20)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

19 Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і при­йшов у землі Юдейські, що за Йорданом. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину до­з­­­волено чоловікові розводитися з жінкою своєю? Він сказав їм у від­повідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє од­нією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єд­нав, того людина нехай не розлучає. Вони кажуть Йому: чо­му ж Мойсей заповідав дати роз­відний лист і відпустити її? Він говорить їм: Мойсей через жорс­то­кість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спо­чатку не було так. Я ж кажу вам: хто розве­деться з жін­кою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. 10 Уче­ники Його говорять Йому: якщо така повин­ність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. 11 Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому да­но. 12 Бо є скопці, що з ут­роби ма­тері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скоп­ці, котрі самі себе зробили скоп­цями заради Царства Небес­но­го. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. 14 Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. 15 І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? 17 Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. 18 Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; 19 шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. 20 Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? 21 Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. 22 Почувши слово те, юнак ві­дійшов у скорботі, бо мав багато добра. 23 Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. 24 І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. 25 Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? 26 Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо.

27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? 28 Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. 29 І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дітей, або землі заради імені Мого, одержить у стократ і успадкує життя вічне. 30 І багато хто з перших будуть останніми, а останні – першими.

20 Царство Небесне подібне до господаря дому, який вийшов рано вранці наймати робітників для свого виноградника. І, домовившись з ро­біт­никами по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А коли вийшов він близько третьої години, то побачив інших, що стояли на тор­гу без діла. І сказав їм: ідіть і ви до мого виноградника, і, що на­лежатиме, дам вам. Вони пішли. А як вийшов він знову близько шостої і дев’ятої години, зробив так само. Нарешті, ви­йшовши об одинадцятій годині, він знайшов ін­ших, що стояли без діла, і гово­рить їм: чого тут стоїте цілий день без діла? Вони кажуть йому: ні­х­то нас не найняв. Він говорить їм: ідіть і ви до виноградника мого і, що належатиме, одержите. Коли ж настав вечір, господар вино­градника говорить управителеві своєму: поклич робітників і віддай їм плату, почавши з останніх і до перших. І ті, що прийшли об одинадцятій годині, одержали по динарію. 10 Ті ж, які прийшли пер­шими, гадали, що вони одержать більше, але й вони одержали по динарію. 11 І, одержавши, стали дорікати господареві 12 і говорили: ці останні попрацювали одну годину, і ти зрівняв їх з нами, що перетерпіли денний тягар і спеку. 13 Він же сказав у відповідь одному з них: друже, я не скривдив тебе; чи не за динарій ти домовив­ся зі мною? 14 Візьми своє та йди. Я ж хочу і цьому останньому дати те ж, що і тобі. 15 Хіба я не вільний по-своєму робити те, що хочу? Чи око твоє заздрісне через те, що я добрий? 16 Так будуть останні першими, і перші – останніми; бо багато покликаних, та мало обраних.

17 Ідучи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцять учеників окремо, і дорогою сказав їм: 18 ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і вони засудять Його на смерть; 19 і віддадуть Його язичникам на ганьбу, і побиття, і розп’яття; і на третій день вос­кресне.

20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих з синами своїми і, вклоняючись, просила чогось у Нього. 21 Він сказав їй: чого ти хочеш? Вона говорить Йому: скажи, щоб ці два сини мої сіли в Тебе один з правого боку, а другий з лівого у Царстві Твоїм. 22 Ісус сказав у відповідь: не зна­єте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити, і хреститись хрещенням, яким Я хрещуся? Вони кажуть Йому: можемо. 23 І говорить їм: чашу Мою будете пити, і хрещенням, яким Я хрещусь, будете хреститися; а дати сісти від Мене праворуч і ліворуч – не від Мене залежить, а кому уготоване Отцем Моїм. 24 Почувши це, інші десять учеників обурились на обох братів. 25 Ісус же, підізвавши їх, сказав: ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі володіють ними. 26 Не так буде у вас: але хто хоче між вами бути більшим, нехай буде вам слугою. 27 І хто хоче між вами бути першим, нехай буде вам рабом. 28 Так само Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох.

29 І коли виходили вони з Єрихона, за Ним ішло багато народу. 30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! 31 Народ же примушував їх мовча­ти; але вони ще голосніше почали кричати: помилуй нас, Господи, Сину Давидів! 32 Ісус, зупинив­шись, підізвав їх і сказав: що хочете, щоб Я зробив вам? 33 Вони го­во­рять Йому: Господи, щоб відкрились очі наші. 34 Ісус же, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей; і в ту ж мить прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *