Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 14-15)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

14 У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса і сказав прислуж­никам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, тому що Іоан гово­рив йому: не личить тобі мати її. І хо­тів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, тому він поклявся дати їй, чого б вона не попро­сила. Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що воз­лежа­ли з ним, звелів дати їй. 10 І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. 11 І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. 12 Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.

13 І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. 14 І, ви­йшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. 15 Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пус­тинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і ку­плять собі що їсти. 16 Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. 17 Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. 18 Він сказав: принесіть їх Мені сюди. 19 І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики – народові. 20 І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; 21 а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.

22 І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. 23 І, відпус­тивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. 24 А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. 25 У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. 26 І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закри­чали. 27 Але Ісус зараз же за­говорив до них і сказав: за­спокой­тесь! Це Я, не бійтеся. 28 Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. 29 Він же сказав: при­йди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. 30 Побачивши ж сильний вітер, зля­кався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! 31 Ісус зараз же простяг ру­ку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумні­вався? 32 І, як увійшли вони в човен, вітер стих. 33 Ті, що були в чов­ні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий.

34 Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. 35 Жи­телі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, 36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися.

15 Тоді приступають до Ісуса єрусалимські книжники та фарисеї і говорять: чому ученики Твої порушують передання старців? Бо не миють рук своїх, коли їдять хліб. Він же сказав їм у від­по­­відь: чому і ви порушуєте заповідь Божу, заради передання вашого? Бо Бог заповідав: шануй батька й матір; і хто лихословить на батька чи матір, нехай смертю помре. А ви говорите: якщо хто скаже батькові або матері: дар Бо­гові те, чим би ти від мене скорис­тався, той може і не шанувати батька свого або матір свою. Таким чином, і ви порушили заповідь Божу переданням вашим. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи: наближаються до Мене люди ці устами своїми, й устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вченням і заповідям людським. 10 І, по­кликавши людей, сказав їм: слухайте і розумійте! 11 Не те, що вхо­дить в уста, оскверняє людину, а те, що виходить з уст, осквер­няє людину. 12 Тоді ученики Його, приступивши, сказали Йому: чи знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спо­кусилися? 13 Він же сказав у відпо­відь: усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небес­ний, викоріниться. 14 Облиште їх: вони – сліпі вожді сліпців, а коли сліпець веде сліпця, то обидва впа­­дуть в яму. 15 Петро ж, відповідаючи, сказав Йому: поясни нам притчу цю. 16 Ісус сказав: невже і ви ще не розумієте? 17 Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть? 18 А те, що з уст виходить, від серця виходить; це і оскверняє людину, 19 бо від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюбства, любоді­яння, злодійство, лжесвідчення, хула. 20 Це те, що оскверняє людину, а немитими руками їсти – не оскверняє людину.

21 І, вийшовши звідти, Ісус пішов у землі Тирські і Сидонські. 22 І ось жінка-хананеянка, вийшов­ши з тих місць, закричала Йому: помилуй мене, Господи, Сину Да­видів, дочка моя тяжко біснується. 23 Але Він не відповідав їй ні слова. І підійшли ученики Його і благали Його: відпусти її, бо кричить нам услід. 24 Він же сказав у відповідь: Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїлевого. 25 А вона, підій­шовши, вклонилася Йому і каже: Господи, допомо­жи мені. 26 Він же сказав у відповідь: недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. 27 Вона сказала: так, Господи! Але і пси їдять крихти, що падають зі столу господарів їхніх. 28 Тоді Ісус сказав їй у відпо­відь: о жінко! Велика віра твоя; нехай буде тобі, як ти хочеш. І зцілилася дочка її у ту ж мить.

29 Ісус пішов звідти і прийшов до моря Гали­лей­ського, і, зійшов­ши на гору, сів там. 30 І приступи­ло до Нього багато народу, маючи з собою кривих, сліпих, німих, калік і багато інших, і клали їх до ніг Ісусових; і Він зцілив їх. 31 І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.

32 Ісус же, покликавши учеників Своїх, сказав їм: шкода Мені людей, що вже три дні перебувають зі Мною і нічого їм їсти; відпустити ж їх голодними не хочу, щоб не ослабли в дорозі. 33 Гово­рять Йому ученики Його: де ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу? 34 Говорить їм Ісус: скільки у вас хлібів? Вони ска­зали: сім, і трохи риби. 35 Тоді звелів народові возлягти на землю. 36 І, взявши сім хлібів та рибу і віддавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, а ученики – народові. 37 І їли всі і наситились; і набрали сім повних кошиків залишків, 38 а тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

39 І, відпустивши народ, Він сів у човен і при­був у межі Магдалинські.

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *