Від Марка Святе Євангеліє (гл. 9-10)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

9 І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що при­­йшло в силі. І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на зем­лі. І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і роз­мовляли з Ісусом. При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. І з’явилася хмара, і осіни­ла їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! І тут же, по­глянувши, нікого вже не поба­чили, крім одного Ісуса з собою. Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. 10 І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, – воскреснути з мертвих. 11 І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? 12 Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. 13 Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього.

14 Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. 15 І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. 16 Він запитав книж­ників: про що сперечаєтеся між со­бою? 17 Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. 18 Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пус­кає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. 19 Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. 20 І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пуска­ючи піну. 21 Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; 22 багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над на­ми. 23 Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. 24 І тут же скрикнув батько отрока, зі сльоза­ми го­ворячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. 25 Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. 26 І, закричав­ши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він по­мер. 27 Але Ісус, взявши його за ру­ку, підняв його; і той устав. 28 Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? 29 І ска­зав їм: цей рід не може ви­йти інак­ше, як від молитви і посту.

30 Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. 31 Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук люд­ських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. 32 Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися.

33 Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? 34 Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. 35 І, сівши, запросив двана­дцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. 36 І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: 37 хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. 38 Від­повів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. 39 Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. 40 Бо хто не проти вас, той за вас. 41 І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. 42 А хто спокусить одного з малих цих, ві­руючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жор­новий на шию і кинули його в море. 43 І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, 44 де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 45 І як­що нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бу­ти вкинутим у геєну, в огонь нев­га­симий, 46 де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 47 І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогнен­ну, 48 де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. 49 Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. 50 Сіль – добра річ; якщо ж сіль не со­ло­на буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і май­те мир між собою.

10 Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за зви­чаєм Своїм, Він знову навчав їх. Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? Він сказав їм у відповідь: що вам запо­вів Мойсей? Вони сказали: Мойсей дозволив напи­сати розвідний лист і розлучатись. Ісус від­повів їм: через жорстокосердя ваше написав вам за­по­відь цю. На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. Ось чому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. 10 У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. 11 Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. 12 І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить.

13 Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. 14 Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозво­ляйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. 15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дити­на, той не ввійде в нього. 16 І, об­нявши їх, покладав руки на них і благословляв їх.

17 Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? 18 Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. 19 Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька тво­го і матір. 20 Той же сказав Йому у відповідь: Учите­лю, всього цього я дотримувався від юности моєї. 21 Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, ска­зав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небе­сах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. 22 Він же, засмутившись від цього слова, ві­дійшов зі скор­ботою, бо мав велике багатство. 23 І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. 24 Ученики вжахну­лись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! 25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. 26 Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спас­тись? 27 Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові.

28 І почав Петро говорити Йому: ось ми все за­лишили і пішли слідом за Тобою. 29 Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія 30 і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, – домів, і братів, і сестер, і батьків, і мате­рів, і дітей, і земель, а в грядущому віці – життя вічне. 31 І багато хто з перших будуть остан­німи, а останні – першими.

32 Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. 33 Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; 34 і зну­щатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. 35 Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. 36 Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? 37 Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. 38 Ісус же ска­зав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? 39 Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; 40 але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене – не від Мене залежить, а кому уготовано. 41 І, почув­ши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. 42 Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. 43 Але між вами не­хай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. 44 І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. 45 Бо і Син Люд­ський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох.

46 Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, си­дів при дорозі і просив милостиню. 47 Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. 48 І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! 49 Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. 50 Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. 51 Відпові­даючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. 52 Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *