Від Марка Святе Євангеліє (гл. 7-8)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

7 Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийня­то дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роб­лять за переданням пред­ків, а їдять хліб немитими руками? Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лице­мірів, як і написано: люди ці шанують Мене уста­ми, серце ж їхнє далеко від Мене. Марно ж ша­нують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. Бо ви, залишивши заповідь Божу, до­тримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. І сказав їм: чи добре, що відки­даєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? 10 Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. 11 А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: “корван”, тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, 12 то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. 13 Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. 14 І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: 15 нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, – те й оскверняє людину. 16 Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! 17 І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. 18 Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? 19 Бо входить їй не в серце, а в утро­бу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. 20 Далі ска­зав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. 21 Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, 22 злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, – 23 все це зло зсередини виходить і оск­вер­няє людину.

24 І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, уві­йшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. 25 Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, при­йшла і припала до ніг Його; 26 а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 27 Ісус же сказав їй: дай перше на­сититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. 28 Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. 29 І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. 30 І, прийшовши до свого до­му, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі.

31 Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. 32 І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. 33 Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторк­нувся до його язика. 34 І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: “єффаф`а”, тобто відкрийся. 35 І від­разу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. 36 І нака­зав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. 37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, – глухим дає чути, і німим – говорити.

8 У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлі­бом тут, у пустелі? І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.

10 І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. 11 Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. 12 І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. 13 І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. 14 При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. 15 А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться заквас­ки фарисейської і закваски Іродової. 16 І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. 17 Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? 18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? 19 Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. 20 А ко­ли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що за­лишилося? Сказали: сім. 21 І ска­зав їм: як же не розумієте?

22 Приходить до Вифсаїди; і при­водять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. 23 Він, взявши сліпого за руку, ви­вів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. 24 Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. 25 Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. 26 І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай.

27 І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? 28 Вони відповідали: за Іоана Хрес­тителя, інші ж – за Іллю, а деякі – за одного з пророків. 29 Він гово­рить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відпо­відь: Ти є Христос. 30 І забо­ронив їм, щоб нікому не говорили про Нього. 31 І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. 32 І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав пе­речити Йому. 33 Він же, обер­нув­шись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: ві­ді­йди від Мене, сатано, бо ти дума­єш не про те, що Боже, а що людське. 34 І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. 35 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. 36 Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? 37 Або що дасть людина взамін за душу свою? 38 Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *