Від Іоана Святе Євангеліє (гл. 7-8)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21

7 Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.

2 Наближалося свято юдейське – ставлення кущів. 3 Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш. 4 Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові. 5 Бо і брати Його не вірували в Нього. 6 На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий. 7 Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі. 8 Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав. 9 Сказавши це їм, залишився в Галилеї.

10 Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно. 11 Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він? 12 І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ. 13 Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв. 14 У пере­половення свята Ісус увійшов у храм і навчав. 15 І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись? 16 Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення – не Моє, а Того, Хто послав Мене; 17 хто хоче творити волю Його, той дові­дається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу. 18 Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому. 19 Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене? 20 Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити? 21 Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся. 22 Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в субо­ту ви обрізуєте чоловіка. 23 Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, – то чо­му на Мене рем­ст­вуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу? 24 Не судіть з ви­г­ляду, а судіть судом справедливим. 25 Тут деякі з єрусалимлян гово­ри­ли: чи не Той це, Якого хо­чуть убити? 26 Ось Він говорить від­крито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос? 27 Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він. 28 Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не зна­єте. 29 Я ж знаю Його, бо Я від Ньо­го, і Він послав Мене. 30 І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його. 31 Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив? 32 Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його. 33 Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав. 34 Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти. 35 При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не зна­йдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів? 36 Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?

37 В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. 38 Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої. 39 Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений. 40 Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк. 41 Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде? 42 Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид? 43 Отже, виникла в народі через Нього незгода. 44 Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук. 45 І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його? 46 Слуги відповіли: ніколи не говорила люди­на так, як Цей Чоловік. 47 Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися? 48 Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв? 49 Але цей народ, що не знає закону, проклятий він. 50 Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм: 51 хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не ді­знаються, що вона робить? 52 На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить. 53 І кожний пішов до свого дому.

8 Ісус же пішов на гору Елеонську. 2 А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх. 3 Приво­дять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому: 4 Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; 5 а Мойсей в законі повелів нам по­бивати таких камінням; а Ти що скажеш? 6 Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахи­лившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них ува­ги. 7 Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. 8 І знов, нахилившись додолу, писав на землі. 9 Вони ж, почувши це, докорені совістю, по­чали виходити один за одним, по­чинаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині. 10 Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? 11 Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осу­джую тебе; іди, і віднині більше не гріши.

12 Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходити­ме в темряві, а матиме світло жит­тя. 13 Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве. 14 Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду. 15 Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого. 16 А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав. 17 У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве. 18 Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав. 19 Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні От­ця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. 20 Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його. 21 Знову сказав їм Ісус: Я відхо­джу, і будете шукати Мене, і пом­рете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти. 22 Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти? 23 Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу. 24 Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших. 25 Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам. 26 Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові. 27 Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця. 28 Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю. 29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому. 30 Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього. 31 Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; 32 і пізнаєте істину, і істина визволить вас. 33 Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними? 34 Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. 35 Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. 36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними. 37 Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас. 38 Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого. 39 Сказали Йому у від­по­відь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авра­амові. 40 Нині ж шукає­те, як вбити Мене, Чолові­ка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив. 41 Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любо­дійства народжені; маємо одного Отця – Бога. 42 Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене. 43 Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого. 44 Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди. 45 А коли Я істину говорю, то не вірите Мені. 46 Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені? 47 Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. 48 На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі? 49 Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене. 50 А втім, Я не шукаю сла­ви Моєї; є Той, Хто шукає і су­дить. 51 Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік. 52 Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік. 53 Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? 54 Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви го­ворите, що Він Бог ваш. 55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю. 56 Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів. 57 На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама? 58 Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є. 59 Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *