Від Іоана Святе Євангеліє (гл. 12-13)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21

12 Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, яко­го Він воскресив з мертвих. 2 Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним. 3 Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волос­сям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира. 4 Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав: 5 а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим? 6 Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали. 7 Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого. 8 Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди. 9 Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. 10 Первосвященики ж змовились убити і Лазаря, 11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.

12 На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13 взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Гос­под­нє, Цар Ізраїлів! 14 Ісус же, зна­йшовши осля, сів на нього, як написано: 15 не бійся, дочко Сион­ська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі. 16 Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згада­ли, що так було про Нього написано, і це зробили Йому. 17 Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих. 18 Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо. 19 Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.

20 Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами. 21 Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: гос­подарю, хочемо бачити Ісуса. 22 Фи­лип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові. 23 Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському. 24 Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів. 25 Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне. 26 Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій. 27 Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Ме­не від цієї години! Але задля цього Я і прийшов – на цю годину.

28 Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю. 29 Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому. 30 Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу. 31 Ни­ні суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть. 32 І коли Я буду піднесений від зем­лі, то всіх приверну до Себе. 33 Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре. 34 Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський? 35 Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде. 36 Доки світло з ва­ми, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник. 37 Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього, 38 щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня? 39 Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая: 40 засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх. 41 Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього. 42 Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги. 43 Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу. 44 Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене. 45 І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене. 46 Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві. 47 І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спас­ти світ. 48 Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день. 49 Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. 50 І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. От­же, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.

13 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх. 2 І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симо­новому Іскаріотові видати Його, 3 Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить, 4 встав від вечері, зняв з Себе верх­ній одяг і, взявши рушник, підперезався. 5 Потім налив води в умивальницю і почав умивати но­ги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний. 6 Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги? 7 Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім. 8 Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною. 9 Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки но­ги мої, але й руки і голову. 10 Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі. 11 Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті. 12 Ко­ли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам? 13 Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є. 14 Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному. 15 Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам. 16 Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його. 17 Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте. 18 Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою. 19 Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я. 20 Істинно, істинно кажу вам: хто приймає то­го, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає То­го, Хто послав Мене. 21 Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене. 22 Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить. 23 Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому. 24 Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить. 25 Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це? 26 Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту. 27 І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше. 28 Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому. 29 Оскіль­ки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим. 30 Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.

31 Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому. 32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його. 33 Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, – куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер. 34 Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного. 35 З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою. 36 Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною. 37 Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе. 38 Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

1-2 3-4 5-6 7-8 9-11 12-13 14-16 17-18 19-21

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *