Василь Кравчук

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Василь Іванович Кравчук,
що народився восьмого червня 1929-го року, писав:
Українці, братове мої!
*****

Українці, братове, ми встали з колін!
Долітає до зір – ми народ, а не маса.
Бо немає на світі кількох Україн,
Де засіяно слово і думи Тараса.
Гордо воля повстала, повергнувши зло.
Освятивши промінням добра Україну.
На живлющих вітрах синьо-жовте крило
Уособлює нині і небо, й хлібину.
Наші душі уярмлені завше були,
Нас гнітила золочена царська корона,
Бо для когось вантажені баржі тягли,
А на власний достаток була заборона.
Чорний плуг переорював наше життя,
Забираючи в нації сили і соки,
Щоб у душах зростала трава забуття,
Заглушаючи дух наш козацький високий.
Довголітня образа серця нам пекла,
І народ знемагав від насильства і болю.
Нас топтала брехлива імперія зла,
Та крізь морок відроджуєм правду і волю.
Вирушає народ в розпрозорений день.
Українці мої, справедливість із нами.
Поклянімося ж всі, що ніколи й ніде –
На коліна не станем! Не будем рабами!

Мандрівка у спогад
*****

Сьогодні свято – Мамин день,
І я, остуджений вітрами,
Іду стежинами пісень
В хатину спогадів до мами.

Ступлю на батьківський поріг,
І защемить душа пісенна,
Бо те, що в серці я зберіг,
Озветься спогадом до мене.

До столу сяду в самоті
І знов згадаю, як бувало –
Матусі руки золоті
Для нас вечерю подавали,

З портрета батько гляне знов,
До нас всміхнеться і до мами.
І хоч з війни він не прийшов,
Та в душах завжди був із нами…

Давно вже матінки нема,
Та день оцей для мене – свято,
Хоч на дворі стоїть зима,
Спішу до маминої хати.

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *