Вадим Крищенко

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Вадим Дмитрович Крищенко,
що народився першого квітня 1936-го року, писав:
Слово про рідну мову
*****

Тобі виламували руки,
Тебе хотіли затоптать.
Та слів твоїх високі звуки
Красою вічною дзвенять.

Молюсь тобі я, рідна мово,
За тебе – в кревній боротьбі,
Бо я народжуюся знову
І воскресаю у тобі.

Час перекреслить і забуде
Усіх перевертнів й нікчем.
А ти була і вічно будеш,
Допоки на землі живем.

Допоки сонце в небі світить,
Допоки пломенить зоря…
Беріть цю мову в серце, діти,
Із уст пророчих Кобзаря.

А ми п’ємо
*****

Бідуємо… Але п’ємо – аж темно,
Задуму відігнавши від чола…
Проклята чарка – це одвічна тема
Убогого вкраїнського села.

Все продається тут за оковиту…
Я оглянусь, задумаюсь на мить:
В моїм селі уже давно пропито,
Що можна ” отоварить ” і пропить.

Хоч хата вбога і хлівець поганий –
Та наливай в гранчак без зайвих слів…
Яка ганьба. Хіба ми з роду п’яниць?
Хіба ми з роду вічних гультяїв?

Ні, ми уміло сіяли й косили,
Колись найкращим був наш хлібний лан.
Та забирає думання і сили
Оцей підступний, цей хмільний дурман.

Пропити можна долю і родину,
Бо гірше ворогів зміїне зло…
Ти маєш щось робити, Україно,
Щоб врятувать своє хмільне село!

Родина
*****

Може в житті хтось принаду підкине
У чарівничих, звабливих очах.
Тільки родина, як зірка єдина,
Твій порятунок – надійний причал.

Ні, не шукай в своїм серці причину,
Якщо зневіра тебе обпече…
Тільки родина у прикру годину
Схилить надію тобі на плече.

Родина, родина – від батька до сина
Від матері доні добро передам.
Родина, родина – це вся Україна
З глибоким корінням, з високим гіллям

В морі спокуси є хвилі великі,
Та не забудь у захопленні ти,
Що лиш родина – бальзамові ліки,
Ліки від старості і самоти.

Все відцвітає, і жовкне, і гине,
Вітром розноситься, ніби сміття…
Тільки родина як вічна зернина
На невмирущому полі життя.

Молитва
*****

Дай, Боже, нам своєї сили
І мужності своєї дай,
Щоб ми від зла оборонили
Себе і свій стражденний край.

Дай, Боже, нам своєї віри,
Що ми народ – були і єсть!
Хай недруга лихі сокири
Пощербляться об нашу честь.

Повторю молитву щиру і негорду,
Як твоє, Вкраїно, праведне ім’я.
Повторю молитву рідного народу,
Щоб її почули небо і земля.

Дай, Боже, нам усе згадати
І усвідомити, що є,
Дай мучитися, і страждати,
І вистраждать таки своє.

Ще й словом праведним і зором
Застережи, а не утіш,
Щоб нам очей не виїв сором
За душу, продану за гріш.

А життя, як життя
*****

Притулюсь, пригорнусь
Я до рідного слова, –
Це наснага моя,
На яку я молюсь.
І Вітчизни ім’я
Повторятиму знову,
І святим образам
Я низенько вклонюсь.

Хай під нашим вікном
Не сумує калина,
Не засліпить очей
Дощова крутія.
Хай не ронить сльозу,
Від неправд Україна,
Бо то мати твоя,
Бо то мати моя.

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *