Том Райт. Бог є. Що далі? Як стати тими, ким ми покликані бути?

(за книжкою: Том Райт. Бог есть. Что дальше: Как стать теми, кем мы призваны быть. – М.: Эксмо, 2011. — 416 с.)

Том Райт. Бог є. Що далі? Як стати тими, ким ми покликані бути?Цитати:

  • Наше покоління перестало розуміти одну важливу річ: що образ думок важливий, що чесність важлива.
  • Ми звикли думати, що правила поведінки заважають нам бути щасливими – або, якщо поглянути на це з іншої точки зору, що на шляху до щастя нам необхідно порушувати або обходити правила.
  • Чотири якості характеру – сміливість, зібраність, ясність мислення і рішучість чинити правильно в інтересах інших – вважаються ключами до справді людського буття.
  • Варто навести порядок в думках – і це позначиться на поведінці.
  • Характер змінюється під впливом трьох речей. По-перше, вам треба поставити перед собою правильну мету. По-друге, вам треба визначити, які кроки ведуть до досягнення цієї мети. По-третє, ці кроки повинні стати вашою звичкою, ніби вашою другою природою.

  • Чотири найважливіших чесноти: мужність, справедливість, мудрість і поміркованість.
  • Коли хтось стверджує, що «Бог на моєму боці», він уже не зв’язаний жодними моральними обмеженнями.
  • Ми покликані стати справжніми людьми, які носять образ Божий і відображають його світу.
  • Покликання всіх людей – бути царями і священиками, полягає в наступному: вони повинні стояти на кордоні між Богом і Його творінням, вносячи в світ Божий мудрий і милостивий порядок і приносячи Творцю радість і хвалу від імені Його творіння.
  • Потрібно навчитися жити як вільний народ Божий, відмовившись від рабських звичок – так, рабство пов’язано не тільки з фізичним станом, а й зі звичками розуму – і навчившись мистецтву відповідального вільного життя.
  • Мова життя – це мова, на якій Бог через людей говорить до світу.
  • Прагнення стати … справжньою людиною завжди веде до битви, до боротьби, яка часто закінчується видимої невдачею.
  • Перемога над окремою спокусою зміцнює моральні м’язи, але це відбувається тому, що сила знадобиться далі: спокуса, наштовхуючись на опір, може не відступити, а стати ще дужчою, оскільки саме відступ зменшує напруженість сутички.
  • Навіть найглибші язичницькі моралісти – Арістотель, Сенека та інші – не могли вирішити одну загадку: чому людина здатна говорити іншим про те, як їм потрібно жити, але сама не в силах цього виконати.
  • Нам слід навчитися думати про наші вчинки – про те, що нам робити зі всім нашим життям, і про те, як себе вести у несподіваних обставинах в дану хвилину.
  • Помилку можна виправити. Але коли ти говориш собі, що ніякої помилки не було, тут вже нічого не можна зробити.
  • Доброчесність народжується в результаті роздумів і свідомого вибору.
  • Ми часто говоримо про свої думки так, ніби це були почуття … За цим природним чином йде наступний крок: ми дозволяємо почуттям замінити наше мислення … Тоді розумне обговорення чого-небудь стає неможливим, залишається суперечка дітей в пісочниці.
  • Емоції людей можуть показати нам, яке питання викликає найбільше суперечок, але не дають змоги прийти до висновку, що правильно, а що ні.
  • Без доказів залишається тільки емоційний шантаж.
  • Ясне розуміння мети породжує нові звички серця, розуму і тіла, які людина свідомо вибирає і формує.
  • Чітка, ясна, прониклива думка не тільки дозволяє дивитися на мету і шукати засоби для її досягнення, а й сама по собі становить ознака зрілості людини.
  • Свідомий вибір і усвідомлено засвоєні звички формують характер.
  • Перший крок до християнського характеру – через страждання.
  • Любов – це мова Божого світу, і нам треба її вивчати, поки ми очікуємо того дня, коли Божий світ назавжди з’єднається з нашим.
  • Той факт, що ідеальних стосунків досягти дуже важко, не означає, що нам взагалі не варто до них прагнути.
  • Доброчесність завжди дорого коштує і вимагає праці.
  • Християнські чесноти, на відміну від класичних або кардинальних чеснот школи Арістотеля, покликані породжувати не величних поодиноких героїв, які стають політичними вождями і воєначальниками, але цілісні спільноти, що відображають життя жертовної любові.
  • Звичка надавати допомогу – зовнішній і видимий вираз чесноти любові.
  • Найвища чеснота – це такий стан, в якому сама людина вже не думає про свої чесноти.
  • Щоб відображати Божий образ, потрібно навчитися відображати Бога у своєму житті.
  • В терпінні сходяться віра, надія і любов.
  • Боже, дай твоїм людям бачити і розуміти, що їм потрібно зробити, і пішли свою благодать і силу, щоб вони могли це виконати.

Враження: книжка безумовно цікава, особливо зважаючи на професіоналізм автора. І на те, що він, будучи англіканським єпископом, ближчий до православного світогляду (адже більшість подібних книжок пишуть протестанти). А ще він один з найкращих знавців Нового Завіту (особливо Павлових послань). Та й в Старому Завіті орієнтується дуже добре – чого варте лише його суто наукове використання на позначення імені Бога тетраграматону YHWH.

Але якщо ви сподіваєтеся вже з перших сторінок знайти відповідь на винесене у заголовок книжки запитання – маю вас засмутити: спочатку буде дуже довгий вступ (у мене на планшеті він зайняв близько 100 сторінок). І лише у восьмому (!) розділі, за 100 планшетних сторінок до кінця книжки, ви натрапите на конкретні поради. Але про них (автор називає це «колом корисних дій») – вже у наступній публікації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *