Січ 17

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 6)

Ганді. Моє життяТриває наше знайомство (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4, ч. 5) з життєписом видатного громадсько-політичного і релігійного діяча Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Повернувшись до Індії, Ганді, аби краще відчути становище народу, вирушає в мандрівку. При цьому обирає наймасовіший вид транспорту – залізничний, у найгіршому його варіанті – третій клас. З новими враженнями він повертається додому, де на нього чекає нове випробування – десятирічний син захворів на черевний тиф, ускладнений запаленням легень. Лікар рекомендує м’ясний бульйон і яйця, але ж Ганді на той час вже став переконаним вегетаріанцем і привчив до цього всю свою родину. Тож Ганді вирішує лікувати його самостійно, використовуючи піст і водні процедури. На щастя, все завершилося добре – і Ганді знову вирушає в Південну Африку, де з новою силою розгорілася боротьба індійський поселенців за свої права. Також тривають релігійні пошуки Ганді – зокрема, він зближується з теософами і відкриває для себе величну «Бгаґавад-Ґіту» (пам’ятаєте, у минулих виписках Ганді навіть поставив собі мету вивчити її напам’ять). Не припиняє автор і пошуків природних способів лікування – наприклад, вологою землею. Про все це (і багато іншого) читайте у самій книжці, я ж потішу вас лише невеликою часткою виписок з неї:

  • Такі слова, як «апариграха» (відмова від власності, некорисливість) і «самабхава» (врівноваженість), цілком заволоділи моєю увагою.
  • Той, хто бажає порятунку, має діяти подібно довіреній особі, яка, хоча і розпоряджається великим майном, не вважає жодної з його частин своєю власністю.
  • Мені відомий тільки один метод місіонерської діяльності – це особистий приклад і розмови з тими, хто шукає знання. Читати далі
Січ 11

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 5)

Ганді. Моє життяНоворічно-різдвяні свята поступово прямують до завершення, і час повертатися у робоче русло. Тож сьогодні ми продовжуємо читати автобіографію Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Як ви пам’ятаєте (див. ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4), ми залишили автора в момент, коли сатьяграха в Південній Африці сягнула свого апогею. Але не менш напруженими були і внутрішні пошуки Ганді. Зокрема, у 37 років він вирішує прийняти обітницю брахмачарія (щось досить умовно подібне до нашого чернецтва). Утримання від статевих стосунків з дружиною, піст і самообмеження займають усе більше місце в книжці. Він повертається в Індію і намагається ще більше спростити своє життя (чим викликає законні нарікання рідних, що не давали своєї згоди на такі утиски). Також він продовжує активну участь у громадсько-політичному житті – зокрема, бере участь у засіданні Всеіндійського конгресу. Не залишає Ганді поза увагою у своїй книжці й релігійні пошуки – наприклад, він досить негативно висловлюється щодо пожертв та принесення у жертву тварин. Тож книжка стає все інформаційно-насиченішою, і я вкотре закликаю вас прочитати її самостійно. Для заохочення – чергова порція виписок:

  • Мій розум кружляв бурхливим морем сумнівів.
  • Наші пристрасті настільки сильні, що ними можна керувати лише за умови, якщо обмежити їх строгими рамками як зовні, так і зсередини.
  • Піст з метою гамування пристрастей – безсумнівно, дуже корисний.
  • Є люди, яким пост не допомагає, бо вони вважають, що можна стати невразливим до спокус, суто механічно дотримуючись посту (практично всі релігії закликають не перетворювати піст на дієту – прим. моя). Читати далі
Січ 06

Про Різдво і древніх богів

Рафаель Санті "Рада богів"

“Рада богів” (автор – Рафаель Санті)

Незважаючи на згадувані учора проблеми з літочисленням, більшість православних сьогодні готується святкувати Різдво Христове. Та є й ті, хто вкотре буде намагатися принизити як цю подію, так і християнську віру в цілому, силуючись провести паралелі між християнством та міфологією древніх народів. Найдужче вони «нападають» на Різдво та Великдень (це й не дивно, адже саме події народження Христа та Його воскресіння є ключовими у християнстві). Я спробував зібрати інформацію, як, згідно міфологічних уявлень, народжувалися древні боги Греції та Риму і сьогодні представляю її вашій увазі.

На початку слід відмітити, що як такої, стрункої міфології у древніх римлян не було – вона була переважно місцево-особистою: кожна людина, предмет і явище природи мали свого власного бога. Тому більшість глобальних уявлень римляни перейняли від греків. Але й у самій грецькій міфології чіткості (якої так вимагають від Біблії «об’єктивні дослідники») немає, особливо стосовно древніх богів.

Візьмемо, для прикладу, одну з найвідоміших богинь «першого покоління» Гею (богиню землі). За різними даними, мала п’ятьох чоловіків, більшість з яких були її братами – це заувага тим, хто саркастично вишукує у Біблії натяків на шлюби між близькими родичами (наприклад, дітьми Адама і Єви). Не виключено також, що деяких своїх дітей вона народила від власних синів (зокрема, Уран одночасно є її братом, чоловіком і сином, а Тартар – сином і чоловіком). Від Урана Гея народила шість синів-титанів та шість дочок-титанід (запам’ятайте ім’я однієї з них – Реї), які також пошлюбилися між собою і дали життя наступному поколінню богів (наприклад, Прометею, Атланту тощо). Від нього ж Гея народила трьох циклопів та трьох сторуких велетнів (не дивно, що Уран ненавидів усіх своїх дітей). Від Понта (який також, за деякими джерелами, був одночасно і сином, і чоловіком Геї) вона народила моського бога Нерея (у якого, в свою чергу, було 3000 дочок і 3000 синів). Читати далі

Січ 03

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 4)

Ганді. Моє життяНоворічна ейфорія поступово стихає, і я пропоную подумки перенестися у Індію та Південну Африку, де триває боротьба індійський переселенців під проводом Махатми Ганді за свої права (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). У попередніх розділах (див. частина 1, частина 2, частина 3) ми підійшли до періоду в житті Ганді, коли він почав усе глибше занурюватися у громадсько-політичне життя, однак у біографії він вділяє увагу й іншим сферам свого життя. Зокрема, вихованню дітей. У книжці досить цікаво (і відверто) описуються спроби Ганді привчити дітей до європейського одягу й манер поведінки (хоча сам він визнає, що у більшості суперечок з дружиною і дітьми «переконували не стільки відповіді, скільки сила авторитету»). Хто має дітей, особливо малого віку – знайде багато повчального і корисного. Та політика відбирала все більше часу. І тут цікавими виявилися експерименти Ганді з пошуком джерел фінансування для індійського Конгресу. Спочатку він, цілком у дусі Кійосакіївських понять «актив/пасив» (див. Кійосакі Р., Лечтер Ш. «Багатий тато, бідний тато») зібрав початкові кошти, купив на них нерухомість, здав її в оренду й забезпечив організації постійне джерело прибутків. Але згодом побачив, що це «розбещує» організацію, робить її певним чином незалежною від суспільства, до якого вона повинна прислухатися і якому має служити. Тому, цитую Ганді, «я прийшов до твердого переконання, що громадським організаціям не слід мати постійних фондів». Вони повинні існувати лише на пожертви громади. Чому так? Ганді й на це дає відповідь: «Щорічні пожертви у фонд організації – це перевірка її популярності та чесності її керівництва; і я вважаю, що кожна організація повинна пройти таку перевірку». Цікаво, скільки організацій України, що називаються себе громадськими, спромоглися б пройти таку перевірку? Поміркуйте самі, а я «пригощу» вас черговою порцією виписок: Читати далі

Гру 28

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 3)

Ганді. Моє життяНедільна днина, і ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати захопливий життєпис визначного громадського діяча світового рівня – Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Як ви пам’ятаєте, учора ми залишили його на кораблі, що наближався до берегів Англії (на човні молодого Ганді, до речі, знову намагалися спокусити м’ясом). У наступній частині книжки йдеться про його навчання і початок адвокатської кар’єри, про розчарування у цій професії та постійні релігійні пошуки. Ганді повертається в Індію, намагається розпочати адвокатську практику, підзаробляє репетиторством з англійської мови. Та робота все більше починає конфліктувати з його принципами – наприклад, Ганді так і не примусив себе давати хабарі. Тому він погоджується на пропозицію попрацювати адвокатом в Південній Африці. Саме з цього моменту книжка частково розповідає про вже відомі нам події (див. «Сатьяграха у Південній Африці»). Сам Ганді постійно наголошує, що всі тонкощі виникнення і розвитку сатьяграхи можна прочитати саме там, а в автобіографії описує лише те, що стосується власне його. Наприклад, як його виганяли з першого класу на пароплаві й потязі, як змушували їхати не в диліжансі, а поруч з кучером тощо. І не лише його – це стосувалося всіх індійців. Що, в результаті, і призвело до соціального вибуху, про який ми вже знаємо. Отож, сьогоднішні виписки:

  • Молитва не потребує слів.
  • Молитва – вірний засіб очищення серця від пристрастей. Але вона повинна поєднуватися з повним смиренням.
  • Колінопреклоніння і молитви не забобони: побожні душі, не можуть поклонятися простому мармуру. В них горить справжня любов, і вони поклоняються не каменю, а божеству, символом якого є камінь.
  • Нас, тобто тих, хто ще «не цивілізований», вельми дивує, коли вартість напоїв перевищує вартість їжі. Читати далі
Гру 27

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя (ч. 2)

Ганді. Моє життяСьогодні продовжуємо (див. частина 1) читати виписки з автобіографії Махатми Ганді (Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.). Минулого разу ми закінчили на експериментах Ганді з харчуванням – зокрема, його спробі почати їсти м’ясо (після яких йому ще довго ввижалося, що у шлунку чути плач з’їденого ним козеняти). Також у цей час Ганді відмовляється від кави і чаю, вживаючи виключно воду чи какао. Наступна частина книжки присвячена релігійним пошукам автора. Зокрема, він знайомиться і відразу ж захоплюється «Рамаяною» та «Бхагавадгітою», однак приглядається й до інших релігій, зокрема – християнства. На жаль, переважно йому доводилося зустрічатися з протестантами, тому враження (як ви побачите з виписок) були не найкращими. Закінчивши навчання у школі, Ганді вирішує їхати вчитися на адвоката в Англію. Члени його касти були проти поїздок за кордон – і він пориває зі своєю кастою. Ганді докладно описує свою мандрівку та перші дні життя в Лондоні – але це залишимо на завтра:

  • Враження, одержані в дитинстві, пускають глибоке коріння, і я завжди шкодую про те, що мені в ту пору не читали більше гарних книжок (батьки, читайте своїм дітям більше книжок, аби вони потім не казали такого і про вас – прим. моя).
  • Яка ж це релігія, якщо вона примушує людину їсти м’ясо, пити спиртне і змінювати одяг (Ганді, почувши, що охрещений індус все це робить, плутає поняття «дозвіл» і «примус». Тут доречно згадати слова апостола Павла з його Першого послання до коринфян: «Усе мені дозволено, та не все корисне» (1Кор, 6:12) – прим. моя)
  • Заповідь «відповідай добром на зло» стала моїм керівним принципом. Читати далі
Гру 24

Мохандас Карамчанд Ганді. Моє життя

(за книжкою: Мохандас Карамчанд Ганди. Моя жизнь / перевод с английского А.М. Вязьминой, Е.Г. Панфилова, Н.А. Ульяновского. — М.: Издательство восточной литературы, 1959. — 444 с.).

Ганді. Моє життяСьогодні розпочинаю викладати виписки з автобіографії Ганді – твору, прочитати який радять у багатьох книжках із самовдосконалення. Більшість з нас уявляє Махатму Ганді лише як визначного політичного і суспільного діяча (особливо якщо ви прочитали книжку про сатьяграху в Південній Африці, яку ми розглядали перед цим). Насправді він, хоч і народився в сім’ї прем’єр-міністра однієї з індійських провінцій, мав досить суворе, як на наш погляд, дитинство. Чого варте лише одруження його на незнайомій дівчині в 13 (!) років, та ще й після того, як він був уже двічі заручений з іншими дівчатами, які померли. Причина одруження? У батьків було три сина, і вони вирішили, одружуючи старшого, заразом одружити й двох інших, аби тричі не витрачатися на весілля. Також на початку книжки розповідається про шкільні роки Ганді, його захоплення мандрівками замість уроків фізкультури та спробу почати їсти м’ясо (батьки додержувалися вегетаріанства з релігійних мотивів). Намагаючись бути чесним з читачем, автор не приховує і своїх негативних чи негідних вчинків – занадто жорстоких ревнощів до дружини, відвідання публічного будинку чи захоплення курінням і пов’язаними з цим крадіжками. Як бачите, образ далекий від ідеального (як, власне, і кожна людина), тож читається книжка справді легко – спробуйте, не пожалкуєте. Я ж пропоную лише деякі виписки:

  • Можливе для одного – можливе для всіх.
  • Я просувався вперед, керуючись внутрішнім світлом.
  • Той, хто шукає істину, повинен бути смиреннішим пилу.
  • Я знаю, що мої погані пристрасті віддаляють мене від творця, але я ще не в силах позбутися їх (у книжці скрізь слова «Творець», «Бог» стоять з малої літери, але я не знаю, чи так у радянському виданні, чи й у самого Ганді – прим. моя). Читати далі