Жов 27

Джеймс Клавелл. Сьогун

Джеймс Клавелл. Сьогун(за книжкою: Джеймс Клавелл. Сегун / пер. с англ. Н. Ф. Еремин. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 1205 с.).

Сьогодні спробував проаналізувати, як я підбираю книжки для читання. Виявляється, у мене (та й напевне, у більшості з вас) є своєрідний ТІЦ. Хто не знає, цю абревіатуру розшифровують як тематичний індекс цитованості. Подібною системою користуюся і я: читаючи книжку, яка мені подобається, я запам’ятовую і вношу в план на прочитання інші книжки, які там згадуються. Потім, коли мене знову «потягне» на цю тему – я дістаю записник і вибираю наступну «страву».

Так сталося і з книжкою (точніше – серією книг), яку запропоную вам сьогодні. Міура Ясукі, автор вже згадуваної на цьому сайті книжки «Го і східна бізнес-стратегія», дуже рекомендував азійську сагу Джеймса Клавелла для кращого розуміння Сходу, східного способу життя і мислення. Тож я вирішив здійснити літературну подорож у часі й просторі, помандрувавши від Ціцерона до «Сьогуна» (таку назву має найвідоміша книжка з Клавеллівської серії, і хоч вона була написана автором не першою, але у хронології подій стоїть найранніше, тому почнемо саме з неї). Читати далі

Вер 27

Релігійна всеїдність

Свято-Покровська церква у Нових Петрівцях

Свято-Покровська церква у Нових Петрівцях. Автор фотографії: Олекса-Київ

Сьогодні у православних знову свято (а кажуть, що ми відкидаємо усі радощі життя і ледь не всіх прагнемо запроторити у монастир на хліб і воду) – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Згідно нашої маленької традиції, пропоную вам чергову статтю на церковно-православну тему. Ще у далекому 2011 році в одній з газет натрапив на статтю про село Нові Петрівці Київської області. У цьому селі діють дві Покровських церкви – Київського та Московського патріархатів, що викликає закономірну плутанину серед жителів села. Але не це привернуло увагу до статті й проблеми, якій вона присвячена. Поштовхом до написання цієї публікації стало наведене наприкінці газетної статті опитування щодо релігійних уподобань жителів села. Читати далі

Вер 21

Чергова порція виписок з “Голосу Православ’я”

Голос Православ`яДавненько (а точніше – з лютого) я не тішив вас виписками з православної періодики (зокрема – газети «Голос Православ’я»), а сьогодні маємо для цього гарну нагоду – свято Різдва Богородиці. Слід зазначити, що подібне свято не дуже характерне для православ’я, оскільки для більшості святих ми відзначаємо не день народження, а день упокоєння (тобто смерті). І лише для безпосередніх учасників новозавітних подій робиться подібний виняток. Це і не дивно – без їх народження була б неможливою вся подальша євангельська історія, що в підсумку «радість звістила всій вселенній» (як співаємо у тропарі на сьогоднішнє свято). Тож радіймо, величаємо Пресвяту Діву і читаємо зроблені мною виписки:

Березень 2015 р.

  • «Перемагай у собі похіть, улюблений, доки вона тебе не перемогла» (Єфрем Сирін).
  • Усе те, що людина не змогла з Божою допомогою в собі приборкати за життя, палахкотітиме в ній за межею життя болісним полум’ям.
  • Розбещеність моралі збільшує число самогубств.
  • Є головна вада, від якої потерпають усі охочі створити сім’ю, малу Церкву – це самолюбство, егоїзм або гординя.
  • Гріх – це моральна і духовна отрута, яка діє в душі, а потім і в тілі, так само, як діє звичайна отрута в тілі (тож і не дивно, що боротьба з гріхом буває досить болісною. Але і щоб видавити тілесну отруту, рану іноді мусять розрізати – прим. моя)

Читати далі

Сер 19

Про ловців благодаті

Купол храмуДоки я готую чергову порцію виписок з «Тускуланських бесід» Ціцерона (знаю, що трохи затягнув з їх публікацією, але на те маю досить поважні причини), пропоную згадати ще одну нашу традицію: на великі православні свята говорити про різні аспекти православного життя у сучасному світі. Сьогоднішня тема «ловців благодаті» невипадкова, адже тривають спасівські свята, коли в церквах людно, як на Великдень. На жаль, як і на Великдень, значна частина їх приходить не до Бога, а «покропити/посвятити». Про таке споживацьке ставлення до Божих дарів і поговоримо сьогодні.

Дослідники стверджують, що на планеті немає жодного народу без релігії. І, напевне, кожен віруючий сподівається (хоч і глибоко в душі) отримати від Бога (чи богів) певний дар. Зміст його різниться залежно від світогляду та рівня розвитку того чи іншого суспільства: від вдалого полювання чи перемоги у битві до вічного життя чи навпаки – звільнення від безупинної життєвої круговерті. Спільним для всіх цих вірувань, починаючи від язичництва, є привнесений з людських стосунків ключовий принцип: щоб щось отримати, необхідно щось віддати. Читати далі

Тра 06

Як поводитися у православному храмі (пам’ятка)

Вже кілька разів піднімав тему поводження у православному храмі (наприклад, тут і тут), тож вирішив трохи узагальнити інформацію. Точніше – скласти невеличку пам’ятку. Не впевнений, що сьогодні багато людей знайде час і можливість піти у храм (а слід було б – перемога нам зараз ой як потрібна), але наближаються «зелені свята», коли вервечки людей потягнуться у церкву: хто до Бога, а хто й просто по свячене зілля. Саме для початківців і спробував зібрати найнеобхіднішу інформацію про правила поведінки у храмі – від моменту входу в церкву до нюансів подавання записок та поставлення свічок. Пам’ятку викладаю у трьох форматах – спочатку рокартному (а як же без неї, але вийшла завеликою, тому клацніть на зображенні, аби переглянути його в збільшеному вигляді), потім – у текстовому, а наприкінці – у форматі *.pdf (зроблена у вигляді брошурки, аби ви могли собі роздрукувати з двох сторін аркуша формату А4). Нагадую, що це лише довідкова інформація, зібрана нефахівцем з різних джерел, тому обов’язково порадьтеся зі своїм священиком, якщо захочете масово її розповсюджувати. Отож:

Як поводитися у православному храмі

Читати далі

Кві 24

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (завершення)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душіПочинаючи знайомити вас (див. частина 1, частина 2, частина 3) з душевними історіями від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. – 456 с.), я зазначав, що маю кілька зауважень до деяких з оповідань (точніше, до їх авторської інтерпретації). Звичайно, критикувати легше, ніж написати самому, але давайте я викладу свої міркування, а ви вже самі приймайте рішення про їх обґрунтованість.

Зокрема, кілька розповідей я знав ще з дитинства і трохи в іншому вигляді, ніж подає їх автора. Наприклад, оповідання «Вищі інтереси», якщо я не помиляюся, має свої аналоги ще в древній історії; розповідь «Бачити Бога» – пряме запозичення відомої історії з учнем Сократа, який хотів навчитися його мудрості (деякі джерела навіть кажуть, що цим учнем був Платон). А історію «Чарівний перстень» я знаю навіть у кращій інтерпретації, ніж подає її автор – у моєму варіанті на персні було два написи: коли король надміру радів – він читав напис «Все проходить…», коли сумував – «…і це пройде» (до речі, у знаній мною версії говориться не про якогось абстрактного короля, а про Соломона, якого автор згадує лише наприкінці розповіді). Історія «Таємниця раю» чомусь складається з двох частин, першу з яких я, здається, зустрічав у «Хагакуре» чи якійсь з дзен-будійських книжок, а другу знаю ще з дитинства (щоправда, вона не мала японського антуражу і замість паличок в ній фігурували звичайні ложки). Читати далі

Кві 22

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі (ч. 3)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душіСьогодні ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати короткі, але душевні історії від Бруно Ферреро (365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. – 456 с.). Зазвичай намагаюся обмежити свої виписки одним-двома реченнями, однак у цій книжці є кілька оповідань, які закінчуються своєрідними заповідями (щось на зразок  «Десяти ритуалів осяйного життя» Робіна Шарми), і поділити їх на частини практично неможливо. Тому наприкінці публікації наведу їх повністю. Отож, розпочнемо:

  • Бог – це батько, що любить так, як мама.
  • Результат мовчання: людина знаходить себе саму (на цій необхідності віднаходити час для мовчання наголошується зараз практично в усіх книжках з самоорганізації, хоча священики знали про це ще задовго до Трейсі та Кові – прим. моя).
  • Сьогодні знайди собі спокійний куточок і дозволь, аби тебе заколисала тиша (про щоденне «огортання ковдрою тиші» згадує і Шарма – прим. моя).
  • Пустеля плаче. Плаче, тому що хотіла би бути садом, парком…
  • Щодня ти мав би благати віри, щоб прагнути неможливого.
  • Якщо на небі твого життя є зірка, не трать часу, обпалюючи свої крила до якоїсь тьмяної лампи.
  • Ти перший маєш почати коло радости (в інтернеті зараз можна надибати багато відео з такими «колами радості», коли приємність, зроблена якійсь людині, через деякий час повертається назад – прим. моя).
  • У Талмуді, книзі, в якій зібрана мудрість єврейських учителів, є такі слова: «У світі, що має настати, кожний із нас буде змушений відповісти за всі ті гарні речі, які Бог створив для нас і які ми не хотіли бачити».
  • Не чекай до завтра, щоб сказати комусь, що ти його любиш. Скажи йому це зараз. Читати далі