Лют 13

Сент-Екзюпері А. Планета людей

(за книжкою: Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей / перекл. з фр. А. Жаловський. – Л.: Вища школа, 1981)

Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людейПродовжую свій експеримент з повернення відчуття української мови. Після питомо української літератури вирішив спробувати переклад. Спеціально обрав львівський (хоч і радянський), та ще й знане видавництво. Загальне враження – непогано, місцями навіть чудово. Однак відчувається оте намагання (думаю – насамперед редакторів, а не перекладача) до зрощування української мови з російською. Крім власне русизмів, трапляються і непритаманні нашій солов’їній мовні звороти. Але ці недолугості цілковито компенсуються змістом. Зізнаюся – це перша прочитана книжка цього автора. І мені сподобалося. Трохи пригод, трохи війни, трохи пустельної екзотики. А також – філософії. Певен, що серед сьогоднішніх виписок натрапите на цитати, які вже давно знали, але й не здогадувалися про їхнє авторство: Читати далі

Січ 04

Кард О. Гра Ендера

Кард О. Гра Ендера(за книжкою: Орсон Скотт Кард. Гра Ендера / Пер. з англ. В. Верховського й Т. Педан. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2013. — 272 с).

Сьогоднішня книжка продовжує дитячу тематику, розпочату минулого разу «Нескінченною історією» Міхаеля Енде. Хоча й цей твір назвати дитячим можна з великою пересторогою: чого лише варта одна з постійно повторюваних тез «Дорослі все брешуть, вихователі нас обманюють». Тим більше не назву цю книжку «одним із найбільш яскравих і вражаючих творів світової фантастики», як це написано в передмові.

Швидше – це книга про загублене дитинство. Про майбутнє, у якому дітей з шести років привчають вбивати (хоч і у вигляді гри, та все ж). І про дітей, які починають розуміти, що їх використовують (див. наведену вище тезу). Які стають дорослими занадто рано, і це не йде їм на користь – у книжці один з головних героїв формулює це так: «Діти не служать в армії, не призначаються командирами, а тим більше — не керують чотирма десятками інших дітей. Неможливо пережити усе це і злегка не збожеволіти». Читати далі

Гру 10

Джеймс Клавелл. Шляхетний дім (завершення)

Джеймс Клавелл. Шляхетний дімЗробивши невеличку перерву на емоційні враження про те, як не слід оформлювати гарні книжки, завершуємо наше знайомство (див. частина 1, частина 2) з останнім романом азійського циклу Джеймса Клавелла (Благородный Дом: роман о Гонконге. – Санкт-Петербург : Амфора, 2006). І можемо трохи познайомитися з самим автором – він з’являється в книжці в особі письменника Пітера Марлоу, який ніби і збирає матеріали для своєї книжки про Гонконг. Також стає зрозумілим, чому цей цикл Клавелла радив прочитати Міура Ясуюкі у своїй книжці «Го і східна бізнес-стратегія»: крім того, що ці книжки дають досить повне уявлення про особливості східного життя і світосприйняття, одна з основних ідей усіх романів циклу – прагнення заволодіти новою територією, а це ж є і головним завданням у го. А ще у мене з’явилася аналогія з «Алхіміком» Коельйо: наступним кроком у розвитку фірми Струанів є повернення у Шотландію, звідки родом засновник родинного бізнесу Дірк Струан.

Взагалі ж, якщо у вас, як ви вважаєте, видався важкий тиждень – раджу перечитати цей роман, аби побачити рівень проблем головного героя (і майстерність, з якою він їх вирішує). Наприкінці хочу зазначити, що усі романи Клевеллівського циклу досить відверті у описі міжстатевих стосунків, тож, незважаючи на всю їх захопливість, не варто рекомендувати їх до прочитання підліткам, аби не стати зайвою спокусою для ще не зміцнілих душ (або хоча б нехай спочатку прочитають якусь із книжок Мантека Чіа, аби зрозуміти ставлення азійських народів до проблем статевих взаємовідносин).

  • Посидіти і подумати — рідкісний, дуже рідкісний привілей в наш час.
  • Китаю потрібні товари і допомогу. Без товарів і допомоги він буде беззахисний перед лицем традиційного і єдиного справжнього ворога — Росії. Читати далі
Гру 04

Джеймс Клавелл. Шляхетний дім (ч. 2)

Джеймс Клавелл. Шляхетний дімПродовжуємо читати роман про «один тиждень з життя бізнесмена у Гонконзі 1960-го року» (Благородный Дом: роман о Гонконге. – Санкт-Петербург : Амфора, 2006). Хоча, як я вже зазначав у попередній публікації, цей роман значно ближче до нас у часі, ніж інші твори азійського циклу Клавелла, однак і він уже трохи застарів. Чого варті лише згадки про касетні магнітофони і друкарські машинки, КДБ і радянських шпигунів. Але дещо залишилося без змін: банкрутства банків і поглинання компаній, фондові біржі та продажні полісмени, контрабанда золота і зброї та глютамат натрію (так-так, та всюдисуща смакова добавка, що на неї ви можете натрапити в найнесподіваніших стравах, теж прийшла до нас з Азії).

  • Про те, що таке натовп, у підручниках не вичитаєш.
  • Завзяття юності — річ минуща.
  • Життя без сім’ї – не життя.
  • Китайські письмена завжди багатозначні. Читати їх непросто і цікаво.
  • Найважливіший наш актив — молоде покоління.
  • Копни глибше будь-якого англійця — і натрапиш на пірата.
  • Як висловився один чоловік з Міссурі, «бак» залишається тут» (цей вираз американського президента Гаррі Трумена в нашій літературі часто зустрічається у вигляді «фішка далі не йде» як ознака прийняття відповідальності – прим. моя). Читати далі
Лис 24

Джеймс Клавелл. Гайдзін (завершення)

Джеймс Клавелл. ГайдзінПісля невеличкої «ангельської» перерви повертаємося у світ Японії 1862 року разом з героями роману Д. Клавелла «Гайдзін» (Санкт-Петербург : Амфора, 2009. – 1231 с.). Як я вже зазначав у першій публікації, вважаю цей роман «найслабшим» у азійському циклі Клавелла. Але все ж майстер – є майстер, і книжка значно «сильніша» за безліч сучасних тижневих бестселерів. Адже поряд з жіночо-європеїзованим життям однієї групи героїв роману кипить повне пристрастей, подій і гострих моментів азіатське життя інших. Та й сама героїня наприкінці роману таки знаходить у собі сталеве осердя, притаманне клевелівським героям, що хоч трохи поліпшує дещо зіпсоване враження від цієї книжки. То ж рішення, читати чи ні, залишаю вам, а сам пропоную традиційну порцію виписок з коментарями:

  • Наше історичне призначення (маються на увазі японці – прим. моя) — звести імператора на Трон Дракона Китаю.
  • Безпека завжди лежала в здатності не піддаватися паніці. Читати далі
Лис 13

Джеймс Клавелл. Тай-Пен (завершення)

Тай-Пен Джеймса КлавеллаСьогодні завершуємо (див. ч. 1, ч. 2) відслідковувати історію заснування Гонконгу очима героїв роману Джеймса Клавелла (Тай-Пэн. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 848 с.). Як і обіцяв у минулій публікації, крім традиційних виписок того, що найбільше сподобалося, наведу ще й кілька цитат стосовно територіальної політики Росії. Хоча йдеться про царську Росію, але, як на мене, у загальних підходах нічого не змінилося і до сьогодні. Напевне, справа не у номінальній назві владних інституцій цієї країни, а у їх глибоко закоріненій суті:

  • Історично політика Росії завжди зводилася до того, щоб перемагати хитрістю – підкуповувати лідерів якої-небудь країни, а заодно і лідерів опозиції, якщо така була. Розширюватися за рахунок «сфер впливу», а не прямими військовими захопленнями, а потім усувати цих лідерів і перетравлювати народ у своїй утробі.
  • Росія – це вічний розсадник невдоволення в сусідніх державах, і завжди буде ним, доки не вирішить, де, на її думку, пролягають її природні межі.
  • Наша азіатська політика однозначна: Китай повинен залишатися слабким, залежним і стати російською сферою впливу.
  • Якщо про наші територіальні захопленнях стане відомо, наша офіційна позиція повинна зводитися до того, що «Росія просто утихомирює дикі, вороже налаштовані племена в наших південних межах». Читати далі
Лис 03

Джеймс Клавелл. Сьогун (завершення)

Джеймс Клавелл. СьогунСьогодні завершуємо (див. частина 1, частина 2) знайомство з першою книжкою азійського циклу Джеймса Клавелла (Сегун / пер. с англ. Н. Ф. Еремин. – Санкт-Петербург : Амфора, 2007. – 1205 с.). Зізнаюся чесно – роблячи виписки, весь час ловив себе на тому, що не можу відірватися і починаю читати далі. Книжка справді захоплює, і певен, що якби зараз її добре розрекламувати та повторно показати серіал, знятий на її основі (а ще краще – зняти повноцінний фільм у кількох частинах), то замість толкієністів на вулицях ви все частіше бачили б японістів-клавеллістів. Щоправда, вже кілька разів я зустрічав молодиків із зачісками типу самурайських, але певен – це лише данина моді і прочитанням хоча б «Хагакуре» вони собі життя не ускладнюють. А у японців є чому повчитися, і так було ще до появи високих технологій. Сподіваюся, мої виписки допоможуть вам трохи краще зрозуміти їх спосіб життя і мислення:

  • Обов’язок чоловіка – приносити задоволення жінці, так само як її обов’язок – доставляти задоволення чоловікові (у книжці, як і у житті східних народів загалом, значна увага приділяється міжстатевим взаєминам – прим. моя).
  • Розкладайте все по місцях і поступіться «ва», гармонії життя.
  • Будьте в гармонії з силами, які не залежать від вас (у одній чудовій молитві є прохання «Господи, дай мені сили прийняти те, що я змінити не в силах» – прим. моя). Читати далі