Кві 10

Наука посту (за вченням Отців церкви), ч. 2

Іоан ЗолотоустийСьогодні, як і обіцяв, познайомлю вас з висловлюваннями щодо посту ще одного загальновідомого Отця церкви – Іоана Золотоустого. Відразу зазначу, що вибрав лише невеличку частинку його висловлювань, оскільки перечитати хоча б ті його твори, що перекладені українською (а їх, наскільки мені відомо, нараховують 12 томів майже по 600 сторінок кожен) є бажання, та немає змоги. Тож певен, що кожен, перечитавши твори цього великого святого самостійно, знайшов би набагато доречніші й влучніші цитати – для таких наприкінці публікації є коментарі. Усіх інших запрошую долучитися до відібраних мною висловлювань. На жаль, я запізно побачив, що на сайті «Наша Парафія» є український переклад багатьох творів Золотоустого, тож ці виписки подаю у власному перекладі (а оскільки мова у нього заскладна, то заздалегідь прошу поблажливості у їх сприйнятті):

  • Посту і стриманості Бог вимагає від нас не для того тільки, щоб ми не вживали їжі, але для того, щоб, віддаляючись від життєвих справ, використовували весь вільний від них час на заняття духовні. Якби ми будували своє життя уважно і всяку вільну хвилину присвячували духовним заняттям, якщо б і їжу приймали тільки для задоволення потреби, і все життя проводили в добрих справах, то не було б нам потреби і в допомозі посту.
  • Честь посту становить не утримання від їжі, але віддалення від гріхів, тож той, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше ганьбить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами. Якими, скажеш, ділами? Якщо побачиш бідного – подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання та зажерливості. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища. Нехай постяться очі, привчаючись не задивлятися на чужу красу. Зір є їжа очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Всього безглуздішим було б щодо страв утримуватися і від дозволеної їжі, а пожирати очима і те, що заборонено. Ти не їси м’яса? Не поїдай же й очима нескромності. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів’я та наклепів. Нехай і язик постить від лихослів’я і лайки, Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо?

Читати далі

Кві 06

Наука посту (за вченням Отців церкви)

Василій ВеликийПочинається Страсний тиждень – період, який для православного християнина хоч і є одним з найважчих (зважаючи на строгість посту й щоденні богослужіння), однак вже має у собі передчуття Великоднього свята. Тож і я намагатимусь не марнувати цей тиждень  на суєтні буденні справи, а краще запропоную вам кілька публікацій, безпосередньо пов’язаних з постом. Зокрема – вислови великих Отців церкви про піст, а також невеличку філологічну розвідку про саме походження цього слова. Однак не забігатимемо наперед і почнемо з мого улюбленого Василія Великого. У нього є кілька проповідей про суть і призначення посту, з яких я навизбирував виписок, що надихнуть тих, хто постить і, можливо, змусять замислитися тих, хто все ще не наважується приступити до цього важливого духовного й тілесного іспиту. Почнемо з першої проповіді, яка так і називається – «Про піст»:

  • Нерозумно замість того, щоб радіти зціленню, страждати через зміну способу харчування й виказувати, що більшою насолодою є вдоволення забаганок шлунку, аніж турбота про душу. Бо ж насичення – втіха для шлунку, а піст – для душі. Радій, що Цілитель дав тобі ліки від гріха. Подібно до того, як глистів, що знайшли оселю в нутрощах дитини, знищують гіркими ліками, так і гріх, що оселився в глибинах душі, витравлюють постом, але постом справжнім, гідним такої назви.
  • Заглибся в історію і відшукаєш, наскільки він давній. Це не винахід сьогодення, а скарб наших предків, усе, що вирізняється давністю, заслуговує на шану. Схили голову перед сивинами посту. Він – одноліток людства: бо ж встановлено його ще в раю.

Читати далі

Січ 14

Про Обрізання і обрізання

Василій Великий

Св. Василій Великий

Сьогоднішній день багатий на свята. Хтось вкотре святкує Новий рік (про хронологічну плутанину я вже писав нещодавно), хтось (особливо з цим ім’ям) «справляє Василя» (мається на увазі св. Василій Великий, пам’ять якого вшановується сьогодні), для когось сьогоднішній день – ще одна нагода відвідати знайомих із засіванням і добрими побажаннями. Але в церковному календарі цей день насамперед називають Обрізанням Господнім. Саме ця подія, що сталася на 8-й день після народження Ісуса Христа, є ключовою в церковному богослужінні. І саме нею іноді докоряють християнам. Насправді ж існує традиційний набір таких «докорів»: чому християни, які визнають Старий завіт,  їдять свинину, яка в ньому заборонена (там ще декілька десятків різноманітних тварин перераховується – див. Левит, 11: 4-30), чому не приносять обов’язкову десятину (хоча, правду кажучи, деякі сучасні секти цього вимагають і непогано на цьому заробляють), і, найголовніше – чому не обрізуються. Останній докір підсилюється ще й тим, що сам Ісус Христос обрізався згідно старозавітнього закону. Тож здається, ніби у наших опонентів є всі підстави звинувачувати нас у недотриманні боговстановлених законів і «псевдохристиянстві». У цій статті я не ставлю собі за мету дати розгорнуту відповідь на ці закиди (та й не маю, чесно кажучи, достатньої освіти), але основну ідею спробую висвітлити. Читати далі

Гру 30

Випробування Новим роком

"Спокуси

Фото з сайту: Православие.Ru

Жоден календарний період року не насичений так святами, як кінець грудня і початок січня. І хоча православний календар кожен день присвячує спогаду про того чи іншого святого або подію, саме у цей час спостерігаємо неймовірну мішанину громадянських і церковних свят. Від Миколая (19 грудня) до Богоявлення (19 січня) країна перебуває у стані постійного святкування. Навіть з психологічної точки зору це більше стрес, ніж відпочинок. А для православної душі це ще й додаткове випробовування. Адже календарні реформи призвели до того, що Новий рік, який святкується за новим стилем, припадає на останній тиждень Різдвяного посту. Віруюча людина опиняється перед непростим вибором: як поєднати це святкування, що зазвичай набуває бучних напів’язичницьких форм, з мирним і покаянним духом посту? Як повести себе зі знайомими, що запрошують разом зустріти Новий рік за святковим столом? І найголовніше: як пояснити дітям, що справжнє Свято буде за тиждень?

На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей. Навіть у відомому “Слові на Новий рік” Іоанна Золотоустого обговорюються зовсім інші питання. І це зрозуміло, адже у їхні часи цієї календарної проблеми просто не було. Навіть реформа літочислення Петра І, проведена 1700 року, не викликала жодних подібних конфліктів: Новий рік святкували, якщо перевести на новий стиль, 14 січня (наш т. зв. “старий Новий рік”), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення, а цей тиждень і Православною церквою вважається святковим. Лише з проведенням радянської календарної реформи 1918 року виникли згадувані розбіжності.

Як же гідно перенести православному християнинові це “випробовування” Новим роком. Ізолюватися всією сім’єю від суспільства, роблячи вигляд, що жодного свята немає? Ходити з покаянними закликами поміж захмелілих Дідів Морозів, нагадуючи, що саме 1 січня Православна церква згадує пам’ять Св. Воніфатія, помічника у боротьбі з пияцтвом? Чи, може, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Сподіваюся, жоден з цих варіантів для вас неприйнятний. Спробуємо сформулювати кілька рекомендацій, що дадуть змогу найбезболісніше для православної душі вийти з цієї ситуації. Читати далі

Кві 20

Христос воскрес!

Ікона Воскресіння ХристовогоСьогодні трохи відійду від традиції та пропоную вашій увазі цитати не з однієї книжки, а з однієї теми. Якої саме – зрозуміло з заголовка. Отож, спочатку наведу цитати з Нового Завіту, що стосуються цього величного моменту історії людства, потім – історичні відомості про Воскресіння Христове та вислови Отців Церкви про цю величну подію. Вітаю усіх зі святом і бажаю насититися дарами духовними і матеріальними (дивіться лишень – з другим обережніше, особливо якщо постили)

Євангеліє від Луки (24:1-6):

Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. І, увій­шовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес.

Євангеліє від Іоана (20: 1-9):

У перший же день після суботи Марія Магдалина при­ходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу. Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гро­бу і не знаємо, де поклали Його. Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу. Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший. І, на­хилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов. Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали; а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці. Тоді вві­йшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і уві­рував. Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало вос­креснути з мертвих.

Євангеліє від Матфея (28: 1-6):

Після ж суботнього вечора, на сві­танку першого дня піс­ля суботи, прийшли Марія Магда­лина та інша Марія подивитися на гріб. І ось стався великий землетрус, бо ангел Господній, який зійшов з неба, приступивши, відвалив камінь від дверей гробу і сів на ньому. Вигляд його був як блискавка, і одежа його біла, як сніг. Зі страху перед ним ті, що стерегли, за­тремтіли і стали як мертві; Ангел же, звернувшись до жі­нок, сказав: не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Його нема тут – Він воскрес, як сказав. Читати далі

Сер 11

Серафим (Роуз). Людина проти Бога

(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога. – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2006).

Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против БогаСьогодні пропоную вашій увазі погляд відомого американського православного (нехай не дивує вас це поєднання) богослова отця Серафима (Роуза) на формування такого явища людської історії, як нігілізм. Проводячи нас від часів французької революції до сьогодення, отець Серафим показує поступовість зміни цього явища у формах реалізму, символізму, окультизму аж до нігілізму «руйнування», що набув особливого піднесення у 1914–1945 роках. Показано негативний досвід розвитку людства від заперечення Бога до повного духовного вакууму і подано шлях подолання цього емоційного розпачу через поступове відновлення зв’язку з Богом. Рекомендую прочитати як атеїстам (хоча отець Серафим саме у цій книжці досить аргументовано доводить, що атеїзм як такий взагалі не існує), так і християнам (особливо зверніть увагу на другу частину книжки). Я ж, як завжди, узяв на себе сміливість визбирати і перекласти українською кілька найцікавіших виписочок, що сподобалися точністю формулювань і глибиною думки. Користуйтеся:

  • Безглузді злочини стають все притаманнішими нашому часу.
  • Занадто легко сьогодні в атмосфері інтелектуального туману, який огортає ліберальні та гуманістичні кола, від співчуття до нещасного людині перейти до прийняття її ідей.
  • Служити дияволу проти своєї волі неможливо.
  • Читати праці і слухати лекції людей, які не вірять в істину – згубно, однак ще згубніше, коли істина підміняється освітою і наукою, які, перетворюючись на самоціль, стають лише пародіями на істину, якій вони повинні були б служити.
  • Духовні помилки набагато небезпечніші простого матеріалізму.
  • Все більше і більше простих людей починає з занепокоєнням шукати те, що могло б замінити Бога, померлого в їх серцях.
  • Подібно своєму аналогу – похоті, цікавість ніколи не закінчується і ніколи не знаходить задоволення.
  • Бог помер в серцях сучасних людей.
  • Сумнівно, щоб існувала така річ, як атеїзм, тому що істинного Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь іншому ідолу. Читати далі