Гру 23

Що почитати в дорозі?

Хлопчик з книжкоюОстаннім часом помічаю у своїй мові все більше русизмів. Та це ще не найстрашніше: починаю втрачати відчуття української мови. Ту здатність, якою пишався ще зі шкільних років і яка не раз допомагала у навчанні й роботі. Коли дивишся на слово і відчуваєш, що воно якесь «неправильне». Чи написано з помилкою, чи у реченні стоїть не на своєму місці – але щось з ним не так. Ти не можеш пояснити, що саме не так, не можеш сказати, яке мовне правило порушено – ти просто відчуваєш якусь ваду. Варто помилку виправити – і приходить відчуття (знову ж таки майже підсвідоме), що тепер усе гаразд. Читати далі

Сер 26

Про вивчення англійської мови (ч. 3)

Метод запамятовування англійських слівНаприкінці минулої публікації обіцяв розповісти про обраний та перевірений спосіб запам’ятовування англійських слів. Дехто здивується: адже в перших статтях зарікався від бездумного зазубрювання. Все правильно. Та лексичний мінімум ніхто не скасовував. Якою б методикою вивчення англійської мови ви не користувалися, мусите вивчити назви числівників, днів тижня, місяців і кольорів. Це зробити хоч і складно, але завдання полегшується тим, що маємо чіткий набір і однозначну послідовність: і в нас, і в англійців по 12 місяців у році та по 7 днів у тижні. І в них, як і в нас, після березня йде квітень, а після вівторка – середа. Значно складніше запам’ятовувати невпорядковані набори слів. Читати далі

Вер 16

Антоненко-Давидович Б. Д. Як ми говоримо

Антоненко-Давидович. Як ми говоримоДоки я готую чергову порцію виписок з наступного діалогу Ціцерона («Про самодостатню чесноту»), пропоную знову зазирнути до мого архіву (ви ж бо пам’ятаєте, що робити виписки з книжок я почав значно раніше, ніж створив цей сайт). Як уже згадував в одній з минулих публікацій, мовознавство належить до одного з найпостійніших моїх уподобань. А говорити про українське мовознавство, не згадавши хрестоматійну працю Бориса Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо» (Київ: «Українська книга», 1997. — 336 с.) – нонсенс. Тож сьогодні пропоную вам інформацію з цієї книжки у структуровано-довідковому вигляді, як колись зробив для себе. А почнемо з правильного використання відмінків:

 

Складений присудок

Називний відмінок Іменник і прикметник мають незмінну властивість або це ім’я й прізвище Петро був перший учень у класі

Вона була досвідчена лаборантка

Орудний відмінок Нестала або тимчасова ознака в іменнику й прикметнику Попервах Петро був першим учнем, а потім став мало не останнім

Хоч вона була й досвідченою лаборанткою, але перейшла на іншу роботу

Читати далі

Кві 11

Філологія посту

Походження слова "піст"Останній тиждень Великого посту наближається до завершення, а я ще не виконав одну обіцянку – розглянути походження самого слова «піст». Відразу зазначу, що на сьогодні існує дві абсолютно несхожі версії. Одну з них можна зустріти у академічних словниках (наприклад, у відомому 7-томному етимологічному словнику української мови), про іншу нещодавно почув по радіо (що й наштовхнуло мене на ідею написання цієї статті). Наведу обидві, а ви вже обирайте, яка вам ближча чи здається достовірнішою.

Першою розглянемо класичну версію (подаю максимально близько до тексту «Етимологічного словника української мови»: В 7 т. / Редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – (Т. 4: Н–П). – К.: Наук. думка, 1982–2006.): піст – «невживання скоромної їжі»: російське, білоруське, болгарське, македонське пост, давньоруське постъ, польське post, чешське půst, словацьке pôst, верхньолужицьке póst, нижньолужицьке spot (<*póst), сербохорватське пôст, словенське pòst, старослов’янське постъ; – пізне праслов’янське postъ «піст»; – запозичення з давньоверхньонімецької мови; давньоверхньонімецьке fasto «піст», fasta «піст» разом зі спорідненими дієслівними формами давньоверхньонімецької fastēn, готської ga(fastan), давньоанглійської fæstan, давньоісландської fasta з первісним значенням «триматися міцно, держатися стійко», переносним «утримуватися від їжі», а також з давньоверхньонімецьким і давньонижньонімецьким festi «міцний, твердий; стійкий, сталий»; відповідають давньоіндійському pastyàm «стале місце; дім, двір; місце, де живуть»; необґрунтоване припущення про давню спорідненість праслов’янського постъ і давньоверхньонімецького fasto.

Як бачимо, це слово має близькі за звучанням відповідники у багатьох мовах, що говорить про велику можливість єдиного попередника. Однак лінгвісти до сьогодні не можуть з’ясувати: ми запозичили у німців (їхнє «ф» перетворилося у наше «п» за аналогією з «Филип»/«Пилип»), чи давні німці перейняли це слово у наших далеких пращурів. Читати далі

Лют 03

Про переклад виразу “Mind Map”

Почав готувати для вас обіцяні виписки з «Супермислення» Тоні Бюзена, і відразу постала проблема – як перекласти головний термін: Mind Map. У книжці їх перекладають як «інтелект-карти», але тут виникає дві проблеми: 1) карти у мене особисто аж ніяк не асоціюються з розумовою діяльністю; 2) від такого перекладеного слова не можна утворювати похідних. Тобто людину, яка використовує Mind Map, автори просто калькують з англійської – «міндмапер», а процес створення таких карт – «міндмапінг». Я категорично проти такого проникнення у нашу мову чужоземних слів, тому спробувати пошукати в інтернеті інші переклади. Нічого обнадійливого: карта пам’яті, карта розуму, карта думок, ментальна карта… Знову карта, і знову складність утворення похідних. Тож, прислухавшись до порад автора «Супермислення» частіше й інтенсивніше використовувати власний інтелект, обклався словниками і вирішив докопатися суті самостійно. Тим більше, що це цікава мовознавча вправа, а я таке, як ви пам’ятаєте, люблю.

Для початку, за всіма правилами «Супермислення», склав оту саму, переклад якої збираюся знайти. Спочатку віднайшов у словниках усі варіанти перекладу як «mind» так і «map», а потім зібрав для них пояснення з наших тлумачних словників. От що отримав:

Як перекласти "Mind Map" Читати далі

Лют 01

Про доменні імена і мовознавство (завершення)

Яке доменне ім’я обрати?Пропоную продовжити розпочатий учора пошук «звучних» доменних імен з використанням інверсійного словника української мови (укладачі С. П. Бевзенко, О. І. Бондар та ін. — Київ: Наукова думка, 1985 – 812 с.). Як ви пам’ятаєте, ідея була такою, аби назва сайту і домен разом утворювали існуюче українське слово, та ще й вказували на призначення сайту. Сьогодні закінчимо з доменною зоною «.com», а також розглянемо кілька прикладів із зон «.net» та «.top»:

  • завком, фабзавком, главком,
  • ревком (на сайті «rev.com» можна продавати різноманітні спортивні пищалки-ревуні і навіть промислові пристрої схожого призначення),
  • волревком,
  • сільревком («silrev.com» – патрони з сіллю?),
  • місцевком, головком,
  • ладком (гарна назва для сайту, що продаватиме побутову хімію чи агентства з комплексного ремонту і прибирання «lad.com»),
  • випадком, припадком, кидком, лагідком, слідком,
  • студком (сайт з іменем «stud.com» може пропонувати, наприклад, роботу для студентів),
  • неоглядком,
  • біжком (на сайті «bij.com» можна продавати біжутерію),
  • окружком, разком,
  • повзком (у соціальних мережах існують групи, які домовляються про попутній транспорт, аби доїхати на роботу чи на навчання. Чому б не зробити з цією метою цілий сайт і не назвати його «povz.com»), Читати далі
Січ 31

Про доменні імена і мовознавство

Яке доменне ім’я обрати?У своїх публікаціях намагаюся не зачіпати теми комп’ютерних технологій, Інтернету та сайтобудування. Однак нещодавно підбирав доменне ім’я для нового проекту, і майнула цікава думка. Оскільки вона торкається мовознавства, а це одне з моїх хобі – не міг залишити її осторонь. Отож…

Не секрет, що більшість власників сайтів хочуть, аби ім’я їхнього сайту «звучало». Краще – якщо цьому звучанню не заважає навіть доменна зона. Ідеальний варіант – якщо доменне закінчення сприймається як єдине ціле з назвою сайту чи логічно з ним пов’язане. Наприклад, візьмемо доменну зону «.net». Більшість сайтів використовує це закінчення просто на позначення приналежності до світової мережі (як воно і було задумано розробниками). Але ж це слово подібне до російського «нет», і гріх цим не скористатися. Особливо зважаючи на те, що в нас більшість назв сайтів пишуться в російській транслітерації. Найкращий приклад – «sirotstvy.net». Це адреса Всеукраїнського порталу національного усиновлення, але більшість навіть інтуїтивно може зрозуміти, про що йтиме мова на сайті. Можна також згадати сайт «vlasti.net», який також подібним чином обігрує заперечне звучання домена. Іноді зустрічаються й протилежні ситуації, коли власники сайту не приймають до уваги домен. Тоді виходить дещо парадоксальна ситуація – сайт Автономної спілки трудящих має адресу «avtonomia.net» (тобто про жодну автономію ніби не йдеться), а сайт «orabote.net», що за логікою назви мав би відволікати нас від думок про роботу – саме цій роботі й присвячений. Чи сайт про анекдоти «anekdotov.net» – де логіка?

А тепер власне про ідею. Скориставшись послугами інверсійного словника української мови (укладачі С. П. Бевзенко, О. І. Бондар та ін. — Київ: Наукова думка, 1985 – 812 с.), вибрав слова, які закінчуються співзвучно до найпоширеніших доменних імен «com», «net», а також доступної доменної зони «top». Для деяких з них навіть вигадав можливі тематики. Нумо, розпочинаймо. Читати далі