Кві 11

Філологія посту

Походження слова "піст"Останній тиждень Великого посту наближається до завершення, а я ще не виконав одну обіцянку – розглянути походження самого слова «піст». Відразу зазначу, що на сьогодні існує дві абсолютно несхожі версії. Одну з них можна зустріти у академічних словниках (наприклад, у відомому 7-томному етимологічному словнику української мови), про іншу нещодавно почув по радіо (що й наштовхнуло мене на ідею написання цієї статті). Наведу обидві, а ви вже обирайте, яка вам ближча чи здається достовірнішою.

Першою розглянемо класичну версію (подаю максимально близько до тексту «Етимологічного словника української мови»: В 7 т. / Редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. – (Т. 4: Н–П). – К.: Наук. думка, 1982–2006.): піст – «невживання скоромної їжі»: російське, білоруське, болгарське, македонське пост, давньоруське постъ, польське post, чешське půst, словацьке pôst, верхньолужицьке póst, нижньолужицьке spot (<*póst), сербохорватське пôст, словенське pòst, старослов’янське постъ; – пізне праслов’янське postъ «піст»; – запозичення з давньоверхньонімецької мови; давньоверхньонімецьке fasto «піст», fasta «піст» разом зі спорідненими дієслівними формами давньоверхньонімецької fastēn, готської ga(fastan), давньоанглійської fæstan, давньоісландської fasta з первісним значенням «триматися міцно, держатися стійко», переносним «утримуватися від їжі», а також з давньоверхньонімецьким і давньонижньонімецьким festi «міцний, твердий; стійкий, сталий»; відповідають давньоіндійському pastyàm «стале місце; дім, двір; місце, де живуть»; необґрунтоване припущення про давню спорідненість праслов’янського постъ і давньоверхньонімецького fasto.

Як бачимо, це слово має близькі за звучанням відповідники у багатьох мовах, що говорить про велику можливість єдиного попередника. Однак лінгвісти до сьогодні не можуть з’ясувати: ми запозичили у німців (їхнє «ф» перетворилося у наше «п» за аналогією з «Филип»/«Пилип»), чи давні німці перейняли це слово у наших далеких пращурів. Читати далі

Кві 10

Наука посту (за вченням Отців церкви), ч. 2

Іоан ЗолотоустийСьогодні, як і обіцяв, познайомлю вас з висловлюваннями щодо посту ще одного загальновідомого Отця церкви – Іоана Золотоустого. Відразу зазначу, що вибрав лише невеличку частинку його висловлювань, оскільки перечитати хоча б ті його твори, що перекладені українською (а їх, наскільки мені відомо, нараховують 12 томів майже по 600 сторінок кожен) є бажання, та немає змоги. Тож певен, що кожен, перечитавши твори цього великого святого самостійно, знайшов би набагато доречніші й влучніші цитати – для таких наприкінці публікації є коментарі. Усіх інших запрошую долучитися до відібраних мною висловлювань. На жаль, я запізно побачив, що на сайті «Наша Парафія» є український переклад багатьох творів Золотоустого, тож ці виписки подаю у власному перекладі (а оскільки мова у нього заскладна, то заздалегідь прошу поблажливості у їх сприйнятті):

  • Посту і стриманості Бог вимагає від нас не для того тільки, щоб ми не вживали їжі, але для того, щоб, віддаляючись від життєвих справ, використовували весь вільний від них час на заняття духовні. Якби ми будували своє життя уважно і всяку вільну хвилину присвячували духовним заняттям, якщо б і їжу приймали тільки для задоволення потреби, і все життя проводили в добрих справах, то не було б нам потреби і в допомозі посту.
  • Честь посту становить не утримання від їжі, але віддалення від гріхів, тож той, хто обмежує піст лише утриманням від їжі, той найбільше ганьбить його. Ти постиш? Доведи мені це своїми справами. Якими, скажеш, ділами? Якщо побачиш бідного – подай милостиню; якщо побачиш ворога – примирися; якщо побачиш свого друга щасливим – не заздри; якщо побачиш гарну жінку – пройди мимо. Хай постяться не тільки уста, але і зір, і слух, і ноги, і руки, і всі члени нашого тіла. Нехай постяться руки, перебуваючи чистими від розкрадання та зажерливості. Нехай постяться ноги, переставши ходити на беззаконні видовища. Нехай постяться очі, привчаючись не задивлятися на чужу красу. Зір є їжа очей: якщо вона протизаконна і заборонена, то шкодить посту і руйнує спасіння душі; якщо ж законна і дозволена, то прикрашає піст. Всього безглуздішим було б щодо страв утримуватися і від дозволеної їжі, а пожирати очима і те, що заборонено. Ти не їси м’яса? Не поїдай же й очима нескромності. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів’я та наклепів. Нехай і язик постить від лихослів’я і лайки, Що за користь, коли ми утримуємося від птахів і риб, а братів гриземо й поїдаємо?

Читати далі

Кві 09

Про бажання, біль та магію

Афоризм:

Досягнення найзаповітніших наших бажань часто буває джерелом найбільших наших скорбот. Сенека.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Si gravis, brevis; si longus, levis [сі гравіс бревіс; сі лонгус левіс]: якщо важкий – то не тривалий, якщо тривалий – то легкий (про біль). Епікур. Часто вживають також у переносному значенні (див. діалог Ціцерона “Про подолання болю”прим. моя).

Значення іншомовного слова:

Теургія (грец. θεουργία, букв. – божественне діяння, чудо): вид магії; дії, за допомогою яких віруючі намагаються вплинути на волю богів і духів, щоб змінити хід подій.

Кві 08

Про обороноздатність душі

ГолгофаЩе раз вітаю вас з учорашнім святом Благовіщення. Сподіваюся, кожен з вас минулого дня отримав гарну звістку. Навіть не «сподіваюся», а впевнений. Проаналізуйте учорашній день – і ви обов’язково знайдете у ньому якусь гарну новину чи подію (не шукайте лише глобальних подій, що мали б кардинально змінити усе ваше життя, пригляньтеся до невеличких, але важливих для вас звісток). У мене ж для вас звістка не дуже втішна. З досвіду минулих років знаю (а нещодавно ще й у газеті вичитав), що у ці, останні перед Великоднем, дні лукавий особливо намагається занапастити людину. Аби таким чином ніби ще раз підкреслити, що Христова жертва була марною і ми (тобто люди) цього ніскільки не варті. Тож не варто розслаблюватися в очікуванні близького Свята. Навпаки, потрібна особлива уважність і самоконтроль. У цьому, звичайно ж, допоможуть піст (побожні люди намагаються сьогодні та у п’ятницю взагалі не вживати їжі) та молитви. Сьогодні хочу поділитися з вами двома молитвами, які вже не раз допомагали мені налаштовуватися на відповідний лад і зберігати християнську свідомість у щоденній круговерті. Одна з них – відома молитва Єфрема Сиріна, яка щоденно читається у дні Великого посту. Я трохи удосконалив її переклад, аби надати певної ритмічності, зручної для запам’ятовування. З цією ж метою розіб’ю її на окремі рядки:

«Господь і Владико життя мого,
Духа ліні і зневіри,
Владолюбства і пустомовства –
Не дай мені.
Духа ж доброчесності, смирення,
Терпіння й любові –
Даруй мені, рабу Твоєму.
Так, Царю Боже,
Даруй мені бачити провини мої,
І не осуджувати брата мого,
Бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь.»
Читати далі

Кві 06

Наука посту (за вченням Отців церкви)

Василій ВеликийПочинається Страсний тиждень – період, який для православного християнина хоч і є одним з найважчих (зважаючи на строгість посту й щоденні богослужіння), однак вже має у собі передчуття Великоднього свята. Тож і я намагатимусь не марнувати цей тиждень  на суєтні буденні справи, а краще запропоную вам кілька публікацій, безпосередньо пов’язаних з постом. Зокрема – вислови великих Отців церкви про піст, а також невеличку філологічну розвідку про саме походження цього слова. Однак не забігатимемо наперед і почнемо з мого улюбленого Василія Великого. У нього є кілька проповідей про суть і призначення посту, з яких я навизбирував виписок, що надихнуть тих, хто постить і, можливо, змусять замислитися тих, хто все ще не наважується приступити до цього важливого духовного й тілесного іспиту. Почнемо з першої проповіді, яка так і називається – «Про піст»:

  • Нерозумно замість того, щоб радіти зціленню, страждати через зміну способу харчування й виказувати, що більшою насолодою є вдоволення забаганок шлунку, аніж турбота про душу. Бо ж насичення – втіха для шлунку, а піст – для душі. Радій, що Цілитель дав тобі ліки від гріха. Подібно до того, як глистів, що знайшли оселю в нутрощах дитини, знищують гіркими ліками, так і гріх, що оселився в глибинах душі, витравлюють постом, але постом справжнім, гідним такої назви.
  • Заглибся в історію і відшукаєш, наскільки він давній. Це не винахід сьогодення, а скарб наших предків, усе, що вирізняється давністю, заслуговує на шану. Схили голову перед сивинами посту. Він – одноліток людства: бо ж встановлено його ще в раю.

Читати далі

Кві 03

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі

(за книжкою: Ферреро Б. 365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. – 456 с.)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душіВперше звернув увагу на сьогоднішнього автора, прочитавши його оповідання про дівчинку, яка прийшла на спільну молитву про дощ з червоною парасолькою. Привабила стислість оповідань, їх доброта, щирість і релігійність. Тож сьогодні пропоную виписки з книжки, яка, напевне, є найповнішою збіркою оповідань Бруно Ферреро. В інших книжках більшість цих історій повторюються, тож можете вважати, що отримаєте достатнє уявлення про автора і його твори, прочитавши саме цю книжку. На жаль, сьогодні маю брак часу, тому своїми враженнями (не завжди позитивними) поділюся в завершальній публікації, однак дещо хочу зазначити відразу: автор – католицький священик, тож будьте готові, що в деяких оповіданнях накраплятимете на невластиві для православного сприйняття захопливо-емоційні висловлювання у дусі «Поліанни». Але в цілому – книжка варта до прочитання (і періодичного перечитування). Сподіваюся, мої виписки хоч трохи переконають вас у цьому:

  • Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші – люди, а потім все інше.
  • Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства.
  • Родина – це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
  • Перемінювати створіння через любов – такий був Божий план.
  • Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
  • Ніколи не знецінюй себе. Читати далі
Бер 26

Про гідність, закон та ковчег

Афоризм:

Гідна людина не йде по слідах інших людей. Конфуцій.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Quod principi placuit, legis habet vigorem [квод прінціпі плакуіт, легіс габет вігорем]: що вирішив володар, те й має силу закону. Ульпіан.

Значення іншомовного слова:

Ковчег (тюрк.): 1) За біблійною легендою – велике судно (Ноїв ковчег). 2) Тип старовинного плоскодонного річкового судна. 3) Окута металом дерев’яна скриня для зберігання предметів релігійного культу.