Жов 14

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитися

(за книжкою: Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.)

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитисяСьогодні – велике християнське і особливе українське свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Тому й приготував для вас цей особливий подарунок – не традиційний для буднів набір з афоризму, крилатого латинського вислову, тлумачення іншомовного слова і фото природи, а справжній християнський скарб. Книжка наскільки сподобалася, що навіть не беруся її оцінювати. Більше того, аби знайшовся видавець, що залагодив би усі справи з авторським правом і виданням – я б сам, абсолютно безкоштовно і з великим задоволенням переклав би її на українську. Бо книжка і справді чудова. Мала за об’ємом, але неймовірно глибока за змістом. Колись я вже зазначав, що однією з ознак гарної книжки є неможливість виділити з неї окремі думки для виписок – потрібні цілі абзаци, але й при цьому дещо втрачається. Ця книжка з таких. Автор (вже відомий нам митрополит Антоній Сурожський) поставив просте на перший погляд завдання – навчити «що повинен знати і що може зробити той, хто хоче молитися». І виконав його відмінно, без сухих академічних міркувань, у формі живої розмови з сучасною людиною. Це й не дивно, адже книжка складена на основі проповідей о. Антонія, проголошених зі сходів бібліотеки Оксфордського університету (православним часто і, на жаль, обґрунтовано дорікають, що вони не йдуть «в народ» з місіонерською місією, на відміну від сектантів – о. Антоній чи наш сучасник о. Андрій Кураєв тут є приємними винятками). Тому читається книжка легко і в душу западає глибоко. Сподіваюся, мої виписки хоч трохи спроможні передати ці відчуття:

  • Молитва – це зустріч, це стосунки, і стосунки глибокі, до яких не можна примусити насильно ні нас, ні Бога.
  • Стосунки повинні початися і розвиватися саме у взаємній волі.
  • Ми не маємо права скаржитися на відсутність Бога, тому що самі відсутні значно більше.
  • Бог ніколи насправді не відсутній.
  • Коли ми не чуємо, не відчуваємо відчутно Божої присутності, першим нашим пориванням повинна бути подяка: Бог милостивий, Він не приходить до часу; Він дає нам можливість озирнутися на себе, зрозуміти, і не домагатися Його присутності, коли вона була б нам в суд і в осуд.
  • Щоб зустріти, побачити Бога, потрібно мати щось спільне з Ним. Читати далі
Жов 05

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (завершення)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяОт і завершується наше двотижневе знайомство (див. частина 1, частина 2, частина 3) з книжкою, присвяченою православному погляду на молитву (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Автор зробив спробу (як на мене – дуже вдалу) зібрати в одну невеличку книжечку інформацію про різні типи молитов (Господня, Ісусова, безмовна тощо) і дав сучасне і водночас згідне з святоотцівським переданням їх тлумачення. Значну увагу приділено молитвам, що ніби залишаються без відповіді, а також правилам молитовного життя для початківців. Знову ж автор дещо розходиться у своїх тлумаченнях з католицизмом і протестантизмом, однак мені все ж миліше наше православне, стримане і усвідомлене спілкування з Богом, ніж емоційні переживання католиків чи протестантизм протестантів. Вам своїх думок не нав’язую, а от виписками ділюся з радістю:

  • Віри недостатньо, щоб здійснилося порятунок, вона повинна привести до правильних стосунків з Богом (як тут не згадати різноманітних сектантів/протестантів з їх щирим переконанням, що варто лише повірити – і тебе вже врятовано – прим. моя).
  • Велика спокуса – відкласти молитву до того моменту, коли у нас пробудиться живе почуття до Бога, і вважати нещирою всяку молитву і всяке звернення до Бога в інший час.
  • Ми повинні вірити в те, що є в нас, навіть якщо і не бачимо в собі цього в даний момент.
  • Принесемо у своїй молитві кількість, якщо не в змозі принести якість. Читати далі
Жов 04

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 3)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяМинув тиждень і ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) знайомство з православною книжкою, присвяченою молитві (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Можливо, комусь це і здається цілком зрозумілим, однак автор знову і знову наголошує на необхідності не лише молитися Богові, але й прислухатися до Божих відповідей. А в самій молитві не намагатися «переконати» Бога в необхідності потрібного нам вирішення проблеми, а просити Його щонайкраще влаштувати наші справи з Його божественною мудрістю і провидінням. Книжки подібного змісту щонайменше придатні до читання з екрану (особливо у натовпі великого міста) – їх краще читати (і перечитувати) у тиші чи на природі. Тож сподіваюся, що мої нотатки заохотять вас якщо не придбати цю книжку (на жаль, довгі пошуки не допомогли мені відшукати її переклад на українську мову), то хоча б замислитися над тезами, що їх я відібрав для своїх виписок:

  • Паралельно з дисципліною розумовою ми повинні навчитися мати мирне тіло.
  • Треба навчитися бути зібраним без напруження.
  • Ми повинні володіти своїм тілом так, щоб воно не заважало нашій зібраності, а сприяло їй.
  • «Одна з необхідних умов успіху – ніколи не допускати тілесного розм’якшення; будьте, як струна скрипки, налаштована на певну ноту, без розслаблення або перенапруження; тримайте тіло випрямленим, плечі відведеними назад, голову тримайте вільно» (Феофан Затворник)
  • Увага значно більше піддається впливу волі, ніж ми думаємо.
  • Єдиний спосіб остаточно позбутися поганих думок – це корінним чином змінити все наше ставлення до життя.
  • Доти, доки нас глибоко зачіпають усі буденні дрібниці, ми не зуміємо молитися від усього серця; вони завжди будуть забарвлювати хід наших думок. Читати далі
Вер 28

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПропоную продовжити розпочате учора знайомство з цікавою і повчальною книгою (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Дивно, але книжка, якщо не знаєш її назви і автора, у деяких своїх частинах може бути цілком підставно прийнята за одну з сучасних мотивуючих книжок типу Карнегі чи Трейсі або навіть за посібник з тайм-менеджменту (докладніше про це – в останній з публікацій). Чого варті лише вирази щодо необхідності постійно тримати свій розум під контролем, уміти фокусуватися на досліджуваній проблемі чи існуванні залежності фізичного й емоційного станів людини. Та все ж книжка – про молитву. І знову проступає разюча відмінність від протестантизму і поступово мігруючого до нього католицизму. Особливо це стосується заборони створювати собі будь-який образ Бога під час молитви. Як «бідно» (хоча правильніше – аскетично) у цьому сенсі виглядає православ’я порівняно з видіннями католицьких святих, що не лише відчувають присутність Божу, але й ледь не тілесно її сприймають. Та щось я забалакався (точніше – «записався»). Напевне, ви вже зачекалися нової порції виписок. Будь ласка:

  • Як говорить Амос (3:7), пророк – це той, з ким Бог ділиться Своїми помислами.
  • Бути лише під Божим проводом означає в земному розумінні повну ненадійність, тому що тоді все залежить від святості, від самозречення, від моральних властивостей, які важко придбати.
  • Ми ще не вміємо бути вільними і не хочемо більше бути рабами.
  • Бог подає нам благодать, але ставати новою твариною надає нам самим.
  • Зовнішнє рабство є вираз чогось набагато трагічнішого – внутрішнього поневолення. Читати далі
Вер 27

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя

(за книжкою: Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992).

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПравослав’я часто звинувачують у відірваності від реального життя і занадто піднесеній ідеальності. З іншого боку, все більшої популярності набувають книжки про духовність, але без релігійності (якщо це взагалі можливо). Якось я мав необережність пообіцяти щонеділі пропонувати вам виписки з християнських книжок. Хоча сьогодні й субота, однак велике православне свято – Воздвиження чесного і животвор­чого Хреста Господнього, тож пропоную вашій увазі особливу книжку. Автор ставить за мету (як це робили і вже згадувані нами о. Серафим (Роуз) та о. Андрій Кураєв) показати актуальність і дієвість православного світогляду в сучасному світі. Здмухуючи піну протестантського екстазу, автор не лише стверджує дієвість молитви, але й говорить про необхідність важкої роботи над собою навіть у такій, здавалося б, суто духовній справі. Цікавою є авторська паралель між Господньою молитвою «Отче наш» та шляхом єврейського народу від єгипетського рабства до жаданої й обіцяної землі. Як завжди, перекладав з російської самотужки і, як завжди, пропоную вам прочитати всю книжку, а не лише обмежуватися моїми виписками:

  • Молитва нічого не означатиме для того, у кого немає об’єкта молитви.
  • Занадто часто відсутній акт поклоніння у серці, що спілкується з Богом.
  • Любов і дружба глибокі тоді, коли ми можемо мовчати один з одним.
  • Треба навчитися говорити з Богом, не порушуючи тишу близькості словами.
  • Кожна зустріч з Богом – це Страшний суд.
  • Досвід молитви можна пізнати лише зсередини.
  • Потрібно любити Бога більше, ніж благополуччя, в якому Його немає.
  • Не постійна думка про свої гріхи, а бачення святості Божої дозволяє святим пізнати свою гріховність (ця теза особисто для мене була певного роду одкровенням, адже читаючи Патерики, я весь час трохи бентежився постійними твердженнями великих святих про їхню гріховність. Виявляється, чим ближче ми до Бога, тим видніше нам наші гріхи – прим. моя). Читати далі
Сер 27

Про релігію, долю і втікача

Афоризм:

Схоже, що релігія з віком впала в дитинство, і тепер, як і в дитинстві, її необхідно підгодовувати дивами. Джонатан Свіфт.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Fortes fortuna adiuvatортес фортуна ад’юват]: сміливим допомагає доля. Теренцій.

Значення іншомовного слова:

Дезертир (франц. deserteur, від лат desertor – втікач, зрадник): 1) Особа, яка самочинно залишила свою військову частину або ухиляється від призову на військову службу. 2) Переносно – особа, яка ухиляється від виконання свого громадянського або громадського обов’язку, залишила доручений їй пост.
Читати далі

Чер 08

Слава святій єдиносущній, животворчій і нероздільній Трійці

3-аСьогодні ми з вами святкуємо день святої Тройці, оскільки вважається, що саме у цей день щонайповніше виявила себе третя іпостась триєдиного Бога – Святий Дух. Деякі псевдохристиянські (і навіть зовсім не християнські, але мімікруючі під неї секти, наприклад – Свідки Ієгови) не визнають троїчності Бога, наголошуючи на тому, що ні в Старому, ні в Новому Завіті саме слово «Трійця» не зустрічається, а з’являється лише в пізніших богословських працях. Однак це аж ніяк не означає, що троїчність Бога була вигадкою богословів. На підтвердження цього пропоную цитати саме зі Старого Завіту, де досить чітко вказується на цю ознаку Бога. Чому ж просто не написати, що Бог єдиний в трьох особах – відповім наприкінці.

Перший аргумент зустрічаємо уже в першому рядку Біблії: «На початку створив Бог небо і землю». Ніби все правильно, однак якщо поглянути в оригінальний текст, то дієслово «бара» (створив) вживається в однині, а «елогім» (Бог) – у множині, тобто дослівно це б звучало як «На початку створив Боги небо і землю». З цієї ж точки зору цікавим є базовий вислів, що ніби вказує на єдність Бога: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є» (Второзаконня, 6: 4). Здавалося б, що може бути конкретніше. Але якщо знову придивитися до слів, то помітимо, що єврейське слово «ехад» (один) насправді означає не монолітну, а СКЛАДЕНУ єдність, як це буває у випадку з сім’єю, яка складається з чоловіка і жінки, але є єдиною (це слово і зустрічаємо у момент, де Господь говорить про створення сім’ї – Буття 2: 24). Читати далі