Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 8-9)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

8 Коли ж Він зійшов з гори, слідом за Ним пішло багато народу. І ось підійшов прокажений і, кланяючись Йому, ска­зав: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. Ісус, простягши руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І він у ту ж мить очистився від прокази. І го­ворить йому Ісус: гляди ж, нікому не розповідай, але піди покажися священикові і принеси дар, який повелів у законі Мойсей, на свідчення їм.

А як увійшов Ісус до Капернаума, підійшов до Нього сотник і благав Його: Господи, слуга мій вдома лежить розслаблений і тяж­ко страждає. І говорить йому Ісус: Я прийду і зцілю його. Сотник же у відповідь сказав: Господи! Я недостойний, щоб Ти уві­йшов під покрівлю мою; але промов тільки слово, і видужає слуга мій. Бо і я – людина підвладна, але, маючи під собою воїнів, кажу одному: іди, і йде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: зроби це, і зробить. 10 Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: істинно кажу вам, і в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. 11 Кажу ж вам, що багато прийдуть зі сходу й заходу і возляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; 12 А сини Царства вигнані будуть у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. 13 І сказав Ісус сотникові: іди, і, як вірував ти, нехай буде тобі. І одужав слуга його в ту ж мить.

14 Прийшовши до Петрової господи, Ісус побачив тещу його, що лежала в гарячці, 15 і доторк­нувся до руки її, і гарячка покинула її; і вона встала і слугувала Йому.

16 Коли ж настав вечір, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом і зцілив усіх недужих, 17 щоб справдилося сказане пророком Ісаєю, який говорить: Він узяв на Себе недуги наші і поніс хвороби. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 10-11)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

10 Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм вла­ду над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, 10 ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. 11 В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не ви­йдете; 12 а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. 13 І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде до­стойний, то мир ваш до вас повернеться. 14 А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. 15 Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. 16 Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будь­те мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. 17 Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, 18 і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. 19 Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, 20 бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. 21 Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; 22 і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде.23 Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. 24 Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. 25 Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше – домашніх його? 26 Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. 27 Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. 28 І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. 29 Чи не дві малі пташки продаються за один асарій? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; 30 у вас же і волосся на голові все полічено; 31 не бійтеся ж: ви до­рожчі за багатьох малих пташок.32 Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. 33 А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним.34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. 35 Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і доч­ку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. 36 І вороги людини – домашні її. 37 Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недос­тойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недос­тойний Мене; 38 і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.39 Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загу­бить душу свою заради Мене, збереже її. 40 Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; 41 хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає правед­ника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. 42 І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 12-13)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

12 У той час проходив Ісус у суботу засі­яними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. Фарисеї ж, побачивши це, ска­зали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним свя­щеникам? Або хіба ви не читали в законі, що по суботах свя­щеники в храмі порушують су­бо­ту, однак невинні? Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. Бо Син Людський є господарем і суботи.

І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.10 І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в су­боту, щоб звинуватити Його. 11 Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? 12 Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. 13 Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.

14 Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. 15 І пішло за Ним бага­то народу, і Він зцілив їх усіх. 16 І заборонив, щоб не являли Його.17 Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: 18 це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. 19 Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; 20 трос­тини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; 21 і на ім’я Його уповатимуть народи. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 14-15)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

14 У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса і сказав прислуж­никам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, тому що Іоан гово­рив йому: не личить тобі мати її. І хо­тів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, тому він поклявся дати їй, чого б вона не попро­сила. Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що воз­лежа­ли з ним, звелів дати їй. 10 І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. 11 І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. 12 Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса.

13 І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. 14 І, ви­йшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. 15 Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пус­тинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і ку­плять собі що їсти. 16 Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. 17 Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. 18 Він сказав: принесіть їх Мені сюди. 19 І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики – народові. 20 І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; 21 а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей.

22 І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. 23 І, відпус­тивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. 24 А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. 25 У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. 26 І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закри­чали. 27 Але Ісус зараз же за­говорив до них і сказав: за­спокой­тесь! Це Я, не бійтеся. 28 Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. 29 Він же сказав: при­йди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. 30 Побачивши ж сильний вітер, зля­кався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! 31 Ісус зараз же простяг ру­ку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумні­вався? 32 І, як увійшли вони в човен, вітер стих. 33 Ті, що були в чов­ні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 16-18)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

16 І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. Він же сказав їм у від­повідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони про­рока. І, залишивши їх, відійшов.

Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться за­кваски фарисейської та саддукейської. Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? 10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? 11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? 12 Тоді вони зрозу­мі­ли, що Він говорив їм стерегти­ся не хлібної за­квас­ки, а вчення фарисейського та саддукейського.

13 Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? 14 Во­ни відповіли: oдні – за Іоана Хрес­тителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків. 15 Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? 16 Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Жи­вого. 17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; 18 і Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. 19 І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що роз­в’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. 20 Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб ні­кому не говорили, що Він є Ісус Христос.

21 З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22 І, відізвавши Його, Петро почав запе­речувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! 23 Він же, обер­нувшись, сказав Пет­рові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. 24 Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. 25 Бо хто хоче ду­шу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 26 Яка бо користь людині, якщо вона здо­буде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. 28 Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 19-20)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

19 Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і при­йшов у землі Юдейські, що за Йорданом. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину до­з­­­волено чоловікові розводитися з жінкою своєю? Він сказав їм у від­повідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє од­нією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єд­нав, того людина нехай не розлучає. Вони кажуть Йому: чо­му ж Мойсей заповідав дати роз­відний лист і відпустити її? Він говорить їм: Мойсей через жорс­то­кість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спо­чатку не було так. Я ж кажу вам: хто розве­деться з жін­кою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. 10 Уче­ники Його говорять Йому: якщо така повин­ність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. 11 Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому да­но. 12 Бо є скопці, що з ут­роби ма­тері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скоп­ці, котрі самі себе зробили скоп­цями заради Царства Небес­но­го. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. 14 Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. 15 І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? 17 Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. 18 Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; 19 шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. 20 Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? 21 Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. 22 Почувши слово те, юнак ві­дійшов у скорботі, бо мав багато добра. 23 Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. 24 І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. 25 Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? 26 Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 21-22)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

21 І коли наблизились до Єрусалима і при­йшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників і сказав їм: підіть у село, що прямо перед ва­ми, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який гово­рить: скажіть доч­ці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. Ученики пішли і зробили так, як ска­зав їм Ісус: привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. Безліч людей розстилали одяг свій по доро­зі, а інші різали гілки з дерев і сте­­лили по дорозі. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! 10 І ко­ли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? 11 Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.

12 І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. 13 І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. 14 І присту­пили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. 15 А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидо­вому, обурились 16 і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? 17 І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.

18 Вранці ж, повертаючись у міс­то, зголоднів. 19 Побачивши бі­ля дороги одну смоковницю, пі­ді­­йшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. 20 Побачивши це, ученики здивувались і говори­ли: як це – відразу ж всохла смоковниця? 21 Ісус же сказав їм у від­повідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; 22 і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. Читати далі