Січ 13

Іван Коваленко

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Іван Юхимович Коваленко,
що народився тринадцятого січня 1919-го року, писав:
На світі так мало потрібно людині…
*****

На світі так мало потрібно людині –
Лиш дах, трохи їжі та трохи тепла,
А одяг – пусте (зневажаю донині),
Аби лиш від погляду вкрити тіла.

Але для душі треба більше людині.
Багато, що треба, щоб дійсно жила, –
І пісня, і сонце, і цвіт на калині,
І зорі на небі, і добрі діла.

Душі ще потрібно багато любові,
І віри, й надії, й молитви у слові.

Молитва
*****

Благослови мій сон від вечора й до рану,
У сні мене й на мить не залиши,
І життєдайну влий у тіло прану,
Дай спокій і наснагу для душі.

Благослови зорю і мій новий світанок,
Зір проясни, зроби гострішим слух,
Дай усміх на вуста, щоб привітати ранок,
Прости усі гріхи і укріпи мій дух.

Благослови мій день і дай мені роботи,
І задум кожен мій, і вчинок освяти,
Пошли мені нові тяжкі турботи
І сили дай, щоб зло перемогти.

Благослови мою годину вечорову,
Прийми любов мою, молитву у віршах,
Нехай наступний день Тобою буде повен,
Допоможи мені і освяти мій шлях!

Формула мети
*****

Ввійшов у моду автотренінг.
Всі прагнуть щось в житті знайти.
І нас навчають мудрі вчені:
Шукайте формулу мети!

Щоб досягнути до вершини,
Щоб океан перепливти,
Бажання мало для людини –
Потрібна формула мети.

Щоб слід лишити після себе,
Не буть незрячим, як кроти,
Щоб піднестися аж до неба,
Потрібна формула мети.

Я ці поради не засвоїв.
Себе від стресів берегти
Не буду я. Вона зі мною –
Найвища формула мети!

Подяка вам, хороші вчені!
Та з міхом формул не спішіть.
Я вірю тільки у натхнення
І голос Бога у душі.

Сповідь
*****

Я неправедно жив:
І моливсь, і постився я мало,
У турботах дрібних
Витрачав я і сили, і час,
Оступавсь на шляху,
Спотикався і падав, бувало,
І покару тяжку
Ніс за це я від себе не раз.

Я неправедно жив:
Не здолав усіх потягів плоті,
Хоч тримав їх, як псів,
Все життя на міцних ланцюгах.
Марнолюбства свого
Я не зміг до кінця побороти
Й вабу слави пусту
Грішно бачив я іноді в снах.

Я неправедно жив:
Не збагнув всеї величі духу
І у душу впускав
Світ пустих і примарних речей.
Часто кривди терпів,
Мовчки зносив образи й наругу,
І всього не зробив,
Що я зміг би зробить для людей.

Я неправедно жив,
Бо я мало любив Україну,
Я за неї не йшов
У петлю, чи на кулю й на хрест.
Я усе їй віддав,
Та мужніших чекав на заміну,
Що здобудуть в борні
Їй свободу, і славу, і честь.

Я неправедно жив…
Не для мене святого печатка,
І покута тяжка
На душі моїй вічно лежить,
Та коли б довелось
Все життя починати спочатку,
Я б хотів іще раз
Так неправедно й грішно прожить.

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Січ 01

Микола Дмитренко

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Микола Костьович Дмитренко,
що народився першого січня 1956-го року, писав:

Синівська молитва
*****

Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо,
Молитва ця і радісна, й сумна
В моїй душі, немов у Божім храмі,
Вночі і вдень із ніжністю луна.

Молюся Вам і кланяюся в ноги,
Схиляю до землі своє чоло
За Ваші всі чекання і тривоги,
Благословіння, віру і тепло.

Матусю люба, хай моя молитва
Любов’ю втішить серце хоч на мить,
Нехай його гаряча в грудях битва
Не ллє сльози і болем не щемить.

Молюся Вам за пісню колискову,
За ласку, карий погляд і терпець,
За усмішку Богині сонейкову,
Й за те, що я молюсь, молюсь тепер…

О Мамо-ненько, цвіте яблуневий,
Не збитий громом долі і весни,
Я Вам готовий прихилити небо,
Щасливі й світлі насилати сни.

Та Ви мені шепочете: “Спасибі,
Онукам, сину, небо прихиляй,
А щире материнське диво-сниво
Не переводь на щастя, не збавляй.

Бо сни мої — одвічна туга й мука,
Турбота про дітей, про родовід,
Щоб мали ви любов і щоб розлука
Не засліпила серце вам і світ”.

Молюся Вашій мудрості, Матусю,
Ясного слова чистій простоті,
До нього я душею притулюся —
До скарбу найдорожчого в житті.

Бо в нім — любов і дім, і подзвін жита,
Криниця пам’яті і віри джерело,
Бо в нім — моєї совісті молитва,
Ріка моя, і човен, і весло…

Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо.
Молюся, та нічого не молю:
Ні харчу, срібла-злата, ані краму…
Живіть лишень! Благаю і велю.

Молюся Вам, єдиний Боже, — Мамо…
Амінь.

Україні (уривок)
*****

Вже годі у хохлах ходити
І “штокать, какать” навкруги!
Пора, нарешті, пробудитись:
Тобою ж правлять вороги!
Ти ж — велет добрий і могутній,
Ти — кремінь, криця — не глиняк.
Чому ж тебе так тяжко судять,
Що ти давно вже не козак?
Ти знаєш: вороги підступні…
Так хай відступлять — стрепенись!
Хай кров не п’ють, зловражі трутні,
Не падай перед ними ниць!
Будь українською, Вкраїно, —
На білий всесвіт розцвітеш.
А станеш знову на коліна —
Не підведешся, пропадеш.
Тебе уб’ють космополіти,
Змішають з гумусом заброд…
То ж пам’ятай: ти є на світі —
Велика нація! Народ!

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень