Кві 03

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душі

(за книжкою: Ферреро Б. 365 коротких історій для душі. – Львів: Свічадо, 2014. – 456 с.)

Бруно Ферреро. 365 коротких історій для душіВперше звернув увагу на сьогоднішнього автора, прочитавши його оповідання про дівчинку, яка прийшла на спільну молитву про дощ з червоною парасолькою. Привабила стислість оповідань, їх доброта, щирість і релігійність. Тож сьогодні пропоную виписки з книжки, яка, напевне, є найповнішою збіркою оповідань Бруно Ферреро. В інших книжках більшість цих історій повторюються, тож можете вважати, що отримаєте достатнє уявлення про автора і його твори, прочитавши саме цю книжку. На жаль, сьогодні маю брак часу, тому своїми враженнями (не завжди позитивними) поділюся в завершальній публікації, однак дещо хочу зазначити відразу: автор – католицький священик, тож будьте готові, що в деяких оповіданнях накраплятимете на невластиві для православного сприйняття захопливо-емоційні висловлювання у дусі «Поліанни». Але в цілому – книжка варта до прочитання (і періодичного перечитування). Сподіваюся, мої виписки хоч трохи переконають вас у цьому:

  • Нам варто весь час про це пам’ятати: найважливіші – люди, а потім все інше.
  • Ми є щастям для Господа Бога. Це найразючіший парадокс християнства.
  • Родина – це єдиний справжній рахунок у банку. Не залишай же його порожнім. Ніколи. Щодня клади на нього любов, ніжність, вірність, жертовність. Відсотки з такого капіталу є воістину незліченними.
  • Перемінювати створіння через любов – такий був Божий план.
  • Господи, допоможи мені бути приятелем усіх. Приятелем, що чекає і не нудиться, що приймає з добротою, що вислуховує без зусилля, що дякує з радістю.
  • Ніколи не знецінюй себе. Читати далі
Бер 03

У церкві глядачів немає

У церкві

Фото з сайту храму Свв. Жон-Мироносиць м. Вінниці (УПЦ КП)

Перша неділя Великого посту насичена богослужіннями: щодня читається Великий Покаянний канон преподобного Андрія Критського, субота традиційно є поминальною. Тож людей у храмі зазвичай дуже багато. На жаль, більшість з них відвідає храм лише в один з цих днів (або й лише в неділю, аби “відбути піст” – сповідатися та причаститися), і потім до самого Великодня вважатиме свій обов’язок перед Богом виконаним. Спостереження за такими людьми, їх поведінкою в храмі й поблизу нього й стали приводом для написання сьогоднішньої статті.

Багато людей, уперше потрапивши до храму, сприймають богослужіння як певне театральне дійство, де більшість присутніх виконує роль глядачів, а церковно- та священнослужителі є акторами певного спектаклю. Цьому сприяє і деяка подібність оформлення храму: є підвищення, що слугує своєрідною сценою, є іконостас, схожий на завісу (куліси), є хор, що разом з виголосами диякона та священика забезпечує звуковий супровід, наявні світлові ефекти (свічки, запалюване у певний момент панікадило), на стінах і стелі – художнє оформлення, існує певний сценарій, є навіть своєрідна каса (на вході слід купити свічечку-квиток і лише потім проходити на «своє місце»). І навіть те, що у деякі моменти богослужіння священик з дияконом проходять межи людьми (здійснюючи кадіння храму), не руйнує отриманого враження – на сучасних концертах та й у деяких виставах артисти також спускаються до глядача. Єдине, чого не вистачає для повної подібності – крісел. Або хоча б лавок (як це можемо бачити у католицьких костьолах). Тоді б і справді можна було б розслабитися і насолоджуватися «видовищем». І навіть вставати у певні моменти богослужіння, як це роблять у концертних залах, дякуючи співакові за вдале виконання. Читати далі

Січ 07

Православна періодика (жовтень-листопад 2014)

Герріт ван Гонтгорст "Поклоніння пастухів"

“Поклоніння пастухів” (автор – Герріт ван Гонтгорст)

Чим закінчував учора, з того почну й сьогодні: «Христос народився, славімо Його». Вітаю усіх православних християн (та й не лише їх, адже це свято вважається державним, простіше – вихідним днем) з Різдвом Христовим. Назбиралася чергова порція виписок з “Православного вісника” та “Голосу Православ’я”, яку й пропоную вам сьогодні.

Православний вісник (жовтень 2014):

  • Треба жити по-християнські, а не лише називатися християнами.
  • Політика умиротворення агресора ніколи не приводить до миру.
  • Солдати воюють не лише заради нас, але й замість нас.
  • Зроби достатньо зі свого боку – а все інше зробить Бог (у свій час натрапив на гарний і подібний до цього вираз «роби, що належить, а результат – на волю Божу» – прим. моя).
  • Горе тому пастирю, через якого спокушуються віруючі та вчинки якого відвертають людей від Христа і Церкви.
  • У важкі часи особливо важливо вміти відкласти особисті інтереси заради інтересів держави.
  • Знання і досвід дають людині можливість, впевненість і свободу у виборі життєвого шляху, шанс на реалізацію своїх здібностей і бажань.
  • Важливо турбуватися про власний стан тіла, розуму і душі, аби мати сили нести благо і підтримувати ближніх.
  • Важливо не брати всю відповідальність за людину на себе – треба просто сприймати її дещо краще, ніж вона є.
  • Сотня проповідей не може замінити одного прикладу. Читати далі
Гру 30

Випробування Новим роком

"Спокуси

Фото з сайту: Православие.Ru

Жоден календарний період року не насичений так святами, як кінець грудня і початок січня. І хоча православний календар кожен день присвячує спогаду про того чи іншого святого або подію, саме у цей час спостерігаємо неймовірну мішанину громадянських і церковних свят. Від Миколая (19 грудня) до Богоявлення (19 січня) країна перебуває у стані постійного святкування. Навіть з психологічної точки зору це більше стрес, ніж відпочинок. А для православної душі це ще й додаткове випробовування. Адже календарні реформи призвели до того, що Новий рік, який святкується за новим стилем, припадає на останній тиждень Різдвяного посту. Віруюча людина опиняється перед непростим вибором: як поєднати це святкування, що зазвичай набуває бучних напів’язичницьких форм, з мирним і покаянним духом посту? Як повести себе зі знайомими, що запрошують разом зустріти Новий рік за святковим столом? І найголовніше: як пояснити дітям, що справжнє Свято буде за тиждень?

На жаль, Святі отці Церкви не залишили нам готових відповідей. Навіть у відомому “Слові на Новий рік” Іоанна Золотоустого обговорюються зовсім інші питання. І це зрозуміло, адже у їхні часи цієї календарної проблеми просто не було. Навіть реформа літочислення Петра І, проведена 1700 року, не викликала жодних подібних конфліктів: Новий рік святкували, якщо перевести на новий стиль, 14 січня (наш т. зв. “старий Новий рік”), тобто від свята Обрізання Господнього до Богоявлення, а цей тиждень і Православною церквою вважається святковим. Лише з проведенням радянської календарної реформи 1918 року виникли згадувані розбіжності.

Як же гідно перенести православному християнинові це “випробовування” Новим роком. Ізолюватися всією сім’єю від суспільства, роблячи вигляд, що жодного свята немає? Ходити з покаянними закликами поміж захмелілих Дідів Морозів, нагадуючи, що саме 1 січня Православна церква згадує пам’ять Св. Воніфатія, помічника у боротьбі з пияцтвом? Чи, може, забути на один день про свою віру і віддатися стихії загального святкування? Сподіваюся, жоден з цих варіантів для вас неприйнятний. Спробуємо сформулювати кілька рекомендацій, що дадуть змогу найбезболісніше для православної душі вийти з цієї ситуації. Читати далі

Лис 24

Про молитву, природу і мотузку

Афоризм:

Молитва повинна залишатися без відповіді, інакше вона перестає бути молитвою і стає листуванням. Оскар Вайльд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Natura nihil facit frustra [натура нігіль фаціт фрустра]: природа нічого не створює даремно.

Значення іншомовного слова:

Фунікулер (франц. funiculaire, букв. – канатний, від лат. funiculus – мотузка): залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і спусках.
Читати далі

Жов 29

Про молитву, лікування і проміжок

Афоризм:

Сенс молитви не в тому, щоб впливати на Бога, але в тому, щоб змінити характер того, хто молиться. Серен К’єркегор.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Contraria contrariis curantur [контраріа контрарііс курантур]: протилежне лікується протилежним. Гіппократ. У гомеопатичному лікуванні дотримуються протилежного твердження: «similia similibus curantur [сіміліа сімілібус курантур]» – подібне виліковується подібним.

Значення іншомовного слова:

Інтермедія (відлат. intermedius – проміжний, середній): 1) Невелика драматична п’єса, переважно комедійного характеру, яку виконують між актами спектаклю. 2) музичн. Проміжний епізод у фузі (між двома проведеннями теми).
Читати далі

Жов 26

Православна періодика (серпень-вересень 2014)

Періодично я публікую виписки з православної періодики – сьогодні саме один з таких днів. Зважаючи на події в країні, значна частина матеріалів навіть у духовній пресі стосується питань війни (як матеріальної, так і духовної) та захисту національних інтересів. Але й серед таких заміток можна знайти досить перлин для «зрошування» наших запилених сучасними мас-медіа душ. Що я й спробував зробити:

Православний вісник (серпень 2014):Православний вісник

  • Біси вселяються не у всіх людей, а спокушають – усіх.
  • Ісус Христос не боявся говорити правду, але в Його правді не було ні глузування, ні злісної критики, ні приниження чи осудження.
  • Наука тоді правдива, коли вона не суперечить Божественній істині.
  • Церква лікує не хворобу, а її причину, тобто гріх.
  • Ми [УПЦ КП] не зацікавленні у захопленні храмів, нам потрібна українська паства.
  • Ми повинні пам’ятати, що Бог керує світом і від Нього залежить усе.
  • Ворог ніколи не закріпиться там, де його не підтримує місцеве населення.
  • Не забуваймо жити з Богом в серці.
  • Внутрішнє, духовне життя людини реалізується через її природну сторону – тіло, розум і почуття.

Православний вісник (вересень 2014):

  • Ніхто не має влади над своїм життям, бо не знає, коли він помре.
  • Марія Магдалина стала апостолом для апостолів, бо перша звістила їх про воскресіння Ісуса Христа.
  • Ми повинні постійно боротися з дияволом, а це означає, що треба боротися не тільки з гріховними ділами, але й з гріховними словами, і гріховними думками і почуттями.
  • Потрібно будувати нерукотворний храм в душі кожного християнина – тоді наповниться змістом і потреба спорудження храмів земних, рукотворних. Читати далі