Вер 27

Релігійна всеїдність

Свято-Покровська церква у Нових Петрівцях

Свято-Покровська церква у Нових Петрівцях. Автор фотографії: Олекса-Київ

Сьогодні у православних знову свято (а кажуть, що ми відкидаємо усі радощі життя і ледь не всіх прагнемо запроторити у монастир на хліб і воду) – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Згідно нашої маленької традиції, пропоную вам чергову статтю на церковно-православну тему. Ще у далекому 2011 році в одній з газет натрапив на статтю про село Нові Петрівці Київської області. У цьому селі діють дві Покровських церкви – Київського та Московського патріархатів, що викликає закономірну плутанину серед жителів села. Але не це привернуло увагу до статті й проблеми, якій вона присвячена. Поштовхом до написання цієї публікації стало наведене наприкінці газетної статті опитування щодо релігійних уподобань жителів села. Читати далі

Вер 25

Про геніальність, помилку і хрещення

Афоризм:

Широта розуму, сила уяви й активність душі — ось що таке геній. Дені Дідро.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Errata (err.); erratum [еррата; ерратум]: помилка; помилки. Зазвичай так називають перелік помилок, який друкують у кінці книжки.

Значення іншомовного слова:

Баптистерій (від грец. βαπτιστήριον – купіль): культове приміщення, де проводять обряд хрещення.

Вер 21

Чергова порція виписок з “Голосу Православ’я”

Голос Православ`яДавненько (а точніше – з лютого) я не тішив вас виписками з православної періодики (зокрема – газети «Голос Православ’я»), а сьогодні маємо для цього гарну нагоду – свято Різдва Богородиці. Слід зазначити, що подібне свято не дуже характерне для православ’я, оскільки для більшості святих ми відзначаємо не день народження, а день упокоєння (тобто смерті). І лише для безпосередніх учасників новозавітних подій робиться подібний виняток. Це і не дивно – без їх народження була б неможливою вся подальша євангельська історія, що в підсумку «радість звістила всій вселенній» (як співаємо у тропарі на сьогоднішнє свято). Тож радіймо, величаємо Пресвяту Діву і читаємо зроблені мною виписки:

Березень 2015 р.

  • «Перемагай у собі похіть, улюблений, доки вона тебе не перемогла» (Єфрем Сирін).
  • Усе те, що людина не змогла з Божою допомогою в собі приборкати за життя, палахкотітиме в ній за межею життя болісним полум’ям.
  • Розбещеність моралі збільшує число самогубств.
  • Є головна вада, від якої потерпають усі охочі створити сім’ю, малу Церкву – це самолюбство, егоїзм або гординя.
  • Гріх – це моральна і духовна отрута, яка діє в душі, а потім і в тілі, так само, як діє звичайна отрута в тілі (тож і не дивно, що боротьба з гріхом буває досить болісною. Але і щоб видавити тілесну отруту, рану іноді мусять розрізати – прим. моя)

Читати далі

Сер 20

Про щастя, страту і діаманти

Афоризм:

Добре, що щастя не можна купити за гроші. Ми б не витримали реклами. Дон Герольд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Ad bestias [ад бестіас]: звірям (на поталу). Спосіб публічної страти – винуватців віддавали на шматування диким звірам на цирковій арені. Конкретно християн стосувався схожий вигук «Christianos ad leonem! [хрістіанос ад леонем!]»: християн – леву.

Значення іншомовного слова:

Кімберліт – вивержена магматична гірська порода, чорного кольору з синім або зеленим відтінками, виповнює так звані трубки вибухів газів у земній корі; алмазоносний. Від назви м. Кімберлі в Південно-Африканській Республіці.

Сер 19

Про ловців благодаті

Купол храмуДоки я готую чергову порцію виписок з «Тускуланських бесід» Ціцерона (знаю, що трохи затягнув з їх публікацією, але на те маю досить поважні причини), пропоную згадати ще одну нашу традицію: на великі православні свята говорити про різні аспекти православного життя у сучасному світі. Сьогоднішня тема «ловців благодаті» невипадкова, адже тривають спасівські свята, коли в церквах людно, як на Великдень. На жаль, як і на Великдень, значна частина їх приходить не до Бога, а «покропити/посвятити». Про таке споживацьке ставлення до Божих дарів і поговоримо сьогодні.

Дослідники стверджують, що на планеті немає жодного народу без релігії. І, напевне, кожен віруючий сподівається (хоч і глибоко в душі) отримати від Бога (чи богів) певний дар. Зміст його різниться залежно від світогляду та рівня розвитку того чи іншого суспільства: від вдалого полювання чи перемоги у битві до вічного життя чи навпаки – звільнення від безупинної життєвої круговерті. Спільним для всіх цих вірувань, починаючи від язичництва, є привнесений з людських стосунків ключовий принцип: щоб щось отримати, необхідно щось віддати. Читати далі

Тра 31

Про троїчність Бога

3-аРобота над запланованим перенесенням «Українського поетичного патріотично-виховного календаря» на цей блог трохи затягнулася (кінець року на роботі, городні клопоти тощо), однак оминути увагою сьогоднішнє свято не міг. У минулорічній публікації до цього свята, як ви пам’ятаєте, ми досить докладно розглянути згадки про Пресвяту Трійцю в Старому та Новому Завітах, сьогодні ж коли усі православні вшановують Пресвяту Трійцю, хотілося б поговорити про те, як пояснити таїну троїчності Божества невіруючим людям. Отож, ви хочете пояснити непояснюване – як це так: Бог один, але в трьох особах. Не три Бога, а один Бог, але має три окремих іпостасі (як це називають у церковних колах).

Відразу зазначу, що проблемою зрозумілого пояснення цього переймалися ще древні, яким треба було нести світло Христової істини у язичницькі народи. З того часу найпоширенішим є такі аналогії:

  1. Сонце (як об’єкт) – світло (яке від сонця виходить) – тепло (теж виходить від сонця і супроводжує світло). Ми розрізняємо ці три об’єкти, вони сприймаються різними органами чуття, однак вони (з певним допущенням) є єдиними: якби не було Сонця – не було б і сонячного світла та тепла. І відчувати сонячне тепло, заперечуючи існування Сонця – теж безглуздо. Ця аналогія була найзручнішою для язичницьких народів, більшість з яких уже сприймали Сонце як божество.
  2. Свічка (як об’єкт) – світло – тепло. Аналогія подібна до попередньо, однак уявити і «відчути» її набагато легше: більшість народів користувалися свічками з побутовою чи обрядовою метою. Читати далі
Тра 06

Як поводитися у православному храмі (пам’ятка)

Вже кілька разів піднімав тему поводження у православному храмі (наприклад, тут і тут), тож вирішив трохи узагальнити інформацію. Точніше – скласти невеличку пам’ятку. Не впевнений, що сьогодні багато людей знайде час і можливість піти у храм (а слід було б – перемога нам зараз ой як потрібна), але наближаються «зелені свята», коли вервечки людей потягнуться у церкву: хто до Бога, а хто й просто по свячене зілля. Саме для початківців і спробував зібрати найнеобхіднішу інформацію про правила поведінки у храмі – від моменту входу в церкву до нюансів подавання записок та поставлення свічок. Пам’ятку викладаю у трьох форматах – спочатку рокартному (а як же без неї, але вийшла завеликою, тому клацніть на зображенні, аби переглянути його в збільшеному вигляді), потім – у текстовому, а наприкінці – у форматі *.pdf (зроблена у вигляді брошурки, аби ви могли собі роздрукувати з двох сторін аркуша формату А4). Нагадую, що це лише довідкова інформація, зібрана нефахівцем з різних джерел, тому обов’язково порадьтеся зі своїм священиком, якщо захочете масово її розповсюджувати. Отож:

Як поводитися у православному храмі

Читати далі