Лют 15

Православне свято і православна періодика

Стрітення Господнє

Стрітення Господнє (мініатюра з Мінологія Василія ІІ)

Сьогодні – велике православне свято: Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Про саму подію розповідати не буду – вона досить докладно описана в євангеліста Луки (Лк. 2: 22-33). Але й оминути це свято не можу. Тому сьогодні пропоную вашій увазі чергову порцію виписок з газети «Голос Православ’я». На жаль, лише з неї – з фінансових причин на цей рік «Православний вісник» не передплатив. Тож православно-періодичні виписки тепер з’являтимуться рідше – думаю публікувати їх у дні великих свят. Наступна порцій, наприклад, ймовірніше всього буде аж на Великдень.

Голос Православ’я (грудень 2014):

  • Прагнення до миру не заперечує рішучість захищати свою землю, свою Батьківщину від іноплемінників і внутрішніх ворогів.

Голос Православ’я (січень 2015):

  • Хто не бореться із самим собою, того диявол спокусить на якийсь гріх.
  • В пустелі, де менше спокус, легше спасатися, ніж постійно перебуваючи серед різних спокус (пустельне життя – це один з найбільших “каменів спотикання” для людини, що прагне спасіння: з одного боку, віддалення від людей і спокус дає більше можливостей для спасіння, але, як правильно каже сьогоднішній вислів, стійкість ченця у відреченні від світу не може вважатися досконалою, доки не буде “випробувана” мирськими спокусами – прим. моя). Читати далі
Січ 07

Православна періодика (жовтень-листопад 2014)

Герріт ван Гонтгорст "Поклоніння пастухів"

“Поклоніння пастухів” (автор – Герріт ван Гонтгорст)

Чим закінчував учора, з того почну й сьогодні: «Христос народився, славімо Його». Вітаю усіх православних християн (та й не лише їх, адже це свято вважається державним, простіше – вихідним днем) з Різдвом Христовим. Назбиралася чергова порція виписок з “Православного вісника” та “Голосу Православ’я”, яку й пропоную вам сьогодні.

Православний вісник (жовтень 2014):

  • Треба жити по-християнські, а не лише називатися християнами.
  • Політика умиротворення агресора ніколи не приводить до миру.
  • Солдати воюють не лише заради нас, але й замість нас.
  • Зроби достатньо зі свого боку – а все інше зробить Бог (у свій час натрапив на гарний і подібний до цього вираз «роби, що належить, а результат – на волю Божу» – прим. моя).
  • Горе тому пастирю, через якого спокушуються віруючі та вчинки якого відвертають людей від Христа і Церкви.
  • У важкі часи особливо важливо вміти відкласти особисті інтереси заради інтересів держави.
  • Знання і досвід дають людині можливість, впевненість і свободу у виборі життєвого шляху, шанс на реалізацію своїх здібностей і бажань.
  • Важливо турбуватися про власний стан тіла, розуму і душі, аби мати сили нести благо і підтримувати ближніх.
  • Важливо не брати всю відповідальність за людину на себе – треба просто сприймати її дещо краще, ніж вона є.
  • Сотня проповідей не може замінити одного прикладу. Читати далі
Жов 26

Православна періодика (серпень-вересень 2014)

Періодично я публікую виписки з православної періодики – сьогодні саме один з таких днів. Зважаючи на події в країні, значна частина матеріалів навіть у духовній пресі стосується питань війни (як матеріальної, так і духовної) та захисту національних інтересів. Але й серед таких заміток можна знайти досить перлин для «зрошування» наших запилених сучасними мас-медіа душ. Що я й спробував зробити:

Православний вісник (серпень 2014):Православний вісник

  • Біси вселяються не у всіх людей, а спокушають – усіх.
  • Ісус Христос не боявся говорити правду, але в Його правді не було ні глузування, ні злісної критики, ні приниження чи осудження.
  • Наука тоді правдива, коли вона не суперечить Божественній істині.
  • Церква лікує не хворобу, а її причину, тобто гріх.
  • Ми [УПЦ КП] не зацікавленні у захопленні храмів, нам потрібна українська паства.
  • Ми повинні пам’ятати, що Бог керує світом і від Нього залежить усе.
  • Ворог ніколи не закріпиться там, де його не підтримує місцеве населення.
  • Не забуваймо жити з Богом в серці.
  • Внутрішнє, духовне життя людини реалізується через її природну сторону – тіло, розум і почуття.

Православний вісник (вересень 2014):

  • Ніхто не має влади над своїм життям, бо не знає, коли він помре.
  • Марія Магдалина стала апостолом для апостолів, бо перша звістила їх про воскресіння Ісуса Христа.
  • Ми повинні постійно боротися з дияволом, а це означає, що треба боротися не тільки з гріховними ділами, але й з гріховними словами, і гріховними думками і почуттями.
  • Потрібно будувати нерукотворний храм в душі кожного християнина – тоді наповниться змістом і потреба спорудження храмів земних, рукотворних. Читати далі
Вер 28

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПропоную продовжити розпочате учора знайомство з цікавою і повчальною книгою (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Дивно, але книжка, якщо не знаєш її назви і автора, у деяких своїх частинах може бути цілком підставно прийнята за одну з сучасних мотивуючих книжок типу Карнегі чи Трейсі або навіть за посібник з тайм-менеджменту (докладніше про це – в останній з публікацій). Чого варті лише вирази щодо необхідності постійно тримати свій розум під контролем, уміти фокусуватися на досліджуваній проблемі чи існуванні залежності фізичного й емоційного станів людини. Та все ж книжка – про молитву. І знову проступає разюча відмінність від протестантизму і поступово мігруючого до нього католицизму. Особливо це стосується заборони створювати собі будь-який образ Бога під час молитви. Як «бідно» (хоча правильніше – аскетично) у цьому сенсі виглядає православ’я порівняно з видіннями католицьких святих, що не лише відчувають присутність Божу, але й ледь не тілесно її сприймають. Та щось я забалакався (точніше – «записався»). Напевне, ви вже зачекалися нової порції виписок. Будь ласка:

  • Як говорить Амос (3:7), пророк – це той, з ким Бог ділиться Своїми помислами.
  • Бути лише під Божим проводом означає в земному розумінні повну ненадійність, тому що тоді все залежить від святості, від самозречення, від моральних властивостей, які важко придбати.
  • Ми ще не вміємо бути вільними і не хочемо більше бути рабами.
  • Бог подає нам благодать, але ставати новою твариною надає нам самим.
  • Зовнішнє рабство є вираз чогось набагато трагічнішого – внутрішнього поневолення. Читати далі
Вер 27

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя

(за книжкою: Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992).

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПравослав’я часто звинувачують у відірваності від реального життя і занадто піднесеній ідеальності. З іншого боку, все більшої популярності набувають книжки про духовність, але без релігійності (якщо це взагалі можливо). Якось я мав необережність пообіцяти щонеділі пропонувати вам виписки з християнських книжок. Хоча сьогодні й субота, однак велике православне свято – Воздвиження чесного і животвор­чого Хреста Господнього, тож пропоную вашій увазі особливу книжку. Автор ставить за мету (як це робили і вже згадувані нами о. Серафим (Роуз) та о. Андрій Кураєв) показати актуальність і дієвість православного світогляду в сучасному світі. Здмухуючи піну протестантського екстазу, автор не лише стверджує дієвість молитви, але й говорить про необхідність важкої роботи над собою навіть у такій, здавалося б, суто духовній справі. Цікавою є авторська паралель між Господньою молитвою «Отче наш» та шляхом єврейського народу від єгипетського рабства до жаданої й обіцяної землі. Як завжди, перекладав з російської самотужки і, як завжди, пропоную вам прочитати всю книжку, а не лише обмежуватися моїми виписками:

  • Молитва нічого не означатиме для того, у кого немає об’єкта молитви.
  • Занадто часто відсутній акт поклоніння у серці, що спілкується з Богом.
  • Любов і дружба глибокі тоді, коли ми можемо мовчати один з одним.
  • Треба навчитися говорити з Богом, не порушуючи тишу близькості словами.
  • Кожна зустріч з Богом – це Страшний суд.
  • Досвід молитви можна пізнати лише зсередини.
  • Потрібно любити Бога більше, ніж благополуччя, в якому Його немає.
  • Не постійна думка про свої гріхи, а бачення святості Божої дозволяє святим пізнати свою гріховність (ця теза особисто для мене була певного роду одкровенням, адже читаючи Патерики, я весь час трохи бентежився постійними твердженнями великих святих про їхню гріховність. Виявляється, чим ближче ми до Бога, тим видніше нам наші гріхи – прим. моя). Читати далі
Сер 28

До православного свята – виписки з Кураєва

Отець диякон Андрій КураєвНещодавно згадував відомого апологета православ’я – отця Андрія Кураєва. У свій час його книжки були для мене справжнісіньким відкриттям: виявляється, і в наш час є люди, які здатні аргументовано відповісти на «закиди» атеїстів та сектантів різного гатунку. При цьому його публікації стосуються усіх сфер життя сучасної людини – від захоплення східною і псевдосхідною (в дусі Блаватської та Реріха) духовністю (цим він подібний до вже згадуваного нами о. Серафима (Роуза) до безглуздості боротьби зі штрих-кодами на товарах та індивідуальними податковими номерами. На жаль, у той час ґрунтовних виписок не робив – більше намагався засвоїти хід логічних суджень, тому збереглося небагато. Та й те – без зазначення конкретного твору. Але ж сьогодні велике православне свято – Успіння Пресвятої Владичиці нашої, Богородиці й Приснодіви Марії (як не дивно для далеких від православного світогляду людей називати святом день смерті Богородиці), тому відбутися тривіальним комплектом афоризм-крилатий латинський вислів-тлумачення іншомовного слова+фото природи не міг. Подаю лише дещицю виписок з мого паперового архіву і настійливо закликаю усіх, хто «губиться» у полемічних суперечках з протестантами чи просто хоче глибше відчути Православ’я, перечитати хоча б основні твори цього автора. Щоправда, його іноді «заносить» у категоричності суджень, однак навіть у цьому він намагається зберегти щирість. Мені не дуже імпонує його ставлення до проблеми церковного розділення в Україні, однак він різко виступив проти анексії Криму Росією в той час, коли вся церковна ієрархія відбувалася мовчанням, що заслуговує безумовної поваги. От кілька виписок цього неоднозначного автора я і пропоную вам сьогодні:

  • Обряд – спосіб приймання Дару. Людина дає оболонку («обряджає»), а Бог вкладає у неї свій зміст, свій Дар – Себе.
  • Віримо в усіх богів і в жодного.
  • Про проповідь:
  1. один добре забитий гвіздок краще десяти, забитих слабко; Читати далі
Сер 24

«Незалежні» християнські виписки

Так, я знаю, сьогодні вся Україна відзначає (на жаль, у зв’язку з останніми подіями, – не святкує) День незалежності. Звичайно, хотілося підготувати низку тематичних виписок. Була ідея зібрати афоризми про незалежність (але їх побіжно в інтернеті й десятка не назбиралося) чи підготувати історичну довідку щодо того, скільки разів Україна втрачала і знову здобувала свою незалежність. Та на все це потрібен час, а його я витратив на суто прагматичні цілі – копав картоплю. Тому нічого іншого не залишається, як знову звернутися до свого паперового архіву. Єдине, що дотичне у сьогоднішніх виписках до нашого свята – вони теж «незалежні», тобто в записнику просто написано «з різних джерел» без вказівки конкретного автора і твору. Сподіваюся, це не вплине на їх значимість:

  • Ангели зла скинуті на землю. Ангели добра спускаються добровільно.
  • За 10 праведників Господь не знищив би Содом (Буття, 18: 32). Навіть за одного грішника він віддав Сина.
  • Темні сили пророкують лише те, що залежить від них. Людина починає вірити – вони подають хибні пророцтва. Вони не збуваються – і людина перестає вірити в пророцтва взагалі, в тому числі й біблійні.
  • Чим ретельніше і глибше ми вивчаємо створене людиною, тим більше помилок знаходимо. Заглиблення у Боже виявляє нову і нову досконалість.
  • Не дзеркало робить людину брудною, не закони роблять її грішною – вони лише виявляють це. Читати далі