Вер 15

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 3)

Моральні листи до ЛуциліяПродовжую викладати свої нотатки з книжки Луція Аннея Сенеки “Моральні листи до Луцилія” (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Якщо ви потрапили на цю сторінку в результаті пошуку, інформую, що це вже третя частина нотаток (першу можна подивитися тут, а другу – тут). Усіх інших ще раз закликаю не покладатися виключно на мій смак і самостійно прочитати усю книжку: для вас це буде не так обов’язок, як насолода.  Мої ж нотатки – лише щоб розпалити ваше бажання і заохотити прочитати першоджерело. Та годі балаканини, надамо краще слово Сенеці:

  • Щасливий той, хто все своє добро має в самому собі, хто вирізняється стійким, піднесеним духом, хто кидає під ноги все те, чим захоплюються інші, хто ні з ким не хотів би помінятися місцями, хто цінує в людині лише те, що робить її людиною, хто живе за законами та приписами природи, у кого жодна сила не відбере його блага, хто навіть зло перетворить на добро, хто твердий у своїх судженнях, непохитний, безстрашний, кого стороння сила може похитнути, але жодна не здатна стурбувати, кого фортуна, замахнувшись найразючішою своєю зброєю, не годна поранити, хіба що дряпне, але й то рідко.
  • Скільки часу йде на придбання зайвого, скільки людей, поки здобувають засоби для життя, втрачають за тими клопотами саме життя.
  • У недугах, що вражають душу, що гірше почуваєшся, то менше відчуваєш (на відміну від тілесних немочей).
  • Лише останній дурень запевнятиме, що ліхтареві гірше тепер, коли його загасили, ніж тоді, коли його ще не запалювали. Так і людина не повинна боятися смерті, бо вона вже була мертвою.
  • Над розумним не владна необхідність, бо він сам хоче того, до чого вона збирається його змусити.
  • Розкіш прирекла нас на кволість.
  • Якщо тривалий час ми не хочемо чогось робити, то потім – уже й не можемо.
  • Хто не живе для інших, той, отже, й для себе не живе.
  • Говори стільки, скільки хочеш, і більше висловлюй, ніж говориш.
  • Найцінніший плід мудрості – постійна радість. Читати далі
Вер 08

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 2)

Моральні листи до ЛуциліяЯк і обіцяв минулої неділі, продовжую публікацію своїх нотаток з всесвітньо відомої книжки “Моральні листи до Луцилія” давньоримського філософа, поета, оратора і державного діяча Луція Аннея Сенеки (Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.). Аби не відволікати вас своїми недолугими міркуваннями, відразу надаю слово автору:

  • Слід поводитися не так, начебто живемо заради тіла, а так, начеб не можемо жити без нього.
  • Нелегка справа зробити оточуючих людей друзями; достатньо, щоб вони не були ворогами.
  • Уникай небезпечних людей непомітно: тікати від чогось – значить його засуджувати.
  • Уникай трьох речей: ненависті, заздрості, зневаги.
  • Розумний бере до уваги задум, а не наслідок.
  • Важче дотримуватися гарних намірів, ніж просто ставити їх перед собою.
  • Природа потребує незначного, людська думка – незмірного.
  • Природні бажання мають свої межі, хибне не має меж.
  • Мудрість – мовби заступниця багатства: дає тобі все те, що водночас робить непотрібним.
  • Зло не в речах, що довкола нас, а в самій людині.
  • Хворому болить незалежно від того, на золотому ліжку він чи на дерев’яному, так і хвора душа має вади як у багатстві, так і у вбогості.
  • Філософія вчить не промовляти, а діяти.
  • Мудрець не йде постійно одним і тим самим кроком, але однією і тією ж дорогою.
  • Люди ж назагал знають, чого вони бажають, хіба що саме в ту хвилину, коли бажають: ніхто не визначив для себе наперед, чого він має бажати, а що – відкидати.
  • Підвалина і вершина мудрості – не втішатися пустим.
  • Передусім потрібно встановити, чого ми хочемо, а тоді вже твердо цього триматися.
  • Смерті саме тому не слід боятися, що завдяки їй ми взагалі нічого не повинні боятися. Читати далі
Вер 01

Сенека. Моральні листи до Луцилія (ч. 1)

 (За книгою: Сенека Л.А. Моральні листи до Луцилія. – Львів: Апріорі, 2011. – 324 с.)

Моральні листи до ЛуциліяОдна з найулюбленіших моїх книжок, що не раз давала мені сили (і підказки) в скрутних ситуаціях. І не тільки моя. Ця книжка з повним правом входить до скарбниці світової літератури. Навіть моя оцінка в десять балів навряд чи буде відчутної на фоні тієї загальної шани до цього «навчального посібника життя». Виписувати з неї нотатки – невдячна справа: тут кожне речення можна перетворити в окрему книжку. Більшість з нас наскільки звикла до попсової літературної «баланди», що може не витримати такої концентрації думки. Тому книжку слід прочитати мінімум тричі. А ще краще – перечитувати її в різні періоди свого життя, коли вона, мов коштовний камінь, відкриватиме все нові й нові грані свого змісту. Що цікаво – читаючи такі книжки, і сам починаєш думати глибше. Ніби запускається певний, давно заржавілий механізм у мозку. Який вже й не думав, що знадобиться, і тепер з радістю доводить свою потрібність. Обов’язково записуйте думки, що виникнуть у вас під час читання цієї книжки – ви будете здивовані не лише їх кількістю, але й тим, що більшість з них ви зустрінете на наступних сторінках цієї книжки чи в інших, не обов’язково філософських, творах. Про що це свідчитиме? Що ваша думка запрацювала на рівні кращих мислителів людства. Чи це не привід для гордості (але не для гордині!). Я ж запропоную вашій увазі цитати, що найбільше припали до душі саме мені (певен, у кожного вони будуть свої). Оскільки їх дуже багато, аби не втомлювати вас у недільних день кількістю і концентрацією, розділю на декілька частин і викладатиму поступово наступних кілька тижнів. Перший десяток цитат – не власне Сенеки, а взяті з передмови. Інші частини  (див. частина 2, частина 3, частина 4, частина 5, частина 6) ви можете читати в будь-якій послідовності. Почнемо ж!

  • Забруднене серце не хоче (і не може) пізнавати.
  • Фортуна завжди готова зректися нечестивця, який повівся в чомусь нешляхетно.
  • Воля людини вимагає керування думкою. Якщо ми не даємо їй конструктивних ідей, вона береться за деструктивні.
  • Слід примушувати мозок працювати.
  • Життя страшено не любить несерйозного до себе ставлення. З тими, що граються життям, воно поводиться так само.
  • Життя відкрите для нас настільки, наскільки ми відкриті для нього. Читати далі
Сер 25

Сковорода Г.С. Афоризми

Григорій Савич Сковорода

Автор фотографії:
Alex Spade

Як і обіцяв минулої неділі, пропоную вашій увазі збірку афоризмів нашого визначного філософа Григорія Савича Сковороди. Дещо ви вже могли зустрічати у інших книжках та афористичних висловах – це ще раз підтверджує, що мудрість не має географічних чи національних меж. Дещо ви сьогодні прочитаєте уперше – сподіваюся, вам сподобається. Деякі вислови будуть для вас справжнім відкриттям – я лише радітиму, що прислужився у цьому. Тож уперед, до нових відкриттів:

  • Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
  • Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти з того, що лишилось.
  • Бери вершину і матимеш середину.
  • Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
  • Вода без риби, повітря без пташок, час без людей бути не можуть.
  • Все минає, але любов після всього зостається.
  • Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
  • Для шляхетної людини ніщо не є таке важке, як пишний бенкет, особливо коли перші місця на ньому займають пустомудрі.
  • Добрий розум робить легким будь-який спосіб життя.
  • З видимого пізнавай невидиме.
  • З усіх утрат втрата часу найтяжча.
  • Збери всередині себе свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тої води, яка зросить і твою оселю, і сусідську.
  • Згадай приказку: «Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема».
  • Кожен є той, чиє серце в нім: вовче серце — справдешній вовк, хоч обличчя людське; серце боброве — бобер, хоча вигляд вовчий.
  • Коли велика справа — панувати над тілами, то ще більша — керувати душами.
  • Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
  • Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади.
  • Коли ти не озброїшся проти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не спихнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти в моральне зло.
  • Кому душа болить, тому весь світ плаче.
  • Краще голий та правдивий, ніж багатий та беззаконний.
  • Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
  • Майбутнім ми маримо, а сучасним гордуємо: ми прагнемо до того, чого немає, і нехтуємо тим, що є, так ніби минуле зможе вернутись назад, або напевно мусить здійснитися сподіване.
  • Математика, медицина, фізика, механіка, музика зі своїми сестрами — чим глибше їх пізнаємо, тим сильніше палять серце наше голод і спрага.
  • Мудрець мусить і з гною вибирати золото.
  • На новий путівець шукай нові ноги.
  • Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
  • Наступний, весело освітлений день — плід учорашнього, так само як добра старість — нагорода гарної юності.
  • Не все те недійсне, що недосяжне дитячому розумові.
  • Не все те отрута, що неприємне на смак.
  • Не дивина дорогу віднайти, але ніхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та іншого веде — в цьому і важкість.
  • Не досить, щоб сяяло світло денного сонця, коли світло голови твоєї затьмарене.
  • Не за обличчя судіть, а за серце.
  • Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
  •  Не називай солодким те, що породжує гіркоту.
  • Не розум від книг, а книги від розуму створились.
  • Немає нічого небезпечнішого за підступного ворога, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга. Читати далі
Сер 18

Сковорода Г.С. Перлинки з трьох творів

Григорій Савич Сковорода

Автор фотографії:
Alex Spade

Сьогодні пропоную вашій увазі вибірку з трьох книжечок славетного українця Григорія Сковороди. Представляти його – справа марна і невдячна, хто знає – напевне не почує нічого нового, хто не знає – обов’язково пошукайте докладну інформацію і почитайте. Я ж пропоную вам лише свої нотатки, що мають трохи відволікти вас від буденних клопотів і заохотити до читання гарної літератури. Наступного тижня, як Бог дасть, викладу найкращі (знову ж таки, на мою суб’єктивну думку) його афоризми. А поки що:

Вступні двері до християнської добронравності.

  • Хвала блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке – непотрібним.
  • Ніколи б непотрібне не пішло від тебе, коли б було необхідне.
  • Простацтво, чим у ближче знайомство входить, тим більше губить свою поштивість до великих справ і персон.
  • Не той вірний государю, хто намагається вникнути в його таємниці, але хто волю його дбало виконує.
  • Переважна більшість не хоче слухати голосу премудрості через нещасливу впертість, що залежить від поганого виховання.
  • Напиши на серці, що скрізь завжди присутній є суд Божий.
  • Шануй батька і матір, вони-бо – видимі портрети тієї невидимої істоти, яка тобі стільки подає.
  • Заздрість – мати всіх інших пристрастей та беззаконь.

Книжечка про читання Святого Письма, названа жінка Лотова.

  • Як пожива, так і наука не сприймаються від нелюбого.
  • Намагайся в міру їсти [читати], не обтяжуючи шлунка думок наших.
  • Багато жерти [читати], а мало жувати – погано.
  • Одне говорить Бог, та подвійне чути.
  • Біблія не до цих вулиць [до гарних розповідей], а лиш через ці вулиці [розповіді] веде тебе у гірні країни і чистий край.
  • Чинити беззаконня означає: духовне перетворювати на плотське.
  • Поки ти у світі, доти ти в суєті. Читати далі