Січ 04

Кард О. Гра Ендера

Кард О. Гра Ендера(за книжкою: Орсон Скотт Кард. Гра Ендера / Пер. з англ. В. Верховського й Т. Педан. – К.: Брайт Стар Паблішинг, 2013. — 272 с).

Сьогоднішня книжка продовжує дитячу тематику, розпочату минулого разу «Нескінченною історією» Міхаеля Енде. Хоча й цей твір назвати дитячим можна з великою пересторогою: чого лише варта одна з постійно повторюваних тез «Дорослі все брешуть, вихователі нас обманюють». Тим більше не назву цю книжку «одним із найбільш яскравих і вражаючих творів світової фантастики», як це написано в передмові.

Швидше – це книга про загублене дитинство. Про майбутнє, у якому дітей з шести років привчають вбивати (хоч і у вигляді гри, та все ж). І про дітей, які починають розуміти, що їх використовують (див. наведену вище тезу). Які стають дорослими занадто рано, і це не йде їм на користь – у книжці один з головних героїв формулює це так: «Діти не служать в армії, не призначаються командирами, а тим більше — не керують чотирма десятками інших дітей. Неможливо пережити усе це і злегка не збожеволіти». Читати далі

Лют 28

Бюзен Т., Бюзен Б. Супермислення (ч. 4)

Сьогодні пропоную вашій увазі чергову рокарту. Хто не розуміє, про що йдеться – відсилаю до попередніх публікацій (див. частина 1, частина 2, частина 3) та книжки братів Бюзенів «Супермислення» (Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление. – Минск: Попурри, 2003. – 320 с.). А присвячена буде наша сьогоднішня рокарта тому, де саме можуть бути використані ці творчі й цікаві інструменти. Традиційно, спочатку наведу саму рокарту, а потім трохи розшифрую:

Застосування рокарт
Читати далі

Лют 14

Зустріч з тайфуном (фантастичні оповідання), ч. 2

Зустріч з тайфуном (фантастичні оповідання))Продовжуємо читати наукову фантастику зі збірки «Зустріч з тайфуном» (К.: Веселка, 1968. – 56 с.). Аби не набридати вам своїми розмірковуваннями і не збільшувати надмірно розмір публікації, пропоную відразу переходити безпосередньо до оповідань.

Б. Зубков, Є. Муслін. Німа сповідь

Ідея твору. Головний герой створив апарат, що може зчитувати інформацію з мозку померлої людини. Він збирає картотеку винахідників, чекає їхньої смерті й користується їхніми передсмертними осяяннями. Щоб встигати – від укладає угоду з католицьким орденом, щоб вони його попереджували, коли хтось запрошує їх на останню сповідь (він їм віддає частину прибутків). З часом він помічає, що орден почав сам полювати за винахідниками і вбивати їх. Як бачите, сюжет досить захопливий – вартий для прочитання. З виписок сподобалася лише одна: «чорт, що набув досвіду, ліпший від недосвідченого ангела».

М. Дашкієв. Зустріч з тайфуном

Ідея твору. Двоє підлітків помічають в прикордонній смузі вертоліт, в який сідає японець, а на борту виявляється атомна бомба. Вони, впевнені, що готується Третя світова війна, намагаються зупинити зловмисників. Але ті виявляються… науковцями, що намагаються за допомогою бомби (насправді – не атомної, а з антиречовини) зупиняти тайфуни, руйнуючи їх у зародку. Як на мене – один з найслабших творів збірки. Напевне, включений до неї, оскільки головні герої – підлітки, та й тема патріотично-виховна. З цитат сподобалася оця: «готовність здійснити подвиг — майже те саме, що і його здійснення»

Г. Максимов. Ймовірність дорівнює нулю

Черговий твір про «життя на Марсі». Згідно задуму автора, воно таки було, але дуже давно. Хмара смертоносного газу знищила все живе на планеті. Але кілька тисяч відважних встигли вилетіти у напрямку придатної для життя планети. Усіх інших перевели не просто у стан анабіозу, а, цитую «довели рівень трансформації до можливості одержання кристалічних структур». В такому стані вони чекали тисячоліттями, але настав час – і зореплавці повернулися за своїми співвітчизниками, аби переправити їх на нову батьківщину. Читати далі

Лют 08

Зустріч з тайфуном (фантастичні оповідання)

(за книжкою: Зустріч з тайфуном – К.: Веселка, 1968. – 56 с.)

Зустріч з тайфуном (фантастичні оповідання))Доки я готую чергову рокарту за книжкою Тоні Бюзена «Супермислення», пропоную продовжити розпочате нещодавно знайомство з науковою фантастикою. Ви можете закинути мені – чого це я читаю переважно стару літературу, де сучасники. Відповідаю – колись пробував (чесне слово!), однак від фантастики у більшості сучасних творів залишилася лише назва (не кажучи вже про «науковість»). Люблю читати те, що не соромно буде почитати вголос дітям. А більшість сучасної фантастики чомусь перенасичена насильством і еротизмом. Тому й повертаюся до старовини – глибшої, зрозумілішою і, як це не дивно буде звучати – фантастичнішої. От і нещодавно натрапив на кілька фантастичних збірок видавництва «Веселка». Що можу сказати – чудові переклади, гарна підбірка творів, розповіді, що примушують замислитися. Саме те, що я полюбляю (сподіваюся, і більшість з вас також). Крім виписок, подаватиму ще й коротенько суть фантастичної ідеї – аби у вас виникло дужче бажання перечитати ці твори самостійно. Рушаймо!

Г. Альтов. Ослик і «аксіома»

Зізнаюся, на дані збірки натрапив, шукаючи твори саме цього автора. Чому? Тому що Генріх Альтов – це літературний псевдонім відомого винахідника, автора ТРВЗ («Теорії розв’язання винахідницьких задач», рос. «ТРИЗ») Генріха Альтшуллера. З професійної необхідності знайомився з його теорією – цікаво і дієво, вирішив почитати його літературні здобутки. І не помилився – винахідник і фантаст чудово поєдналися в одній особі.
Ідея твору. Техніка, що нас оточує, переживає «моральне старіння» швидше, ніж фізичне: чорно-білі телевізори слугували нашим батькам 25 років, кольорові – 5, їм на зміну прийшло «стерео». З часом цей процес все прискорюється (автор передбачає, що незабаром будемо міняти техніку навіть не щотижня, а щодня). Але це не лише побутова проблема. Автор наводить «класичну проблему повернення», пов’язану з космічними подорожами: оскільки час на космічному кораблі рухатиметься повільніше, ніж на Землі, трапиться так, що земні науковці зроблять відкриття, що могли б значно полегшити життя космонавтів (наприклад, розробити нові матеріали і прилади для космічного корабля). Ще гірше – космонавти привезуть данні, які вже будуть у їх набагато розвиненіших у науковому плані нащадків. Як пропонує вирішити цю проблему автор – читайте у книжці, я ж пропоную вам кілька виписок: Читати далі

Лют 05

Трохи фантастики братів Стругацьких

Щось я вже слегка перестимулювався з цими мотивуючими книжками. Вирішив трохи відпочити – але не від читання взагалі, а лише змінити жанр. Визначальних критеріїв у мене два – українська мова і наукова фантастика. Як ви зрозуміли, сьогодні запропоную вам виписки саме цього плану. Обрав братів Стругацьких – чув давно, але все нагоди не випадало. Знайшов кілька їхніх творів, перекладених українською – отож, розпочнімо:

Стругацькі. Хлопець із пекла. Пікнік на узбіччіАркадій і Борис Стругацькі. Хлопець із пекла / переклали з російської А. Саган і Б. Щавурський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007

  • Лекції — це, як на мене, нудота рідкісна. Хіба цікаво слухати відповіді на питання, яких ти не ставив?
  • Люди мають усе, чого лише можуть собі зажадати, а тому їхні бажання збочені.
  • Є люди, які можуть витримати удар долі, а є люди, які ламаються. Першим розповідають правду, другим розповідають казки (здається, ми живемо у все казковішому світі – прим. моя).
  • Індекс соціальної значущості – рівень відповідальності перед суспільством. Чим вищий рівень інформованості, тим вищий рівень відповідальності.
  • Моря горять, ліси течуть, мишка в камені втопилась (гарна приказка про щось неймовірне – прим. моя).
  • Час… Повільно там чи швидко, а він кінець кінцем завжди минає.

Аркадій та Борис Стругацькі. Пікнік на узбіччі / переклали з російської А. Саган і Б. Щавурський. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007

  • «Ти повинен зробити добро зі зла, тому що більше його нема з чого зробити». Р. П. Воррен
  • Вони усі, очкарики, такі. Їм головне — назву придумати. Поки не придумав, дивитися на нього шкода, йолоп йолопом. Ну а коли придумав який-небудь граві-концентратор — тут йому наче все зрозуміло стає, і відразу йому жити легше.
  • Гроші потрібні людині для того, щоб ніколи про них не думати (цікаво, що подібну умову вважає однією з підвалин повноцінного життя і Браян Трейсі у своєму «Досягненні максимуму» – прим. моя). Читати далі