Сер 21

Діккенс Чарлз. Великі сподівання

Діккенс Ч. Великі сподівання(за книжкою: Чарлз Діккенс. Великі сподівання / Пер. з англ. Р. І. Доценка. – К.: Веселка, 1986. – 477 с.)

Хоча «Матильда» Роальда Дала, про яку я писав минулого разу, і принесла більше розчарувань, ніж задоволення, але ж, як казав Пліній Старший «Nullus est liber tam malus, ut non aliqua partie prosit». І найперша «Матильдина» користь – нагадала мені про давнє бажання почитати Діккенса. Його «Великі сподівання» були ще в батьковій книжковій колекції, та все якось не було нагоди. А після нагадування – вирішив прочитати. І не жалкую. І розумію людей, які з ночі приходили до поштового відділення в очікуванні чергової частини цього роману (як сучасники – за «Гаррі Поттером» чи новим iPhon’ом). Справді великий роман (і я маю на увазі не обсяг): тут і цікава життєва історія, і детективний сюжет, і перше юнацьке кохання. Все це написано легко і так само легко читається. Для прикладу кілька традиційних цитат: Читати далі

Гру 28

Міхаель Енде. Нескінченна історія

Міхаель Енде. Нескінченна історіяЯкщо ви не фрілансер, наприкінці року маєте подвійну роботу: відзвітувати за зроблене у минулому році й запланувати роботу на майбутній. Я не виключення – і це одна з причин завеликої перерви з написанням нових публікацій. Але ніби все відзвітував/запланував, тож час повертатися до книжкових оглядів.

Книжку, яку пропоную вашій увазі сьогодні (Енде М. Нескінченна історія. — Л. : Видавництво Старого Лева, 2008. — 560 с.), незважаючи на всесвітню славу, назвати дитячою можна лише частково. І ви, якщо читатимете її своїм дітям, зупиніться десь посередині – там, де царівна одужала і казкове царство порятовано. Бо далі починаються суто дорослі речі. Чого варта, наприклад, лише фраза «ти маєш іти в житті від бажання до бажання». Уявляєте собі дитину, яка намагатиметься жити за цим правилом? Або така: «бути мудрим – значить піднятися над радощами і горем, над страхом і співчуттям, над образами і честолюбством». Це вже цілком у стилі Сенеки чи Ціцерона, але дітям до цього ще треба дорости, не варто позбавляти їх простих дитячих радостей та емоцій. Можливо, книжка й набула такої популярності, бо у ній знаходили цікаве й повчальне для себе як діти, так і дорослі. Вирішувати вам. Моя ж справа – зацікавити і поділитися традиційною порцією виписок з деякими моїми коментарями:

  • Загадкова це річ – людські пристрасті… Ті, кого вони опановують, не можуть їх пояснити, а ті, хто ніколи не зазнавав нічого подібного, не здатні їх зрозуміти. Читати далі
Лип 23

Про хованки, зайвину та полотно

Афоризм:

Для дитини та художника велика радість ховатися, але катастрофа — залишитися незнайденими. Дональд Віннікотт.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Omne nimium nocet [омне німіум ноцет]: кожна зайвина (надлишок) шкодить.

Значення іншомовного слова:

Туалет (франц. toilette, від toile – полотно): 1) Вбрання, одяг. 2) Опоряджування своєї зовнішності. 3) Столик з дзеркалом, біля якого роблять туалет. 4) Убиральня.

Тра 21

Про дитину, минуле і триколісник

Афоризм:

Дитина найбільше потребує вашої любові саме тоді, коли найменше її заслуговує. Ерма Бомбек.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Vestigia semper adora [вестігіа семпер адора]: завжди шануй сліди (минулого). Стацій. Заклик до поваги традицій минулого та авторитету попередників.

Значення іншомовного слова:

Трицикл (від три… і грец. κύκλος – коло, колесо): триколісний велосипед, автомобіль.

Кві 01

Вільям Ґолдінґ. Володар мух

(за книгою: Ґолдінґ В. Володар мух / переклад Соломії Павличко. – Київ: Основи, 2000. – 253 с.)

В. Ґолдінґ. Володар мухЯк і обіцяв у попередній публікації, сьогодні пропоную вашій увазі свої враження і виписки з цього відомого роману Вільяма Ґолдінґа. У книжці Всеволода Нестайка, яку ми читали нещодавно (Тореадори з Васюківки: трилогія про пригоди двох друзів. – К.: Радянська школа, 1984. – 432 с.) перша частина називається «Пригоди Робінзона Кукурузо» і розповідається у ній, як один з головних героїв вирішив усамітнитися на безлюдному острові. Сьогоднішня книжка пропонує трохи інших погляд на подібну подію.

Відразу зазначу – книжка психологічно заважка: реалізмом описів, насиченістю подій, а головне – відчуттям справжності. Читаєш її – і відчуваєш усю правдивість тези про те, що цивілізованість – лише легке напилення на звірові, що причаївся в людині. Ще гірше – іноді, якщо будете відверті хоча б самі з собою, переконаєтеся: в певних ситуаціях книги ви б теж обрали шлях зла. А це ж діти.

Під час прочитання цієї книжки спало на думку: людина для свого існування повинна мати певний «каркас». У дитинстві він зовнішній (сімейне і громадське виховання), потім відбувається його руйнування (криза перехідного віку), але до того часу вже має з’явитися каркас внутрішній (певні особистісні моральні правила). На перших сторінках книжки діти радіють, що позбулися зовнішнього каркасу, однак виявляється, що внутрішнього у більшості з них ще немає. І починається повільне сповзання до дикунсько-тваринного існування: занедбаний зовнішній вигляд, безвідповідальність, диктатура сили. Читати далі

Бер 25

Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки (завершення)

Нестайко В. З. Тореадори з ВасюківкиОт і завершується наше невеличке (див. частина 1, частина 2) знайомство з книжкою, яку на сучасний копил однозначно обізвали б бестселером (Тореадори з Васюківки: трилогія про пригоди двох друзів. – К.: Радянська школа, 1984. – 432 с.). Зважте самі – перекладена 20-ма мовами, внесена у міжнародний список кращих книжок для дітей та юнацтва, двічі перевидана за радянських часів і двічі – за незалежної України. Можливо, для сучасної комп’ютеризованої молоді не все у цій книжці буде зрозумілим, але діти 80-х переживуть кілька ностальгійних моментів. Сподіваюся, мої виписки спонукають вас знайти кілька вільних вечорів і перечитати (краще усього – вголос і з дітьми) цей чудовий роман:

  • Тисячі кицьок дряпали моє пошматоване серце.
  • У кого доля, а в мене дуля. Одна буквочка, а скільки в ній глуму, скільки сорому і ганьби.
  • Якщо ви мені Миколая-чудотворця по науці виведете — я обижаться не буду. Мені науковий Миколай-чудотворець теж милий буде…
  • «От погода! Ті, що вмерли, каються» (прислів’я про гарну погоду – прим. моя).
  • Не так воно в житті просто, як здається, як по радіо ото кажуть.
  • Що то за безпросвітна штука — справжня самотність. Коли навіть думкою сягнути нема до кого.
  • Чисте сонце купалося у брудних калюжах і робило їх чистими.
  • «Пасувати» уроки (прогулювати – прим. моя).
  • Я от, наприклад, боюсь поважних дорослих людей, які не розуміють і не люблять жартів. По-моєму, це лихі, негарні люди. І навіть якщо вони й не зробили ще нічого лихого, то здатні зробити і колись-таки зроблять.
  • Завжди так. Тільки мені трохи легше стане, тільки настрій покращає, тільки здасться, що життя усміхається мені знову, як доля одразу — лясь! — по пиці. І я в калюжі (герой і справді перечепився на велосипеді й шубовснувся в калюжу, але кожен з нас напевне переживав щось подібне і без велосипеда – прим. моя). Читати далі
Бер 21

Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки (ч. 2)

От про це я і казав минулого разу: розпорошуємося на дрібниці, а важливі для нас речі посуваємо на задвірки. Висловлював захоплення творчістю Ліни Костенко, а про день народження її й забув. Шановна Ліно Василівно. Аніскільки не тішу себе думкою, що ви прочитаєте цю публікацію, однак – з Днем народження! Довгих років життя (аж доки ми нарешті зустрінемося), здоров’я і наснаги! Певен, що ви не будете проти, аби поряд з вашим іменем прозвучало ім’я Всеволода Нестайка. Тож пропоную усім читачам продовжити знайомство з моїми виписками (за книжкою: Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки : трилогія про пригоди двох друзів. – К. : Радянська школа, 1984. – 432 с.):

Нестайко В. З. Тореадори з Васюківки

  • І що воно ото буває за таке іноді з людьми, що з хорошого геройського хлопця робиться казна-що, бурякова гичка… І через що? Через якусь чаплю у спідниці… Тьху!
  • Найнявся — як продався.
  • Вухо якимось чином зв’язане з тим органом, що виробляє сльози. І якщо дуже покрутити вухо, то сльози течуть самі собою. І це зовсім не значить, що людина плаче.
  • Ясно, що той хрестик нічого спільного з богом не мав, що то було просто модно. Чого доброго, у них ще попівська ряса в моду може увійти (це автор вустами своїх героїв осуджує «качків» з Гідропарку, які вже тоді (а це ж 1960-і роки) ходили в одних плавках, м’язах, татуюваннях і з хрестиками – прим. моя).
  • Трусили ми грушу не стільки заради отих паршивеньких гниличок, скільки на знак протесту проти нехорошого баби Настиного характеру.
  • Як добре живеться на світі, коли знайдено вихід із безвихідного становища!
  • Якщо не можеш або не хочеш сказати правду – мовчи, хоч би як питали, хоч би як домагалися, — мовчи і все.
  • Полохлива, як той заєць під голим кущем
  • Цей день приніс нам стільки вражень, що треба бути дубовою полінякою, щоб одразу заснути.
  • Коли вам в очі кажуть, що ви талант, і переконують у цьому, дуже важко сперечатися. Читати далі