Жов 20

Паркінсон С.Н. Закони Паркінсона (ч. 2).

Паркинсон С. Н. Законы ПаркинсонаЯк і обіцяв минулого тижня, продовжую знайомити вас з найкращими (на мій непрофесійних погляд) цитатами з книжки Сіріла Норткота Паркінсона «Законы Паркинсона» (М.: Прогресс, 1989. – 448 с.). Деякі фрази можуть здаватися не дуже зрозумілими, оскільки «вирвати» їх з тексту було досить складно – але це буде ще одним стимулом для вас самостійно ознайомитися з цим твором. Ще важче у Паркінсона зрозуміти, це наука, а де – сатира. Нехай це буде для вас невеличкою інтелектуальною вправою. Отож:

  • Адміністратори звертаються до бізнесконсультантів, коли хочуть, щоб їм порадили провести вже намічену ними реорганізацію або коли сподіваються, що їм відрадять проводити реорганізацію, яка для них невигідна.
  • Підприємництву необхідне перехресне запліднення, йому просто не потрібно занадто багато переносників ідей.
  • Саме по собі запізнення на три хвилини нічим не загрожує. Нас губить власна неорганізованість. Запізнюєшся – зателефонуй голові, вибачся і прийти через десять хвилин – побіжно переглянувши матеріали і взявши потрібну папку.
  • Якщо важливе засідання призначено на 11.45, пунктуалістий Пітер робить цей момент точкою відліку і потім рухається віссю часу назад.
  • Позитивна дію надточного розкладу: хочете, щоб люди робили все вчасно, призначайте «некруглий» час – 11:47, 12:54, 16:21
  • Приходити вчасно, а готуватися своєчасно – перше, але не єдине практичне правило адміністратора.
  • Слово “чесність”особливо часто вживають шахраї.
  • Апарат адміністрування повинен діяти, надаючи засоби до існування тим людям, які не здатні займатися чим-небудь іншим.
  • Майстерний менеджер здатен миттєво приймати дієві рішення. І він не витрачає жодної секунди на те, що вже вирішено. Безпорадний управлінець робить все навпаки. Читати далі
Жов 13

Паркінсон С. Н. Закони Паркінсона

(За книгою Паркинсон С. Н. Законы Паркинсона. – М.: Прогресс, 1989. – 448 с.)

Паркинсон С. Н. Законы ПаркинсонаЯкщо з прочитаних книжок кращим посібником життя на сьогодні вважаю (крім Біблії) «Моральні листи до Луцилія» Сенеки, то для виживання в сучасному адміністративно-бюрократичному світі поки що не читав кращої книжки, ніж «Закони Паркінсона». Гумор, сарказм, іронія, псевдонауковий стиль – автор ставить усе на службу одній меті: показати зростаючу абсурдність та неефективність бюрократії у найгірших її проявах. У цей збірник увійшли твори різних років з книжок «Закон Паркінсона», «Свояки і чужинці», «Закон відстрочки», «Закон вакууму», «Закон місіс Паркінсон» (останню особливо рекомендую для розуміння особливостей сімейного життя у сучасному світі). Особливо раджу прочитати цей твір людям, що працюють в державних установах чи великих корпораціях – незважаючи на те, що книжка написана ще у минулому столітті, знайдете для себе багато цікавого й «впізнаваного». Я ж намагався вибрати те, що мені сподобалося найбільше. Як і у випадку з Сенекою, навіть вибіркове цитування займе досить багато місця, тому буду поділяти на кілька частин і викладати поступово. Сьогоднішня порція (у власному перекладі на українську мову):

  • Бюрократизоване суспільство поволі деформує сім’ю за своїми законами.
  • Підліткам, вчителям і авторам посібників з історії державних установ та політики здається, що світ порівняно розумний.
  • Робота заповнює час, відпущений на неї (оце, власне, і є початкове формулювання Закону Паркінсона – прим. Валерія М.).
  • Чиновник множить підлеглих, але не суперників. Чиновники працюють один для одного.
  • Щорічний приріст бюрократії – близько 5 % незалежно від обсягу роботи і навіть за повної її відсутності.
  • Ботанік не повинен полоти бур’яни. Він встановлює швидкість їх росту і з нього досить.
  • Ідеальне число членів кабінету – п’ять осіб. Їх легко зібрати, а зібравшись, вони здатні діяти швидко, вміло та тихо. Чотирьом з них можна доручити фінанси, іноземні справи, оборону і правосуддя. П’ятий, що не розуміється ні на чому, стане головою або прем’єром. Коли в кабінеті від 20 членів, п’ять корисних членів зустрічаються окремо і все вирішують самі.
  • У високій фінансовій політиці розбирається два типи людей: ті, у кого дуже багато грошей, і ті, у кого їх немає. Читати далі