Січ 06

Про Різдво і древніх богів

Рафаель Санті "Рада богів"

“Рада богів” (автор – Рафаель Санті)

Незважаючи на згадувані учора проблеми з літочисленням, більшість православних сьогодні готується святкувати Різдво Христове. Та є й ті, хто вкотре буде намагатися принизити як цю подію, так і християнську віру в цілому, силуючись провести паралелі між християнством та міфологією древніх народів. Найдужче вони «нападають» на Різдво та Великдень (це й не дивно, адже саме події народження Христа та Його воскресіння є ключовими у християнстві). Я спробував зібрати інформацію, як, згідно міфологічних уявлень, народжувалися древні боги Греції та Риму і сьогодні представляю її вашій увазі.

На початку слід відмітити, що як такої, стрункої міфології у древніх римлян не було – вона була переважно місцево-особистою: кожна людина, предмет і явище природи мали свого власного бога. Тому більшість глобальних уявлень римляни перейняли від греків. Але й у самій грецькій міфології чіткості (якої так вимагають від Біблії «об’єктивні дослідники») немає, особливо стосовно древніх богів.

Візьмемо, для прикладу, одну з найвідоміших богинь «першого покоління» Гею (богиню землі). За різними даними, мала п’ятьох чоловіків, більшість з яких були її братами – це заувага тим, хто саркастично вишукує у Біблії натяків на шлюби між близькими родичами (наприклад, дітьми Адама і Єви). Не виключено також, що деяких своїх дітей вона народила від власних синів (зокрема, Уран одночасно є її братом, чоловіком і сином, а Тартар – сином і чоловіком). Від Урана Гея народила шість синів-титанів та шість дочок-титанід (запам’ятайте ім’я однієї з них – Реї), які також пошлюбилися між собою і дали життя наступному поколінню богів (наприклад, Прометею, Атланту тощо). Від нього ж Гея народила трьох циклопів та трьох сторуких велетнів (не дивно, що Уран ненавидів усіх своїх дітей). Від Понта (який також, за деякими джерелами, був одночасно і сином, і чоловіком Геї) вона народила моського бога Нерея (у якого, в свою чергу, було 3000 дочок і 3000 синів). Читати далі

Лис 24

Про молитву, природу і мотузку

Афоризм:

Молитва повинна залишатися без відповіді, інакше вона перестає бути молитвою і стає листуванням. Оскар Вайльд.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Natura nihil facit frustra [натура нігіль фаціт фрустра]: природа нічого не створює даремно.

Значення іншомовного слова:

Фунікулер (франц. funiculaire, букв. – канатний, від лат. funiculus – мотузка): залізниця з канатною тягою на крутих підйомах і спусках.
Читати далі

Жов 26

Православна періодика (серпень-вересень 2014)

Періодично я публікую виписки з православної періодики – сьогодні саме один з таких днів. Зважаючи на події в країні, значна частина матеріалів навіть у духовній пресі стосується питань війни (як матеріальної, так і духовної) та захисту національних інтересів. Але й серед таких заміток можна знайти досить перлин для «зрошування» наших запилених сучасними мас-медіа душ. Що я й спробував зробити:

Православний вісник (серпень 2014):Православний вісник

  • Біси вселяються не у всіх людей, а спокушають – усіх.
  • Ісус Христос не боявся говорити правду, але в Його правді не було ні глузування, ні злісної критики, ні приниження чи осудження.
  • Наука тоді правдива, коли вона не суперечить Божественній істині.
  • Церква лікує не хворобу, а її причину, тобто гріх.
  • Ми [УПЦ КП] не зацікавленні у захопленні храмів, нам потрібна українська паства.
  • Ми повинні пам’ятати, що Бог керує світом і від Нього залежить усе.
  • Ворог ніколи не закріпиться там, де його не підтримує місцеве населення.
  • Не забуваймо жити з Богом в серці.
  • Внутрішнє, духовне життя людини реалізується через її природну сторону – тіло, розум і почуття.

Православний вісник (вересень 2014):

  • Ніхто не має влади над своїм життям, бо не знає, коли він помре.
  • Марія Магдалина стала апостолом для апостолів, бо перша звістила їх про воскресіння Ісуса Христа.
  • Ми повинні постійно боротися з дияволом, а це означає, що треба боротися не тільки з гріховними ділами, але й з гріховними словами, і гріховними думками і почуттями.
  • Потрібно будувати нерукотворний храм в душі кожного християнина – тоді наповниться змістом і потреба спорудження храмів земних, рукотворних. Читати далі
Жов 25

Митрополит Антоній. Вчіться молитися (завершення)

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитисяОт і завершується наше знайомство (див. частина 1, частина 2, частина 3) з книжкою, яка показує роль і можливість молитви у нашому щоденному метушливому житті (Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.). У сьогоднішніх виписках продовжимо почату минулого разу тему знаходження часу для молитви (та й взагалі вирішення проблеми дефіциту часу). Особливо мені сподобалася ідея «переливання» внутрішнього спокою у зовнішній збурений світ (чим суєтнішим є твоє життя, тим спокійнішим ти маєш залишатися всередині – лише таке врівноваження призведе до позитивних наслідків). Останній розділ книжки присвячено необхідності встановлення особистісних стосунків з Богом, важливості «називати Бога на ім’я». На жаль, я так і не отримав відповіді на запитання, яке вже досить давно намагаюся вирішити – чи можна у молитвах заміняти «ми» на «я», «нас» на «мене», тобто переходити від групових звертань до індивідуальних. Однак суть останнього розділу, як здається, саме про це. Так це чи ні – вирішувати вам. Прочитавши якщо не всю книжку (до чого я вкотре вас закликаю), то хоча б мої виписки:

  • Одна з речей, від яких ми повинні відучитися, – дивитися на годинник.
  • Якщо ви будете практикуватися спочатку в тому, щоб зупиняти час, який не рухається, а потім – час, який стрімко мчить; якщо будете зупинятися і говорити йому “ні”, то виявите, що в момент, коли ви подолали внутрішню напругу, внутрішню “балаканину”, неспокій і стривоженість, час потече абсолютно плавно.
  • У моменти чистої ліні ви залишаєте незробленим набагато більше, ніж у ті п’ять хвилин, які собі призначили.
  • Чи можете ви собі уявити, що протягом однієї хвилини минає лише одна хвилина?
  • Навчившись не метушитися, можна робити що завгодно в будь-якому темпі, з яким завгодно ступенем уваги і швидкості, й не відчувати при цьому, що час від тебе втікає або тебе забирає. Читати далі
Жов 19

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитися (ч. 3)

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитисяПродовжуємо (див. частина 1, частина 2) читати молитовний самовчитель (Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.). Починаючи з сьогоднішніх виписок, автор все більше переходить у практичну площину, даючи конкретні рекомендації щодо способу молитви і, головне, часу для неї. Останнє особливо важливо, оскільки більшість сучасних людей живе у постійному часовому напруженні. За дивним збігом обставин (у який я вже дуже давно не вірю), на цю книжку я натрапив саме тоді, коли шукав інформацію з… самоорганізації та тайм-менеджменту. І був певною мірою вражений чіткістю та логічністю рекомендацій: автор закликає зупинитися у нашій щоденній метушні, заспокоїтися і зрозуміти, що не ми біжимо за часом, а сам час, незворотньо і з постійною швидкістю, проходить крізь нас. Тому немає жодної потреби його прискорювати, слід просто бути готовим до подій, які надходять. Спробував так ставитися до життя – справді воно стало значно спокійнішим і менш суєтним. Тож читайте і ви, запам’ятовуйте і використовуйте:

  • Коли в молитві ми просимо Бога дати нам силу зробити щось в Його ім’я, це не означає, що ми просимо Його зробити це замість нас.
  • В якийсь момент ми повинні самі взяти свій хрест і його нести.
  • Коли ми про щось просимо у молитві, це означає, що ми і самі беремося за справу зі всією силою, всім розумом і всім натхненням, які здатні вкласти в свою дію, з усім мужністю і всією енергією, які у нас є.
  • Який сенс розповідати Богові про наші негаразди, а коли Він дає нам сили для боротьби – сидіти і чекати, поки Він Сам все зробить за нас?
  • У слів молитви є те властивість, що вони завжди зобов’язують.
  • Неможливо йти вглиб [себе], коли весь повністю знаходишся зовні.
  • Знайдіть час побути наодинці з собою. Читати далі
Жов 18

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитися (ч. 2)

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитисяСьогодні продовжимо вчитися спілкуванню з Богом за напоумленням гарної книжки (Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.). Якщо перша частина наших публікацій була присвячена власне необхідності усвідомити себе поза Богом (як необхідної умови звернення до нього), то сьогоднішня приводить нас безпосередньо до ходу молитви. А також до її наслідків. Кількаразово у сьогоднішніх виписках зустрічатиметься твердженням, що молитва повинна виходити з нашого життя, а життя має бути продовженням наших молитов. Що молитва має бути усвідомленою, осмисленою і уважною, а головне – відповідальною. Митрополит Антоній абсолютно чітко вказує: молитва має бути проханням до Бога про допомогу з долученням усіх наших сил, а не бажання перекласти усі свої проблеми на Бога, чекаючи, що Він усе зробить за нас. А врешті, читайте самі:

  • Неможливо жити молитовним життям, неможливо рухатися вперед, до Бога, якщо ми не вільні від володіння.
  • Один з православних письменників IX століття: «Гріхи плоті – це гріхи, які дух здійснює проти плоті».
  • Ми повинні навчитися володіти своєю уявою.
  • У кожної з наших природних схильностей є заражений злом двійник.
  • Якщо не сказали “ні” вчасно – не минути боротьби.
  • Тим образом Бога, який ми собі уявили, ми підмінили Особу, до Якої звертаємося з молитвою.
  • Тільки якщо ми стоїмо абсолютно розкритими до невідомого, це невідоме, Цей Невідомий зможе відкритися нам, як Сам захоче, – нам, таким, які ми є сьогодні.
  • Якщо ми не можемо знайти Царства Божого всередині себе, якщо ми не можемо зустріти Бога всередині, у своїх глибинах, то дуже малоймовірно, щоб ми Його зустріли десь поза себе. Читати далі
Жов 14

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитися

(за книжкою: Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.)

Митрополит Сурожський Антоній. Вчіться молитисяСьогодні – велике християнське і особливе українське свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Тому й приготував для вас цей особливий подарунок – не традиційний для буднів набір з афоризму, крилатого латинського вислову, тлумачення іншомовного слова і фото природи, а справжній християнський скарб. Книжка наскільки сподобалася, що навіть не беруся її оцінювати. Більше того, аби знайшовся видавець, що залагодив би усі справи з авторським правом і виданням – я б сам, абсолютно безкоштовно і з великим задоволенням переклав би її на українську. Бо книжка і справді чудова. Мала за об’ємом, але неймовірно глибока за змістом. Колись я вже зазначав, що однією з ознак гарної книжки є неможливість виділити з неї окремі думки для виписок – потрібні цілі абзаци, але й при цьому дещо втрачається. Ця книжка з таких. Автор (вже відомий нам митрополит Антоній Сурожський) поставив просте на перший погляд завдання – навчити «що повинен знати і що може зробити той, хто хоче молитися». І виконав його відмінно, без сухих академічних міркувань, у формі живої розмови з сучасною людиною. Це й не дивно, адже книжка складена на основі проповідей о. Антонія, проголошених зі сходів бібліотеки Оксфордського університету (православним часто і, на жаль, обґрунтовано дорікають, що вони не йдуть «в народ» з місіонерською місією, на відміну від сектантів – о. Антоній чи наш сучасник о. Андрій Кураєв тут є приємними винятками). Тому читається книжка легко і в душу западає глибоко. Сподіваюся, мої виписки хоч трохи спроможні передати ці відчуття:

  • Молитва – це зустріч, це стосунки, і стосунки глибокі, до яких не можна примусити насильно ні нас, ні Бога.
  • Стосунки повинні початися і розвиватися саме у взаємній волі.
  • Ми не маємо права скаржитися на відсутність Бога, тому що самі відсутні значно більше.
  • Бог ніколи насправді не відсутній.
  • Коли ми не чуємо, не відчуваємо відчутно Божої присутності, першим нашим пориванням повинна бути подяка: Бог милостивий, Він не приходить до часу; Він дає нам можливість озирнутися на себе, зрозуміти, і не домагатися Його присутності, коли вона була б нам в суд і в осуд.
  • Щоб зустріти, побачити Бога, потрібно мати щось спільне з Ним. Читати далі