Сьогодні продовжимо вчитися спілкуванню з Богом за напоумленням гарної книжки (Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.). Якщо перша частина наших публікацій була присвячена власне необхідності усвідомити себе поза Богом (як необхідної умови звернення до нього), то сьогоднішня приводить нас безпосередньо до ходу молитви. А також до її наслідків. Кількаразово у сьогоднішніх виписках зустрічатиметься твердженням, що молитва повинна виходити з нашого життя, а життя має бути продовженням наших молитов. Що молитва має бути усвідомленою, осмисленою і уважною, а головне – відповідальною. Митрополит Антоній абсолютно чітко вказує: молитва має бути проханням до Бога про допомогу з долученням усіх наших сил, а не бажання перекласти усі свої проблеми на Бога, чекаючи, що Він усе зробить за нас. А врешті, читайте самі:

• Неможливо жити молитовним життям, неможливо рухатися вперед, до Бога, якщо ми не вільні від володіння.
• Один з православних письменників IX століття: «Гріхи плоті – це гріхи, які дух здійснює проти плоті».
• Ми повинні навчитися володіти своєю уявою.
• У кожної з наших природних схильностей є заражений злом двійник.
• Якщо не сказали “ні” вчасно – не минути боротьби.
• Тим образом Бога, який ми собі уявили, ми підмінили Особу, до Якої звертаємося з молитвою.
• Тільки якщо ми стоїмо абсолютно розкритими до невідомого, це невідоме, Цей Невідомий зможе відкритися нам, як Сам захоче, – нам, таким, які ми є сьогодні.
• Якщо ми не можемо знайти Царства Божого всередині себе, якщо ми не можемо зустріти Бога всередині, у своїх глибинах, то дуже малоймовірно, щоб ми Його зустріли десь поза себе. Читати далі →

(за книжкою: Митрополит Антоний Сурожский. Учитесь молиться. – М.: Фонд “Духовное наследие митрополита Антония Сурожского”, 2012 – 96 с.)

Сьогодні – велике християнське і особливе українське свято – Покрова Пресвятої Богородиці. Тому й приготував для вас цей особливий подарунок – не традиційний для буднів набір з афоризму, крилатого латинського вислову, тлумачення іншомовного слова і фото природи, а справжній християнський скарб. Книжка наскільки сподобалася, що навіть не беруся її оцінювати. Більше того, аби знайшовся видавець, що залагодив би усі справи з авторським правом і виданням – я б сам, абсолютно безкоштовно і з великим задоволенням переклав би її на українську. Бо книжка і справді чудова. Мала за об’ємом, але неймовірно глибока за змістом. Колись я вже зазначав, що однією з ознак гарної книжки є неможливість виділити з неї окремі думки для виписок – потрібні цілі абзаци, але й при цьому дещо втрачається. Ця книжка з таких. Автор (вже відомий нам митрополит Антоній Сурожський) поставив просте на перший погляд завдання – навчити «що повинен знати і що може зробити той, хто хоче молитися». І виконав його відмінно, без сухих академічних міркувань, у формі живої розмови з сучасною людиною. Це й не дивно, адже книжка складена на основі проповідей о. Антонія, проголошених зі сходів бібліотеки Оксфордського університету (православним часто і, на жаль, обґрунтовано дорікають, що вони не йдуть «в народ» з місіонерською місією, на відміну від сектантів – о. Антоній чи наш сучасник о. Андрій Кураєв тут є приємними винятками). Тому читається книжка легко і в душу западає глибоко. Сподіваюся, мої виписки хоч трохи спроможні передати ці відчуття:

• Молитва – це зустріч, це стосунки, і стосунки глибокі, до яких не можна примусити насильно ні нас, ні Бога.
• Стосунки повинні початися і розвиватися саме у взаємній волі.
• Ми не маємо права скаржитися на відсутність Бога, тому що самі відсутні значно більше.
• Бог ніколи насправді не відсутній.
• Коли ми не чуємо, не відчуваємо відчутно Божої присутності, першим нашим пориванням повинна бути подяка: Бог милостивий, Він не приходить до часу; Він дає нам можливість озирнутися на себе, зрозуміти, і не домагатися Його присутності, коли вона була б нам в суд і в осуд.
• Щоб зустріти, побачити Бога, потрібно мати щось спільне з Ним. Читати далі →