Жов 05

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (завершення)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяОт і завершується наше двотижневе знайомство (див. частина 1, частина 2, частина 3) з книжкою, присвяченою православному погляду на молитву (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Автор зробив спробу (як на мене – дуже вдалу) зібрати в одну невеличку книжечку інформацію про різні типи молитов (Господня, Ісусова, безмовна тощо) і дав сучасне і водночас згідне з святоотцівським переданням їх тлумачення. Значну увагу приділено молитвам, що ніби залишаються без відповіді, а також правилам молитовного життя для початківців. Знову ж автор дещо розходиться у своїх тлумаченнях з католицизмом і протестантизмом, однак мені все ж миліше наше православне, стримане і усвідомлене спілкування з Богом, ніж емоційні переживання католиків чи протестантизм протестантів. Вам своїх думок не нав’язую, а от виписками ділюся з радістю:

  • Віри недостатньо, щоб здійснилося порятунок, вона повинна привести до правильних стосунків з Богом (як тут не згадати різноманітних сектантів/протестантів з їх щирим переконанням, що варто лише повірити – і тебе вже врятовано – прим. моя).
  • Велика спокуса – відкласти молитву до того моменту, коли у нас пробудиться живе почуття до Бога, і вважати нещирою всяку молитву і всяке звернення до Бога в інший час.
  • Ми повинні вірити в те, що є в нас, навіть якщо і не бачимо в собі цього в даний момент.
  • Принесемо у своїй молитві кількість, якщо не в змозі принести якість. Читати далі
Жов 04

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 3)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяМинув тиждень і ми продовжуємо (див. частина 1, частина 2) знайомство з православною книжкою, присвяченою молитві (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Можливо, комусь це і здається цілком зрозумілим, однак автор знову і знову наголошує на необхідності не лише молитися Богові, але й прислухатися до Божих відповідей. А в самій молитві не намагатися «переконати» Бога в необхідності потрібного нам вирішення проблеми, а просити Його щонайкраще влаштувати наші справи з Його божественною мудрістю і провидінням. Книжки подібного змісту щонайменше придатні до читання з екрану (особливо у натовпі великого міста) – їх краще читати (і перечитувати) у тиші чи на природі. Тож сподіваюся, що мої нотатки заохотять вас якщо не придбати цю книжку (на жаль, довгі пошуки не допомогли мені відшукати її переклад на українську мову), то хоча б замислитися над тезами, що їх я відібрав для своїх виписок:

  • Паралельно з дисципліною розумовою ми повинні навчитися мати мирне тіло.
  • Треба навчитися бути зібраним без напруження.
  • Ми повинні володіти своїм тілом так, щоб воно не заважало нашій зібраності, а сприяло їй.
  • «Одна з необхідних умов успіху – ніколи не допускати тілесного розм’якшення; будьте, як струна скрипки, налаштована на певну ноту, без розслаблення або перенапруження; тримайте тіло випрямленим, плечі відведеними назад, голову тримайте вільно» (Феофан Затворник)
  • Увага значно більше піддається впливу волі, ніж ми думаємо.
  • Єдиний спосіб остаточно позбутися поганих думок – це корінним чином змінити все наше ставлення до життя.
  • Доти, доки нас глибоко зачіпають усі буденні дрібниці, ми не зуміємо молитися від усього серця; вони завжди будуть забарвлювати хід наших думок. Читати далі
Вер 28

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (ч. 2)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПропоную продовжити розпочате учора знайомство з цікавою і повчальною книгою (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Дивно, але книжка, якщо не знаєш її назви і автора, у деяких своїх частинах може бути цілком підставно прийнята за одну з сучасних мотивуючих книжок типу Карнегі чи Трейсі або навіть за посібник з тайм-менеджменту (докладніше про це – в останній з публікацій). Чого варті лише вирази щодо необхідності постійно тримати свій розум під контролем, уміти фокусуватися на досліджуваній проблемі чи існуванні залежності фізичного й емоційного станів людини. Та все ж книжка – про молитву. І знову проступає разюча відмінність від протестантизму і поступово мігруючого до нього католицизму. Особливо це стосується заборони створювати собі будь-який образ Бога під час молитви. Як «бідно» (хоча правильніше – аскетично) у цьому сенсі виглядає православ’я порівняно з видіннями католицьких святих, що не лише відчувають присутність Божу, але й ледь не тілесно її сприймають. Та щось я забалакався (точніше – «записався»). Напевне, ви вже зачекалися нової порції виписок. Будь ласка:

  • Як говорить Амос (3:7), пророк – це той, з ким Бог ділиться Своїми помислами.
  • Бути лише під Божим проводом означає в земному розумінні повну ненадійність, тому що тоді все залежить від святості, від самозречення, від моральних властивостей, які важко придбати.
  • Ми ще не вміємо бути вільними і не хочемо більше бути рабами.
  • Бог подає нам благодать, але ставати новою твариною надає нам самим.
  • Зовнішнє рабство є вираз чогось набагато трагічнішого – внутрішнього поневолення. Читати далі
Вер 27

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя

(за книжкою: Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992).

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПравослав’я часто звинувачують у відірваності від реального життя і занадто піднесеній ідеальності. З іншого боку, все більшої популярності набувають книжки про духовність, але без релігійності (якщо це взагалі можливо). Якось я мав необережність пообіцяти щонеділі пропонувати вам виписки з християнських книжок. Хоча сьогодні й субота, однак велике православне свято – Воздвиження чесного і животвор­чого Хреста Господнього, тож пропоную вашій увазі особливу книжку. Автор ставить за мету (як це робили і вже згадувані нами о. Серафим (Роуз) та о. Андрій Кураєв) показати актуальність і дієвість православного світогляду в сучасному світі. Здмухуючи піну протестантського екстазу, автор не лише стверджує дієвість молитви, але й говорить про необхідність важкої роботи над собою навіть у такій, здавалося б, суто духовній справі. Цікавою є авторська паралель між Господньою молитвою «Отче наш» та шляхом єврейського народу від єгипетського рабства до жаданої й обіцяної землі. Як завжди, перекладав з російської самотужки і, як завжди, пропоную вам прочитати всю книжку, а не лише обмежуватися моїми виписками:

  • Молитва нічого не означатиме для того, у кого немає об’єкта молитви.
  • Занадто часто відсутній акт поклоніння у серці, що спілкується з Богом.
  • Любов і дружба глибокі тоді, коли ми можемо мовчати один з одним.
  • Треба навчитися говорити з Богом, не порушуючи тишу близькості словами.
  • Кожна зустріч з Богом – це Страшний суд.
  • Досвід молитви можна пізнати лише зсередини.
  • Потрібно любити Бога більше, ніж благополуччя, в якому Його немає.
  • Не постійна думка про свої гріхи, а бачення святості Божої дозволяє святим пізнати свою гріховність (ця теза особисто для мене була певного роду одкровенням, адже читаючи Патерики, я весь час трохи бентежився постійними твердженнями великих святих про їхню гріховність. Виявляється, чим ближче ми до Бога, тим видніше нам наші гріхи – прим. моя). Читати далі