Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 16-18)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

16 І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. Він же сказав їм у від­повідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони про­рока. І, залишивши їх, відійшов.

Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться за­кваски фарисейської та саддукейської. Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? 10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? 11 Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? 12 Тоді вони зрозу­мі­ли, що Він говорив їм стерегти­ся не хлібної за­квас­ки, а вчення фарисейського та саддукейського.

13 Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? 14 Во­ни відповіли: oдні – за Іоана Хрес­тителя, другі – за Іллю, інші – за Єремію або за одного з пророків. 15 Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? 16 Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Жи­вого. 17 Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; 18 і Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. 19 І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що роз­в’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. 20 Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб ні­кому не говорили, що Він є Ісус Христос.

21 З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. 22 І, відізвавши Його, Петро почав запе­речувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! 23 Він же, обер­нувшись, сказав Пет­рові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. 24 Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. 25 Бо хто хоче ду­шу свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. 26 Яка бо користь людині, якщо вона здо­буде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? 27 Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. 28 Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 19-20)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

19 Коли Ісус скінчив слова ці, то вийшов з Галилеї і при­йшов у землі Юдейські, що за Йорданом. За Ним пішло багато людей, і Він зцілив їх там.

І приступили до Нього фарисеї і, спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину до­з­­­волено чоловікові розводитися з жінкою своєю? Він сказав їм у від­повідь: чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє од­нією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єд­нав, того людина нехай не розлучає. Вони кажуть Йому: чо­му ж Мойсей заповідав дати роз­відний лист і відпустити її? Він говорить їм: Мойсей через жорс­то­кість серця вашого дозволив вам розводитися з жінками вашими; а спо­чатку не було так. Я ж кажу вам: хто розве­деться з жін­кою своєю, за винятком вини перелюбу, і візьме шлюб з іншою, той перелюбствує; і хто одружиться з відпущеною, той чинить перелюб. 10 Уче­ники Його говорять Йому: якщо така повин­ність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись. 11 Він каже їм: не всі сприймають це слово, а кому да­но. 12 Бо є скопці, що з ут­роби ма­тері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скоп­ці, котрі самі себе зробили скоп­цями заради Царства Небес­но­го. Хто може вмістити, нехай вмістить.

13 Тоді привели до Нього дітей, щоб Він поклав на них руки і помолився, ученики ж не дозволяли їм. 14 Але Ісус сказав: облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне. 15 І, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І ось хтось, підійшовши, сказав Йому: Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне? 17 Він же сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. Якщо ж хочеш увійти в життя вічне, дотримуйся заповідей. 18 Говорить Йому: яких? Ісус же сказав: не вбивай; не чини перелюбу; не кради; не лжесвідчи; 19 шануй батька й матір; і люби ближнього твого, як самого себе. 20 Юнак говорить Йому: все це я зберіг від юности моєї; чого ще не вистачає мені? 21 Ісус сказав йому: коли хочеш бути досконалим, піди продай добро твоє і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; і приходь та йди слідом за Мною. 22 Почувши слово те, юнак ві­дійшов у скорботі, бо мав багато добра. 23 Ісус же сказав ученикам Своїм: істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне. 24 І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. 25 Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? 26 Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 21-22)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

21 І коли наблизились до Єрусалима і при­йшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників і сказав їм: підіть у село, що прямо перед ва­ми, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який гово­рить: скажіть доч­ці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. Ученики пішли і зробили так, як ска­зав їм Ісус: привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. Безліч людей розстилали одяг свій по доро­зі, а інші різали гілки з дерев і сте­­лили по дорозі. Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! 10 І ко­ли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? 11 Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.

12 І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. 13 І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. 14 І присту­пили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. 15 А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидо­вому, обурились 16 і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? 17 І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.

18 Вранці ж, повертаючись у міс­то, зголоднів. 19 Побачивши бі­ля дороги одну смоковницю, пі­ді­­йшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. 20 Побачивши це, ученики здивувались і говори­ли: як це – відразу ж всохла смоковниця? 21 Ісус же сказав їм у від­повідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; 22 і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 23-24)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

23 Тоді Ісус промовив до народу і учеників Своїх, кажучи: на Мойсеєвому сидінні сіли книжники та фарисеї. Отже, все, що кажуть вам додержувати, додержуйте і робіть; а за ділами їхніми не робіть, бо вони говорять і не роблять. Зв’язують важкі тягарі, які неможливо носити, і кладуть їх людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть зрушити їх. Всі ж діла свої роблять так, щоб їх бачили люди: розширюють пов’язки свої і подовжують край одежі своєї. 6 Також люблять возлежати на перших місцях на вечерях і сидіти на перших місцях у синагогах; і вітання на торжищах, та щоб люди звали їх: учителю, учителю! Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель – Христос; усі ж ви – браття. І отцем не називайте собі нікого на землі, бо один у вас Отець, Який на небесах. 10 І не називайтесь наставниками, бо один у вас Наставник – Христос. 11 Більший же з вас нехай буде вам слугою. 12 Бо хто підносить себе, той принижений буде, а хто понижує себе, той піднесеться.

13 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що зачиняєте Царство Небесне перед людьми, бо ви і самі не входите, і тим, хто входить, не даєте увійти. 14 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що поїдаєте доми вдовиць, напоказ довго молитесь: за те ще більший осуд приймете. 15 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що обходите море і сушу, щоб навернути хоч одного; і коли це станеться, робите його сином геєни, удвічі гіршим за вас. 16 Горе вам, вожді сліпі, які говорять: якщо хто поклянеться храмом, то нічого, а якщо хто поклянеться золотом храму, той винний. Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 25-26)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

25 Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши сві­тильники свої, вийшли назустріч женихові. П’ять з них були мудрі, а п’ять – нерозумні. Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи. Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої. Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть. А мудрі відпо­віли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі. 10 Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, вві­йшли з ним на весілля, і двері зачинилися. 11 Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Гос­поди! Відчини нам. 12 Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас. 13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.

14 Так само один чоловік, відхо­дячи, покликав своїх рабів і пере­дав їм майно своє: 15 одному дав п’ять талантів, другому два, іншо­му ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж ви­їхав. 16 Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів. 17 Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два. 18 А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого. 19 Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту. 20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них. 21 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе постав­лю; увійди в радість господаря твого. 22 Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них. 23 Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе постав­лю; увійди в радість господаря твого. 24 Підій­шов і той, який одер­жав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав; 25 і, побо­яв­шись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє. 26 Господар його сказав йому у від­по­відь: лука­вий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не роз­сипав; 27 тоді треба було тобі відда­ти срібло моє купцям, і я, прий­шов­ши, одержав би моє з прибутком. 28 Отже, візь­міть у нього талант і дайте тому, хто має десять талан­тів. 29 Бо кожному, хто має, дасться і примножи­ться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має. 30 А негід­ного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зу­бів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! Читати далі

Гру 20

Від Матфея Святе Євангеліє (гл. 27-28)

1-3 4-5 6-7 8-9 10-11 12-13 14-15 16-18 19-20 21-22 23-24 25-26 27-28

27 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його. І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Пон­тію Пилату, правителю.

Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам, кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам. І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився. Первосвященики ж, взяв­ши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови. І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх. Тому і зветься земля та “землею крови” до цього дня. Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли трид­цять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля, 10 і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.

11 Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш. 12 І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав. 13 Тоді говорить Йому Пилат: чи не чу­єш, скільки свідчать проти Тебе? 14 І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався. 15 На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли. 16 Був тоді у них відомий в’язень, зва­ний Вараввою. 17 Отже, коли вони зібралися, Пилат ска­зав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам – Ва­­рав­­­ву чи Ісуса, названого Христом? 18 Бо знав, що видали Його через заздрощі. 19 Коли ж він сидів на су­ди­лищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потер­піла сьогодні уві сні через Нього. 20 Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити. 21 Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву. 22 Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий. 23 Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий. 24 Пилат, побачивши, що ні­що не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви. 25 Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших. 26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, від­дав на розп’яття. Читати далі

Гру 20

Від Марка Святе Євангеліє (гл. 1-2)

1-2 3-4 5-6 7-8 9-10 11-12 13-14 15-16

1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому.

Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди та дикий мед. І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим.

І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрес­тився від Іоана в Йордані. 10 І ко­ли виходив з води, зараз же поба­чив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. 11 І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління.

12 Негайно після того Дух веде Його в пустелю. 13 І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому.

14 Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого 15 і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє.

16 Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. 17 І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. 18 І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. 19 І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; 20 і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. Читати далі