Святогорець Никодим. Невидима боротьба

Svatogor_NB_2Четверта неділя Великого посту. Час стриманості, милосердя і боротьби. Так, боротьби. Зі своїми пристрастями, гріховними нахилами і спокусами. Це справжня війна. І бажано мати хоча б якісь вказівки, як цю боротьбу проводити з найбільшою ефективністю та найменшими втратами. Сьогодні пропоную вам першу частину такого «підручника» – відомий твір Никодима Святогорця «Невидима боротьба» (Львів: Свічадо, 2007. – 212 с.). Відразу зазначу: пропоновані цитати можуть дати лише приблизне уявлення про твір, і краще хоча б раз прочитати його повністю, а вже потім звертатися до цих нотаток як до нагадування (якщо не зробите власних, до чого я вас постійно закликаю). До того ж, як і будь-яких посібник, він досить універсальний, і те, що здалося вам недоречним у теперішніх умовах вашого життя, може бути справжнім відкриттям, щойно вони зміняться. Тому обирайте з пропонованого мною актуальне для вас на сьогодні, але не забувайте перечитувати і в майбутньому:

  • Людина у своїх земних пошуках не зазнає спокою, поки не віднайде Бога.
  • Це боротьба не проти когось чи чогось, а радше – за когось, щоби «не віддати» Господа, якого в нас намагається відібрати ворог.
  • Бог осудить і зловмисника, якому щось перешкодило скоїти задумане зло.
  • Деякі звертають увагу тільки на зовнішнє виконання чеснот, а залишають своє серце вільне для власних бажань і для бажань дия­вола, який, бачачи, що вони зійшли на манівці, не тільки не зава­жає їм з радістю вправлятися в цих тілесних подвигах, але й спо­нукає розширювати і побільшувати їх через суєтний їх помисел.
  • Скорботами,  хворобами й гоніннями Господь випробовує істинних і справжніх своїх рабів.
  • Вважай своїх гонителів любими дру­зями, знаряддям Божої благодаті й прискорювачами спасіння.
  • Легше навернеться на добро явний грішник, аніж скритий, який прикривається видимими чеснотами.
  • Потрібно постійно боротися з собою й зі всім, що потурає твоїм бажанням, збуджує й підтримує їх.
  • Якщо переможеш і умертвиш свої розгнуздані при­страсті, свої похоті і бажання, то вгодиш Богу більше і послужиш Йому краще, ніж бичував би себе до крови й висушував би себе по­стом ревніше від усіх давніх пустельників.
  • Чотири настанови й духовні діяння: а) ніколи ні в чому не надіятися на се­бе; б) мати в серці завжди повне і сміливе уповання тільки на Бога; в) безнастанно змагатися; г) завжди перебувати у молитві.
  • Щоденний досвід дуже болюче переконує нас у брех­ливості цієї думки, але ми в незрозумілому самообмані не перестаємо вірити, що ми є «щось», і то «щось» важливе.
  • Де немає зарозумілости, там не буває і повчальних падінь.
  • Хоч один день — поспостерігає за своїми думками, словами і ділами: про що думав, що говорив і що робив.
  • Утвердитися в надії на Бога і заради неї отримати всіляку підтримку, допоможуть нам такі думки: а) що шукаємо допомоги у Бога, який, як Всемогутній, може зробити все, що захоче, і може нам допомогти; б) що шукаємо її в Бога, який, як Всезнаючий і Премудрий, знає і те, що корисне для спасіння кожного з нас; в) що шукаємо допомоги в Бога, який, як безконечно Благий, з невимовною любов’ю дивиться на нас, завжди доброзич­ливо готовий в кожній годині й хвилині надати всіляку допомогу, яка потрібна нам для перемоги в нашій духовній боротьбі, негайно, як тільки з твердим упованням віддамося в Його обійми.
  • Грішать ті, що вважають чеснотою надмірну печаль,
  • Ми повинні за ніщо мати і вважати суєтним і брехливим все, чого любить і всякими способами шукає сліпий і розбещений світ.
  • Охочий по­слух потребує більшого вияву мужности й твердости духа, ніж підкорення собі великих царів і керування ними.
  • Причина, чому ми неправильно судимо про речі, полягає в тому, що не заглиблюємося в їх суть, щоб бачити, чим вони є, а сприймаємо їх з прихильністю або відразою зразу ж з першого погляду, оцінюючи їх за їхнім зовнішнім вигля­дом. Така прихильність або відраза до них полонять наш ум і зать­марюють його; тому він і не може правдиво судити про них, як вони є насправді.
  • Нерідко трапляється з деякими ділами, які самі по собі і святі, але за певних обставин (здійснюються або не в свій час, або не до місця, або не в належній мірі), спричиняють велику шкоду.
  • Не достатньо лиш бажати і шукати завжди те, що миле Богові, а ще й потрібно, щоб ти бажав цього як ведений самим Богом, і з єдиною метою — вгодити Йому від чистого серця.
  • «Три рази помолись, — кажуть великі старці Варсонуфій та Йоан, — і потім до чого схилиться твоє серце, те і роби».
  • Хто буває натхненний на діла однією свідомістю на те Бо­жої волі і одним бажанням вгодити Богові, той ніколи не бажає одного діла більше, ніж іншого, хоча б одне з них було високе і ве­лике, а друге низьке й незначне.
  • Наша воля вільна у своєму виборі, і до якого бажання вона схиляється, те і є переможцем цього разу.
  • В тому, що через жаль до себе деякі особи не хочуть заставляти себе і відмовляти собі рішуче у всьому, і полягає головна причина, чому так мало тих, хто досягає повної християнської досконалости.
  • Вигнати із серця пристрасть і замінити її протилежною чеснотою і є метою невидимої боротьби: замість невірства — безсумнівну віру в Бога; замість нарікання — щиру подяку Богові за все; замість нехтування Богом — безнастанну глибоку пам’ять про Нього; замість невігластва, неуцтва — ясне споглядання або перебирання в умі всіх спасительних християнських істин; замість нерозсудливости — почуття, набуті в розважаннях про добро та зло; замість всяких недобрих помислів — хвала Бога і славослів’я: замість насолод — стриманість, піст; замість гніву — лагідність; замість ненависті — любов; замість заздрости — співрадість; замість помсти — прощення і зичливість; замість злорадства — співстраждання; замість бажання зла — бажання добра.
  • Для набуття добрих навиків необхідно робити більше добрих діл, ніж для навиків злих потрібно було б діл недобрих.
  • Ворожа пастка — думкою про безнадійність підірвати опір, змусити скласти зброю і відда­тися в руки ворогів.
  • Бог дарував нашій свобідній волі таку силу, що якщо б усі властиві людині почуття, весь світ і всі демони озброїлись проти неї і вступили би з нею в двобій, присилувати її не змогли б.
  • Вони (вороги і пристрасті) — безсоромні та наглі, й не вийдуть, якщо не ви­гнати їх силою.
  • Господь має більше бажання спасти тебе, ніж твій ворог згубити тебе.
  • Життя у важких кайданах злих пристрастей завжди проходить без істинних радощів
  • Зосередь увагу  на своєму серці й прискіпливо вивчай, якими помислами, якими нахилами та пристрастями воно особливо зайняте, і яка пристрасть найбільше має владу над ним та тиранить його. Проти цієї пристрасті насамперед і підіймай зброю і старайся її побороти. На цьому і зосередь всю увагу й турботу, з одним тільки винятком, що якщо підніметься між тим випадково якась інша пристрасть, то нею тобі потрібно відразу зайнятися і її прогнати, а потім знову повертати зброю проти головної пристрасти, яка постійно виявляє свою присутність та владу.
  • Постанови собі кожен день, коли ти ще вдома, «про­раховувати» всі випадки, які можуть з тобою трапитися впродовж дня, сприятливі й несприятливі, і які внаслідок цього можуть ви­никнути в тобі пристрасні порухи, похоті та роздратування, – і заздалегідь приготуйся придушити їх в самому зародку, не даючи їм ходу.

PS.

Продовження читайте наступної неділі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *