Серафим (Роуз). Православ’я і релігія майбутнього

(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Православие и религия будущего. – М.: Московское подворье Свято-Троицкой Сергиевой Лавры, 1997 – 144 с).

Серафим (Роуз). Православие и религия будущегоНа противагу вчорашній містично-алхімічній книжці Пауло Коельйо “Алхімік” сьогодні пропоную повернутися до наших православних джерел і знову почитати отця Серафима (Роуза). Автор, що пройшов шлях від протестанської Методиської церкви через захоплення східними релігійними практиками до Православного чернецтва, розмірковує і, головне, дає аналіз хвилі захоплення людей різноманітними східними релігійними традиційними (і не дуже) течіями, а також розмірковує на тему НЛО та «нового» харизматизму. При цьому ґрунтовно послуговується як працями Святих Отців православ’я найдавніших часів, так і сучасних богословів. Рекомендується для прочитання як засіб «очищення» розуму після інформаційного гіперзасилля різноманітними кришнаїтствами, буддизмами, індуізмами та псевдохристиянством.

  • Микола Бердяєв в жодні нормальні часи не вважався б православним християнином.
  • Розбещувальна сила індуїзму неймовірна.
  • Якщо ви скидаєте Бога живого, престол Його не залишиться порожній.
  • Томас Мертон став особливою загрозою для християн, оскільки він виставляв себе споглядальним християнським ченцем, і його праці вже підірвали життєво-важливі основи католицизму – його чернецтво.
  • Дзен-буддизм звертається до так поширеної в наші дні тонкої гордині тих, хто вважає, що може сам себе врятувати і тому не потребує ніякого Спасителя, крім самого себе.
  • Відчуття “духовного спокою”, яке дають різноманітні медитації – це вступ у “космічні” духовні області, де більш глибинні сторони людської особистості вступають у контакт з справжніми духовними істотами. А ці істоти, в теперішньому людському занепаді – насамперед демони (біси) або падші духи, які ближче всього до людини.
  • Зростаюче захоплення сучасної людини науково-фантастичними темами – пряме відображення втрати традиційних релігійних цінностей.
  • Ідея про “позаземне розумне життя” стала за останні роки дивно модною однаковою мірою серед вчених і серед ворожок.
  • Коли люди виведені з душевної рівноваги безглуздостями та протиріччями і напружують розум у пошуках сенсу, вони неймовірно широко відкривають себе для передачі думок (навіювання).
  • Фізичний світ має моральну нейтральність і може бути порівняно добре пізнаний об’єктивним спостерігачем; але невидимий духовний світ населений істотами і добрими, і злими й “об’єктивний” спостерігач не в силах відрізнити одних від інших, якщо він не прийме одкровення, яке дав людині невидимий Бог.
  • Деякі люди звертаються до “духовного життя” лише як до нової форми самозадоволення.
  • “Наслідування Христа” Томи Кемпійського: у цій книзі панують і дихають з її сторінок лестощі злого духа, що спокушають читача, п’янять його» (св. Ігнатій Брянчанінов).
  • “Всі ми перебуваємо в омані. Усвідомлення цього – найбільший захист від омани” (св. Ігнатій Брянчанінов).

PS.

Література, що згадується в книзі (це не обов’язково рекомендація для прочитання, однак ознайомитися з першоджерелами ніколи не зайве):

  • Жак Балле «Невидимый колледж», «Пропуск в Магонию»;
  • Джон А. Кейл «НЛО: операция Троянский конь»;
  • Игнатий Брянчанинов «О чудесах и знамениях»;
  • С. Нилус «Святыня под спудом»;
  • Курт Кох «Оккультное рабство и освобождение», «Между Христом и сатаной», «Возрождение в Индонезии»
  • Саймон А. Блекмор «Факты и мошенничества спиритизма»;
  • Архиеп. Аверкий «Руководство к изучению Нового Завета»;
  • Мель Тари «Как могучий ураган»;
  • Св. Иоанн Кронштадский «Моя жизнь во Христе»;
  • Ф. Достоевский «Бесы» (книжка знаходиться на останній позиції, однак о. Серафим досить часто посилається на різні твори Ф. Достоєвського: напевне, слід буде колись виділити час і все ж прочитати хоча б основні).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *