Серафим (Роуз). Людина проти Бога

(за книгою: Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против Бога. – М.: Издательство Сретенского монастыря, 2006).

Иеромонах Серафим (Роуз). Человек против БогаСьогодні пропоную вашій увазі погляд відомого американського православного (нехай не дивує вас це поєднання) богослова отця Серафима (Роуза) на формування такого явища людської історії, як нігілізм. Проводячи нас від часів французької революції до сьогодення, отець Серафим показує поступовість зміни цього явища у формах реалізму, символізму, окультизму аж до нігілізму «руйнування», що набув особливого піднесення у 1914–1945 роках. Показано негативний досвід розвитку людства від заперечення Бога до повного духовного вакууму і подано шлях подолання цього емоційного розпачу через поступове відновлення зв’язку з Богом. Рекомендую прочитати як атеїстам (хоча отець Серафим саме у цій книжці досить аргументовано доводить, що атеїзм як такий взагалі не існує), так і християнам (особливо зверніть увагу на другу частину книжки). Я ж, як завжди, узяв на себе сміливість визбирати і перекласти українською кілька найцікавіших виписочок, що сподобалися точністю формулювань і глибиною думки. Користуйтеся:

  • Безглузді злочини стають все притаманнішими нашому часу.
  • Занадто легко сьогодні в атмосфері інтелектуального туману, який огортає ліберальні та гуманістичні кола, від співчуття до нещасного людині перейти до прийняття її ідей.
  • Служити дияволу проти своєї волі неможливо.
  • Читати праці і слухати лекції людей, які не вірять в істину – згубно, однак ще згубніше, коли істина підміняється освітою і наукою, які, перетворюючись на самоціль, стають лише пародіями на істину, якій вони повинні були б служити.
  • Духовні помилки набагато небезпечніші простого матеріалізму.
  • Все більше і більше простих людей починає з занепокоєнням шукати те, що могло б замінити Бога, померлого в їх серцях.
  • Подібно своєму аналогу – похоті, цікавість ніколи не закінчується і ніколи не знаходить задоволення.
  • Бог помер в серцях сучасних людей.
  • Сумнівно, щоб існувала така річ, як атеїзм, тому що істинного Бога завжди заперечують тільки для того, щоб присвятити себе служінню якому-небудь іншому ідолу.
  • Нігілізм залишається переможеним, доки православна віра зберігається хоча б в одній людині, тому що ця людина буде живим прикладом істини.
  • Розум людини податливий, його можна змусити повірити у все, до чого схиляється його воля.
  • Камю став вважати боротьбу проти Бога за «природний» стан людини.
  • У революції і Бога немає нічого спільного.
  • Революція не може бути завершена, доки з сердець людей не буде викорінено останню ознаку віри в Бога і поки всі до єдиного не навчаться жити в цій порожнечі.
  • Від віри походить цілісність.
  • Благі наміри занадто легко потрапляють мимо цілі.
  • У християнському житті засоби і цілі знаходяться в гармонії.
  • З Богом можна боротися, і в цьому полягає зміст сучасної епохи, але Його не можна перемогти і від Нього нікуди не можна сховатися.
  • Сучасній людині набагато більше знайоме пекло, ніж небеса.
  • Тільки той може повністю повірити в пекло, хто повністю вірить в небеса і життя в Бозі, тому що тільки той, хто хоч трохи уявляє собі це життя в Бозі, може усвідомити, що означає її відсутність.
  • Навіть сьогодні, коли люди стали такі слабкі, що не можуть дивитися правді в обличчя, не слід пом’якшувати реальність майбутнього життя.
  • Абсурдизм заперечує всякий розумний підхід нападом на розум.
  • Лише християнський Бог – всесильний і всемилостивий одночасно.
  • Йонеско в есе, присвяченому Кафці, визнає, що «якщо людина втратила дороговказну нитку (в життєвому лабіринті), то тільки тому, що більше не захотіла за неї триматися. Звідси її почуття провини, звідси її тривога, відчуття абсурдності історії».
  • Наш вік, перший в християнські часи, коли повністю втрачено віру в пекло, виключно повно втілив у собі пекельний дух.
  • Пекло – ось відповідь і кінець всіх, хто вірить в смерть сильніше, ніж у життя, у цей світ, а не майбутній, в самих себе, а не в Бога.
  • Не світ ірраціональний і безглуздий, а людина.
  • Сучасна епоха абсурду – справедлива відплата християнам, які не змогли бути християнами.
  • У більшості областей земної кулі люди духовно і морально виснажилися і пошарпалися.
  • Характерною рисою духу часу є атмосфера Міккі-Мауса. Серйозність – ось що відсутнє в дусі часу.
  • Багато православних просто повністю земні і не думають про піднесенний бік своєї віри.
  • У всьому, що трапляється, потрібно бачити вищу сторону, тобто духовну.
  • Святі отці вчать нас, що ми у всьому повинні бачити що-небудь корисне для нашого спасіння.
  • Якщо хоча б на один день ми припиняємо «приймання» слів Священного Писання і святих отців, – це означає, що світ починає переважати у нас.
  • Нам слід привчити себе чекати несподіване.
  • Ми не повинні ув’язати в міркуваннях.

Згадувана література

  • «Історія франків», написана святителем Григорієм Турським.
  • Карл Ясперс. «Ніцше і християнство».

2 thoughts on “Серафим (Роуз). Людина проти Бога

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *