Що почитати в дорозі?

Хлопчик з книжкоюОстаннім часом помічаю у своїй мові все більше русизмів. Та це ще не найстрашніше: починаю втрачати відчуття української мови. Ту здатність, якою пишався ще зі шкільних років і яка не раз допомагала у навчанні й роботі. Коли дивишся на слово і відчуваєш, що воно якесь «неправильне». Чи написано з помилкою, чи у реченні стоїть не на своєму місці – але щось з ним не так. Ти не можеш пояснити, що саме не так, не можеш сказати, яке мовне правило порушено – ти просто відчуваєш якусь ваду. Варто помилку виправити – і приходить відчуття (знову ж таки майже підсвідоме), що тепер усе гаразд.

Оскільки за фахом доводиться багато говорити і писати – втрачати такого чудового помічника, як відчуття мови, зовсім не хочеться. Тож почав шукати причину. Були певні здогади, і побіжний пошук інформації підтвердив припущення: основа цього відчуття закладається читанням. Коли людина читає, мозок сприймає не лише інформацію та образи, які викликає прочитаний текст, але й запам’ятовує сам вигляд тексту. З віком накопичується певна візуально-мовна база. Якщо потім мозок натрапляє на слово, що не відповідає «шаблону» – виникає той дискомфорт, про який згадував на початку. Мозок бачить слово, порівнює його зі своєю базою і, якщо виявляються відмінності, сигналізує: «зверни увагу». Людина зупиняється, аналізує проблемне слово. Якщо воно й справді нове і написане правильно – мозок дає команду внести його у свою базу. Якщо ж слово відоме, але написане неправильно – вишукуються причини неспівпадіння з шаблоном (тобто помилка). І чим більша у людини мовна база (а це можуть бути не лише окремі слова, але й словосполучення та навіть цілі фрази – їх ще називають «штампами») – тим легше їй писати і говорити правильно.

Певен, що фахові філологи/психологи легко знайдуть хиби у формулюваннях попереднього абзацу. Але ж мене більше цікавить не сам механізм, а засіб відновлення його ефективного функціонування. Причину збою в мовній системі визначив досить легко: російськомовна література. Придбаний планшет та угода з совістю щодо безкоштовно скачаних з інтернету книжок призвели до того, що читати російською став значно більше. А оскільки спілкуватися і писати продовжую українською – мозок почав плутати слова двох мов. Звідси й русизми, звідси й втрата відчуття мови.

Виявивши причину, взявся до виправлення ситуації. Насамперед вирішив читати більше україномовних книжок. Та зробити це виявилося непросто: читати практично нічого. Серйозна класична література в переповненому громадському транспорті не сприймається, від сучасного худліту з його надмірно-телевізійним натуралізмом мене верне, а якісні науково-популярні книжки трапляються дуже рідко. Пробував читати друковані видання з домашньої бібліотеки – й тут негаразд: їдеш на роботу – ще темно, з роботи – вже темно. Та й очі дужче стомлюються.

Поки що, як варіант, вибираю зі свого літературного архіву (як я його надбав – уже якось писав) невеличкі оповідання, які можна прочитати за кілька годин без зайвого інтелектуального навантаження. Перевагу віддаю українським авторам або перекладам знаних видавництв (наприклад, «Веселки»). Додатково щовечора намагаюся виділити хвилин 40 для класичної літератури (якраз нещодавно вдалося придбати з рук 5-томне видання творів Олеся Гончара). Якщо хто підкаже інші варіанти – буду вдячний за пораду. Читаймо українське і українською!

3 thoughts on “Що почитати в дорозі?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *