Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 2. Або-або

Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 2. Або-або(за книжкою: Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина друга. Або-або. – Київ: Наш Формат, 2015. – 472 c. )

Продовжуємо читати роман-трилогію Айн Ренд (про першу книжку – «Несуперечність» дивись у попередній публікації).

Цитати:

  • Маси не мислять.
  • Яка головна ознака посередності? Неприйняття чужих досягнень.
  • Вони й гадки не мають про самотність, яка виникає, коли ти досягаєш вершини.
  • Спершу дій.., а відчувай потім.
  • Ми знімаємо з вас будь-яку відповідальність. – Я не хочу, щоб із мене її знімали.
  • Не бачу жодної величі у безнадійній тузі. Я не міг би втриматися за мертвонароджене прагнення. Я хотів би мати його, втілити його, жити ним.
  • Твої манери не надто надійно до тебе приклеєні, ти завжди втрачаєш їх за надзвичайних ситуацій, а саме тоді вони потрібні найдужче.
  • Колись люди боялися, що хтось виявить таємниці, про які не знають їхні друзі. Сьогодні вони бояться, що хтось скаже речі, які знає кожен.
  • Гроші – це інструмент обміну, який не може існувати, якщо не існує благ та людей, які їх створюють.
  • Багатство – продукт людської здатності мислити.

  • Чесна людина – це та, яка знає, що не має права споживати більше, ніж вона створює.
  • Жодна людина не повинна бути менша за її гроші.
  • Якщо ви бажаєте заробляти чи накопичувати гроші, ви мусите володіти найвищими чеснотами.
  • Не запитуйте, хто руйнує цей світ. Бо його руйнуєте ви.
  • Найвищий тип людської істоти – людина, яка сама зробила себе.
  • Найвеличніша відмінність американців – … той факт, що саме вони винайшли фразу «робити гроші».
  • Коли гроші перестають бути інструментом, завдяки якому люди взаємодіють між собою, людина стає інструментом іншої людини.
  • Не існує лихих думок, крім однієї: відмови мислити.
  • Якщо й існує те, чим я гидую, – то це розмовами про власні страждання; вони повинні стосуватися лише мене.
  • Рушійна сила людини – це її моральний кодекс.
  • Як ти міг дозволити дивовижному фактові власного існування пройти повз тебе?
  • Громадськість щомиті може урізати мої доходи, відмовившись купувати мою продукцію.
  • Тільки людина, яка звеличує чистоту любові, позбавлену потягу, здатна на збочений потяг, позбавлений любові.
  • Полегшення полягало не в тому, щоб перекласти відповідальність, а в тому, щоб бачити чоловіка, здатного брати її на себе.
  • Не все так погано, поки людина може робити бодай щось.
  • Бідні не матимуть жодних шансів, аж поки не буде знищено багатих.
  • У ньому була хитрість неосвіченої людини та шалена енергія ледацюги.
  • Усі проблеми людства – через розум. Корінь зла – в інтелекті людини.
  • За всіх буде вирішено все раз і назавжди.
  • Рабство – це свобода (див. «1984» Джорджа Орвелла – прим. Валерія М.).
  • Моє життя залежить від мого розуму та моїх зусиль.
  • Ніщо не може виправдати несправедливості.
  • Я друг тих, у кого немає друзів.
  • Я обрав для себе особливу місію. Я переслідую чоловіка, якого хочу знищити. Він помер багато століть тому, але поки останні його сліди не буде витерто з людської пам’яті, наш світ не стане достойним місцем. – Що це за чоловік? – Робін Гуд.
  • Моя єдина любов, єдина цінність – людська спроможність діяти; та її у цьому світі ніколи не любили, вона ніколи не мала визнання
  • Якщо суд не зв’язаний жодними правилами, то не зв’язаний він і жодними фактами.
  • Були часи, коли працедавці хотіли, щоб їхні робітники думали. Сьогодні така потреба відпала: працівники повинні були тільки підкорятись. І совість стала небажаною чеснотою.
  • Найкраща можлива політика сьогодні – не думати.
  • Він міг допомогти їй жити, але не міг допомогти вирішити, заради чого їй варто продовжувати життя.
  • Я просто втомився допомагати тим, хто мене зневажає.
  • Гроші в кишені людини мають силу перетворитися на впевненість її духу.

Враження:

У передмові до другої частини нам обіцяють блискучі монологи – і вони справді є (і вони справді блискучі). Але розмір їх досить значний, тому тут їх не наводжу, аби не виходити за формат збірки невеличких цитат. Зацікавленим раджу зазирнути у Вікіцитати.

Хоча роман задумувався як утопія, перша частина читалася ніби сучасна публіцистика. Лише наприкінці з’явилися натяки на фантастичність – зокрема, розроблений одним з головних героїв двигун, здатний поглинати електроенергію з атмосфери і використовувати її, перетворюючи на власну силу. Коли у другій книжці роману прочитав про «цигарку було виготовлено не на землі»  – боявся, що роман зведеться до звичайної (хоча й чудово написаної) наукової фантастики. Однак все виявилося значно цікавішим (розповідати не буду – читайте самі, не пожалкуєте).

Про те, що роман написано у 1957 році, нагадує лише один момент з книжки: коли героїня крутить диск телефону і з’єднується з абонентом через оператора.

З другої частини ми нарешті дізнаємося, чому трилогія має саме таку назву. І водночас зрозуміємо неправильність перекладу (точніше – хибність калькування російського). Насправді в тексті Атлант має не «розправити плечі», а «випростатися». Тож і роман мав би називатися «Атлант випростовується».

Що сподобалося:

Чудово показано спробу запровадження однієї з базових тез комунізму (від кожного – по можливостях, кожному – за потребою) на окремому підприємстві. А враховуючи досконало написаний текст директиви номер десять двісті вісімдесят дев’ять (та описані наслідки її запровадження) – друга частина цілком підставно може бути названа соціалістичною утопією.

PS. Завершальну порцію цитат і вражень від останньої частини трилогії Айн Ренд «Атлант розправив плечі», а також цікавий факт про саму авторку читайте вже у наступній публікації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *