Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 1. Несуперечність

Ренд А. Атлант розправив плечі. Ч. 1. Несуперечність(за книжкою: Айн Ренд. Атлант розправив плечі. Частина перша. Несуперечність. – Київ: Наш Формат, 2015. – 456 c. )

Цитати:

  • Майбутнє завдання йому не подобалося, тому він мусив упоратися з ним якнайшвидше.
  • Хіба можна почуватися у безпеці чи щось планувати, коли все весь час змінюється?
  • Час на почуття вже вичерпано; настала непримиренна і бентежна пора вчинків.
  • Люди навколо, здавалося, ніколи не знали, що робити, натомість він знав завжди.
  • З чоловіком, який не прагне знайти собі прибуткової роботи, – щось геть не так.
  • Брак єдності – це основна причина всіх соціальних проблем.
  • Єдине виправдання приватної власності – це служіння суспільним інтересам.
  • На уроках математики в неї завжди виникало дві думки: «Як чудово, що люди створили цю науку, і як прекрасно, що я добре на ній розуміюсь». І одночасно зростали два почуття: захват наукою і власними здібностями.
  • На кожному щаблі свого сходження вона виконувала службові обов’язки задовго до офіційного призначення на посаду.

  • На світі існує багато неприємної, але потрібної роботи.
  • Супротивник, з яким змушена була змагатися, не вартував ні герцю, ні перемоги; він не мав здібностей, які цікаво було б перевершити; в тому і була суперечність – її супротивником була посередність – сіра бавовняна вата, м’яка, безформна та не здатна на спротив, але яка все одно лежала перепоною на її шляху.
  • Її мордувала потреба мати друга чи ворога.
  • Як поле без лісосмуги, він був відкритий для всіх вітрів.
  • Він ніколи не розводився про суспільне благо, просто казав людям, що з його залізниці вони матимуть великі прибутки, і доступно пояснював, звідки ті прибутки візьмуться, надаючи аргументи.
  • Його провина полягала тільки в тому, що він заробив своє добро сам і ніколи не забував, що воно належить йому і лише йому.
  • Він немов зустрічав виклик, радіючи, що в змозі прийняти його.
  • Вони керовані не метою, а страхом.
  • Радість – це пальне для душі.
  • Я сама собі зроблю шанс.
  • Хто хоче зі мною працювати, робитиме це на моїх умовах або не робитиме взагалі.
  • Так вона збиралася жити: без жодної беззмістовної години чи вчинку.
  • За родинною традицією, ганьбою було, коли чоловік помирав, залишаючи синові менший спадок, ніж дістався йому самому від батька.
  • Неможливими для нього були дві речі: стояти на місці та рухатися без цілі.
  • Вони мали мету і знали, як її досягнути.
  • Хочу претендувати на найбільшу чесноту – бути чоловіком, який спромігся заробити гроші.
  • Між ними виникла певна стриманість, яка, хоч це й дивно, перетворювалася на близькість.
  • Який тип людей наймерзенніший? – Люди без мети.
  • В житті важить лише те, як добре ти виконуєш свою роботу.
  • Єдина система моралі, золотий стандарт – це принцип компетентності.
  • Чи існує щось серйозне у світі, позбавленому концепції болю?
  • Тобі болітиме. Постарайся лише не скоритися цьому болю.
  • Осяйно-чистий сенс існування вона знайшла саме там, де хотіла, – у своїй роботі.
  • Безвідповідальний бевзь не здатен на незатьмарену радість.
  • Йому завжди натякали, що бізнес – це такий собі гріховодницький культ, до якого не варто втягувати порядних громадян; ганебна необхідність, до якої вдавалися, але воліли про неї мовчати.
  • Він ніколи не намагався знайти винних, окрім себе; лише від себе самого вимагав досконалості.
  • Коли він був упевнений у правильності обраного вектора, бажання дотримуватися його з’являлося автоматично.
  • Що таке людина? Жалюгідна жменька хімікалій, наділених манією величі.
  • На долю нашої доби випало по-новому визначити мету філософії. І ця мета полягає не в пошуках сенсу життя, а в тому, щоб довести відсутність будь-якого сенсу.
  • Обов’язок мислителя не пояснювати світ, а показати, що пояснити нічого не можна.
  • В гонитві за матеріальними благами і технологічними витребеньками люди втратили духовні орієнтири, занадто узалежнилися від комфорту.
  • Сюжет – це примітивна вульгарність у літературі. Так само як логіка – примітивна вульгарність у філософії. Так само, як мелодія – це примітивна вульгарність у музиці.
  • Я працював не задля наживи, тому й зазнав збитків.
  • Панує думка, що, беручи людину на роботу, маєш враховувати не її кваліфікацію, а запити.
  • Якщо людина діє чесно, вона не має потреби заручатися чиєюсь довірою – вистачить раціонального сприйняття її вчинків.
  • Для мене існує лише одна форма людського занепаду – втрата мети.
  • Я думала, таке можливо лише в якійсь глушині. Десь у Європі.
  • Він ішов до своєї мети, відкидаючи все зайве – і ззовні, і в самому собі.
  • Чому так важко знайти хороших працівників, незалежно від посади?
  • Люди не сприймають ні істини, ні здорового глузду. Вони не потребують аргументів і раціонального мислення. Розум для них – ніщо. І все одно ми змушені з ними співіснувати.
  • В бізнесі просити не годиться.
  • Якщо людина справді гідна своєї роботи, то немає жодної чесноти в тому, щоб надати її.
  • У його свідомості неймовірно чітко і по-суворому просто, майже даруючи якесь полегшення, промайнула думка: це не повинно мене зупинити.
  • Думка – це зброя, що її використовують для дій.
  • Думка встановлює мету, а також шляхи її досягнення.
  • Він уперше зрозумів, що ніколи нічого не боявся, адже за будь-якого нещастя вдавався до могутнього прийому – діяти.
  • Йдеться не про впевненість у перемозі (чи може хтось до решти бути в ній упевнений?), а у можливості діяти, що крім неї більше нічого не потрібно.
  • Якщо ти збираєшся дотриматися свого слова, не варто про це казати, просто дотримуйся.
  • У світ вдерлося немислиме зло, ти про це знаєш і не варто вникати в деталі. Доведеться просто більше працювати. Ще більше і старанніше.
  • Моя дорога сестронька – це чистий двигун внутрішнього згорання, наділений здатністю мислити.
  • Це найвеличніше щасті буття: не довірятися, а знати.
  • Хіба не аморально – жадати без руху чи рухатися без мети?
  • Два нелюдських за своєю природою поняття: безпричинне і безцільне.
  • Ідеї мені не потрібні, я волію тричі на день повноцінно харчуватися.
  • Даґні не здатна була прийняти дійсність, де змушують не обганяти посередностей.
  • Він не вмів жити інакше, ніж платити за те, чого потребував, нічого не просити у природи, не розрахувавшись із нею власними зусиллями, не випрошувати нічого в людей, не розрахувавшись власною працею.
  • Не варто перекладати на нею провину, це давній вибрик усіх боягузів.
  • Дружина розраховує бути головним клопотом свого чоловіка.
  • Чи знаємо ми, де межа людському терпінню?
  • Скрізь гниль, суцільна чорна гниль – гниють машини, будинки, душі.
  • Премії встановлювали за потребами, штрафували – за здібностями.
  • Єдиний обов’язок людини – діяти.

Враження. До цієї трилогії приглядався вже давненько, однак ніяк не наважувався взятися. Трохи відлякував обсяг, а ще – читані на деяких сайтах відгуки про не дуже високу якість перекладу. Щодо останнього: абсолютна брехня. Переклад чудовий. Хто має сумнів – от лише одна з цитат для прикладу: «Серпанкова сутінь іще нависала над землею, але в прогалинах між стовбурами дерев зелено і непорушно ясніло листя, немов освітлюючи ліс». Що ж до обсягу – він і справді величенький (кожен том понад 400 сторінок), але читається дуже легко і захопливо. Тому раджу не вагаючись братися до прочитання. Єдина порада: не читайте заздалегідь у Вікіпедії про цю книжку – зникне таємничість розповіді.

PS. У цитатах спеціально наводив вислови як героїв, так і антигероїв без коментування. На жаль, іноді ловив себе на думці, що погоджуюся з тезами саме останніх. Ви теж маєте нагоду влаштувати собі подібну перевірку.

Вибрані цитати і додаткові враження від другої частини книжки Айн Ренд “Атлант розправив плечі” читайте вже у наступній публікації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *