Про телебачення, пам’ятник і хворобу

Афоризм:

Телебачення небезпечне насамперед тим, що оснащує десять мільйонів дітей цілком однаковими, готовими до вживання фантазіями. Марія Маннс.

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Exegi monumentum aere perennius [егзегі монументум ере перенніус]: я спорудив пам’ятник, тривкіший за бронзу. Горацій.

Значення іншомовного слова:

Дегенерат (від лат. degenerates – виродок, вироджений): людина, що має ознаки фізичного або психічного виродження.

Краса природи:

Автор фотографії: Dmitriy Kirilin

PS.

Пам’ятник, про який згадує сьогоднішній крилатий латинський вислів, за прикладом Горація «зводили» також Лермонтов, Пушкін, Брюсов, Фет, Державін та інші поети. Мається на увазі пам’ятник поетичного мистецтва: автор не досить скромно, але з цілковитим правом вважає, що його заслуги перед поетичною спільнотою заслуговують людської пам’яті, яка й справді тривкіша за метал. Ми вже не раз розмірковували про способи і шляхи залишити по собі пам’ять, і зійшлися на думці, що справа ця нелегка і частіше має негативне забарвлення (злочини, війни тощо). На цьому тлі намагання звести нерукотворний пам’ятник своїми талантами (не обов’язково поетичними) заслуговує на всіляке заохочення. Але де і хто про це говорить, хто закликає дітей творити, а не руйнувати (останнє, якраз, вони досить добре засвоюють з телевізора та інших мас-медіа). Все більше дітей прагнуть стати бізнесменами чи долучитися до світу шоу-бізнесу, адже саме ці категорії «прикладів» активно пропагандуються і виставляються ледь не ідеалом життя. Серед дітей стало «не модно» бути вчителем, військовим чи лікарем, що вже казати про поета чи художника. А раз вони не хочуть цього – і відповідні здібності (а психологи стверджують, що вони є у кожної дитини) не розвиваються. Навіть якщо хтось і обирає цей шлях – зазвичай причиною стає не прагнення прекрасного, а те ж бажання на цьому таланті заробити. А таких стимулів Музи не визнають, і відплачують феєричним фонтаном пустомовства, що зачіпає лише слух, але не душу. Так народжуються бестселери на місяць (а то й тиждень), які всі хочуть прочитати, але ніхто нічого для себе не «виносить». Такі пам’ятники аж ніяк не з металу. І навіть не з глини. В їх основі – суцільний пісок, яким вони з успіхом посипають наш мозок. Чим усе це може закінчитися – див. сьогоднішній афоризм (а у найгіршому випадку – див. сьогоднішнє іншомовне слово).

One thought on “Про телебачення, пам’ятник і хворобу

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *