Про письменників, причини й калібри

Афоризм:

Живого автора судять за його найгіршим твором, і тільки коли автор помре – за найкращим. Семюел Джонсон

Крилатий латинський вислів (і його транскрипція, підкреслення вказує наголос):

Cessante causa cessat effectus [цессанте кауза цессат еффектус]: зі зникненням причини зникає наслідок.

Значення іншомовного слова:

Калібр (франц. calibre, від араб. каліб – форма): 1) Діаметр каналу ствола вогнепальної зброї, снаряду, кулі. 2) Безшкальний вимірювальний інструмент для перевірки форми, розмірів або взаємного розміщення частин виробів. 3) Товщина дроту й тонких металевих листів. 4) Розмір, рід, величина чого-небудь.

Краса природи:

Автор фотографії: Rodrigo_Soldon

PS.

Принцип причинно-наслідкового зв’язку, сформульований у сьогоднішньому крилатому латинському виразі, належить до одного з основних законів не лише логіки, але й усього людського життя. Не хочеш мати наслідків, які тебе обтяжують – знайди і усунь причину. З наслідками у нас зазвичай проблем не виникає (людині лише дай можливість висловити все, що її не влаштовує – не переслухаєш і за день), а от з причинами трохи гірше. Тобто, причини ми знаємо, але вони іноді такі привабливі, що переважують увесь негатив наслідків. Візьмемо хоча б шкідливі звички. Третина молодих людей в Україні гине з причин, прямо чи опосередковано пов’язаних з уживанням алкоголю – це наслідок. Причина сформульована і може бути досить легко усунена – не пити. Але не хочемо! Привабливість алкоголю як традиції (хто її встановив?) будь-яких зустрічей і частувань, як способу певного «відключення від реальності» (хоча реальність при цьому нікуди не дівається) наскільки велика, що думати про наслідки не хочеться. Це ж стосується й куріння: вже навіть на пачках з цигарками пишуть і фото розміщують – але це теж «статусний» ритуал, і небезпека наслідку змивається звичністю причини. Погане харчування, нічні посиденьки, надмірне захоплення комп’ютером – з цих звичок починає вся молодь. Але дехто з часом встановлює згадуваний у сьогоднішньому виразі зв’язок і поступово входить у нормальне (а для оточення – ненормальне) русло життя. Інші ж пливуть за загальною течією, обтяжені «наслідками», про які замислюються лише тоді, коли для «причин» не залишається уже ні сил, ні здоров’я (а іноді – й життя). А потім, обтяжені роками і уявним, нічим (крім віку) не підтвердженим авторитетом, не хочуть зізнатися у неправильності свого життя і пояснити це своїм дітям. І ті знову залишаються наодинці зі спокусами світу. Знову роблять свій вибір. Сподіваюся – правильний.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *