Послання до филип’ян святого апостола Павла (гл. 1-2)

1-2 3-4

 1 Павло i Тимофiй, раби Ісуса Христа, всiм святим у Христi Iсусi, що перебувають у Филипах, з єпископами i дияконами: 2 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

 3 Дякую Боговi моєму при всякій згадці про вас, 4 завжди у кож­нiй молитвi моїй про всiх вас, при­носячи з радiстю молитву мою, 5 за вашу участь у благовiстуваннi вiд першого дня аж донинi, 6 будучи впевнений у тому, що той, хто почав у вас добре дiло, вершитиме його аж до дня Iсуса Христа, 7 як i належить менi думати про всiх вас, бо я маю вас у серцi у кайданах моїх, при захистi та утвердженнi благовiстя, вас усiх, як спiвучасникiв моїх у благодатi. 8 Бог – свiдок, що я люблю всiх вас любов’ю Iсуса Христа 9 i молюся за те, щоб любов ваша ще бiльше i бiльше зростала в пiзнан­нi та всякому почуттi, 10 щоб, пiзнаючи те, що краще, ви були чистi i не спiткнулися в день Хрис­та, 11 наповненi плодами праведности Iсусом Христом, на славу i похвалу Божу.

 12 Бажаю, браття, аби ви знали, що те‚ що зі мною сталося‚ послужило бiльшому успiху благо­вiстя, 13 бо моє ув’язнення за Христа стало вiдомим усiй преторiї та всiм iншим, 14 i бiльшість з братiв у Господi, пiдбадьорив­шись кайданами мої­ми, почали смiливi­ше, безбоязно проповi­дувати слово Боже. 15 Деякi, правда, через заздрощі i суперництво, а iншi з доброї волі Христа проповiдують. 16 Однi з суперництва проповiду­ють Христа не чисто, думаючи збiльшити тягар кайданів моїх, 17 а iншi – з любови, знаючи, що я поставлений захищати благовiс­тя. 18 Але що до того? Як би не проповiдували Христа, удавано або щиро, я й тому радiю i радiти­му, 19 бо знаю, що це послужить менi на спасiння за вашою молит­вою i спiвдiянням Духа Iсуса Христа, 20 при впев­неностi й надiї моїй, що я нi в чому не буду осоромлений, але при всякому дерзновеннi i тепер, як i завжди, возвеличиться Хрис­тос у тiлi моєму, чи то життям, чи смертю. 21 Бо для мене життя – Христос, i смерть – надбання. 22 Якщо ж життя у плотi дає плiд моєму ділу, то не знаю, що обрати; 23 вабить мене те й інше: маю бажання визволитися i бути з Христом, бо це незрiвнянно краще; 24 а залишатися в плотi потрiбнiше для вас. 25 I я певно знаю, що зостанусь i буду з усiма вами для вашого успi­ху й радости у вiрi, 26 щоб похвала ваша у Христi Iсусi примножи­ла­ся че­рез мене, при моєму друго­му приходi до вас. 27 Тiльки жи­вiть достойно благовiстя Христового, щоб менi, чи прийду я i побачу вас, чи не прийду, чути про вас, що ви стоїте в одному дусi, змагаючись однодушно за вiру євангельську. 28 Hе лякайтесь нi в чому противникiв; це для них ознака погибелi, а для вас – спасiння. I це вiд Бога, 29 тому що вам дано ради Христа не тiльки вiрувати в Hього, але й страждати за Hього, 30 таким самим подвигом, який ви бачили в менi i нинi чуєте про мене.

 2 Отже, коли є яке втiшення у Христi, коли є яка втiха любови, коли є яке єднання духу, коли є яке милосердя i жалiсли­вiсть, 2 то доповнiть мою радiсть: майте однi думки, майте ту саму любов, будьте однодушнi та однодумнi; 3 нiчого не робiть з суперництва або чванливости, але в по­кiрностi шануйте один одного вищим за себе. 4 Hе про себе тiльки кожен турбуйся, але кожний i про iнших, 5 бо у вас повиннi бути тi самi почування, як i в Христi Iсу­сi: 6 Вiн, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рiвним Боговi‚ 7 але принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробив­шись подiбним до людей, i з вигляду став як чоловiк; 8 упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної. 9 Тому i Бог звеличив Його i дав Йому iм’я вище над усяке iм’я, 10 щоб перед iменем Iсуса схилилося всяке колiно небесних, земних i пекельних 11 i всякий язик сповiдував, що Господь Iсус Христос у славу Бога Отця.

 12 Отже, улюбленi мої, оскільки ви завжди були слухнянi, не тiльки в присутностi моїй, але значно бiльше тепер, пiд час моєї вiдсутности, зi страхом i трепетом дбайте про своє спасiння; 13 тому що Бог створює в нас i хотiння, i дiяння за Своїм благоволiнням. 14 Усе робiть без нарiкання й сум­нiву, 15 щоб вам бути бездоганними й чистими, дітьми Божими‚ непорочними серед непокiрного й розбещеного роду, в якому ви сяє­те, як свiтила у свiтi, 16 зберiгаючи Слово життя, на похвалу менi в день Христа, що я не даремно біг i не даремно трудився. 17 Та коли я i роблюся жертвою за жертву i служiння вiри вашої, то радію i спiврадiю усiм вам. 18 Про це саме i ви радiйте i спiврадiйте менi.

 19 Hадiюсь же в Господi Iсусi не­забаром прислати до вас Тимофiя, щоб i я, довiдавшись про вашi обставини, утiшився духом. 20 Бо я нiкого не маю такого старанного, хто б так щиро турбувався про вас. 21 Бо всi шукають свого, а не того, що угодно Iсусу Христу. 22 А його вiрнiсть вам вiдома, бо вiн, як син батьковi, служив менi у благовiстуваннi. 23 Отже, я маю надiю послати його негайно, як тiльки дiзнаюсь, що буде зi мною. 24 Я впевнений у Господi, що й сам скоро прийду до вас. 25 А втiм, я вважав за потрiбне послати до вас Епафродита, брата i спiвробiтни­ка та сподвижника мого, а вашого посланника i служителя в потребi моїй, 26 бо вiн дуже бажав бачити всiх вас i тяжко тужив за тим, що до вас дiйшла чутка про його хворобу. 27 Бо вiн був смертельно хворий, але Бог помилував його, i не його тiльки, але й мене, щоб не додалася менi печаль до печалi. 28 Тому я скорiше послав його, щоб ви, побачивши його знову, зрадiли i я був менше засмучений. 29 Приймiть же його в Господi з усякою радiстю i таких майте в пошанi, 30 бо вiн за дiло Христове близький був до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб доповнити ваш нестаток служіння менi.

1-2 3-4

 

One thought on “Послання до филип’ян святого апостола Павла (гл. 1-2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *