Петро Ребро

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Петро Павлович Ребро,
що народився дев’ятнадцятого травня 1932-го року, писав:
Сон
Я бачив дивний сон…
І. Франко

Привиділось, а може, і приснилось:
Як тільки зацвірінькали пташки
І сонечко на обрії з’явилось,
Усі вкраїнці сіли за книжки.

Але читали не про Казанову.
Всі громадяни – молоді й старі –
Вивчати узялись державну мову,
Якою розмовляли матері.

Таке ж у Львові, Харкові, в Одесі.
Тут губернатор, бомж, банкір, нардеп.
Гризе граніт науки й той професор,
Який з медаллю закінчив лікнеп.

Лунає єрихонською трубою,
Як тільки учень стане на поріг
:- Затям, якщо ти молишся чужою,
Твою молитву не приймає Біг!

Хто грамотний, того аж дрож проймає,
Коли на дошці прочита рядки:
“Тому, хто мови рідної не знає,
Не наливати навіть на святки!”

Усі тут – праві, і середні, й ліві
(Яких лише немає кольорів!).
Коли хтось огризнувся “Да пошлі ви!”,
Гарант його лінійкою огрів.

Розмови не про бакси, не про статки,
А тільки чути в тім чи в тім куті:
– А как по-украински “недостатки”?
– А слово “жулик” как перевести”?

Звичайно, дехто трудиться з-під палки
Хоч потім і радіє, мов дитя.
А в декого надія на шпаргалки,
Які нас виручають все життя.

Та все ж воскресла мова солов’їна,
І звістка понад світом попливла:
– Ура, заговорила Україна,
Яка німою вчора ще була!

…Про сновидіння розказав я куму
Мовляв, держава оживе тепер!
А він почухав лисину, подумав
І каже: – Це погано, щоб я вмер!

– Це добре! – я доводжу полум’яно. –
Чудово, що згадали про Закон!
А кум своєї гне: – Ні, це поганої
Тому погано, що всього лиш сон!

Стовп ганьби
(відкритий лист літераторам,
які захоплюються нецензурною лексикою)
*****

Велеречиві хлопці і дівчата,
Ви розтлумачте нам, ради Христа,
З якого дива, на якого ката
Свої ви оскверняєте вуста?

Я так скажу прозаїку й поету
(Чи напишу, хоча це все одно):
Хіба вам Бог для того дав кебету,
Щоб ви перо вмочали у лайно?

Отямтеся, колеги й колежанки
Вже читачі шоковані цілком:
Ви що, упали з печі чи з лежанки?
Чи із-за рогу хтось огрів мішком?

Сьогодні скажуть навіть ваші діти,
Якщо не зомбував їх окупант:
Талант не сміє, вибачте, смердіти,
Якщо, звичайно, справжній він талант.

Вас тягне до америк та італій?
Чи доларом нечистий спокуша?
Не забувайте: окрім геніталій,
Є у людини кожної душа.

Я знаю, вам мій докір не до шмиги,
Але згадайте ви про малюків,
Адже батьки вже не купують книги,
Щоб чада не навчались матюків.

Хіба про це наспівувала неня,
Коли ви ще лежали в сповитку
Хіба не гріх вам тратити натхнення,
Описуючи сцену прегидку?

Яку ви славу куєте Вкраїні?
Адже ми нині вільні, не раби.
Хіба вам не відомо, що віднині
На Хортиці відкрито стовп ганьби?

Це стовп для тих, хто служить лиш халтурі,
Хто любить зазирати під трико,
Хто забуває, що в літературі
Були до нас Шевченко і Франко.

Продавець і вчитель
*****

Продавець ветерана гука,
Що в руках асигнацію мне:
-Йди, наллю тобі кухоль пивка,
Ти ж колись вчив у школі мене!

Ветеран не наваживсь зайти,
Тільки в відповідь сумно зітхнув:
-Якщо ви мені кажете “ти”,
Значить, кепським я вчителем був!

*****

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *