Петро Карманський

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Петро Сильвестрович Карманський,
що народився двадцять дев’ятого травня 1878-го року, писав:
Мати
*****

Роби й роби. Затерпла спина.
І вже не чую рук.
О боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Прийде осіння нічка…

Настала ніч, усякий ліг,
Заснула вся родина,
А мати, знай, валиться з ніг:
Не спить чогось дитина…

Роби й роби. Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Прийде свята неділя…

Прийшов святий недільний день
Усякий спочиває,
Вона ж на клаптику стерень
Худібки доглядає.

Роби й роби. Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Пожди, зима настане…

Прийшла зима. На темнім ложі
Простує всякий члени,
Лишень вона одна не може
Спочить від веретена.

Роби й роби. Затерпла спина,
І вже не чую рук.
О Боже мій! Чи я спочину
Від тих незмірних мук?
Як ляжеш в темнім гробі…

Почила мати. Тихо згас
Огонь, що грів всю хату.
А діти плачуть: хто про нас,
Сиріток, буде дбати?

*****

Поклін тобі, закований мій краю,
Тверда колиско велетнів-рабів!
Дивлюсь на тебе й серцем завмираю,
Із груди рветься розпучливий спів.

А кожда скиба, кождий корчик лугу,
Здається, стогне від таємних мук
І навіває безграничну тугу
За жертвами насильних вражих рук.

І з жалощів згинаються коліна,
І хочеться припасти до могил,
І так ридать, щоби ціла країна
Почула в собі бунт укритих сил.

Щоби той люд не вмер для всякої надії
Й відчув пекельний біль відвічних ран,
Щоб викував з оков гармати крицевії
І показав, що він не раб, а великан!

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *