Перше соборне послання святого апостола Петра (гл. 1-2)

1-2 3-5

1 Петро, апостол Ісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії й Вифинії, 2 обраним, за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Ісуса Христа: благодать вам і мир нехай примножаться.

3 Благословен Бог i Отець Господа нашого Iсуса Христа, Який з великої Своєї милости вiдродив нас воскресінням Iсуса Христа з мертвих для живого уповання‚ 4 для спадщини нетлiнної, чистої, нев’янучої, яка зберiгається на небесах для вас, 5 яких сила Божа через вiру охороняє для спасiння, що готове вiдкритися в останнiй час. 6 Цьому радiйте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, вiд рiзних спокус, 7 щоб випробувана вiра ваша виявилася коштовнi­шою за золото, що гине, хоч i очищається вогнем, на похвалу i честь i славу під час об’явлення Iсуса Христа, 8 Якого, не бачивши, любите, i в Якого вiруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною, 9 досягаючи, нарештi, вiрою вашою спа­сiння душ. 10 Цього-то спасiння сто­сувалися шукання i дослiджен­ня пророкiв, якi про­вiщали про визначену вам благодать, 11 дослiджуючи, на котрий чи на який час указував сущий в них Дух Христа, провiщаючи спочатку Христовi страждання i наступну за ними славу. 12 Їм же було вiд­крито, що не їм самим, а нам служило те, що нинi проповiдане вам Духом Святим через благовiсни­кiв, посланих iз неба, у що бажають проникнути ангели.

13 Тому, улюбленi, пiдперезав­ши стегна розуму вашого, пильну­ючи, майте досконалу надiю на благодать, що подається вам у яв­леннi Iсуса Христа. 14 Як слухнянi дiти, не потурайте похотям, що бу­ли в час вашого невiдання, 15 але, за прикладом Святого, Який покликав вас, i самi будьте святi в усiх вчинках. 16 Бо написано: “Будьте святi – Я бо святий”. 17 І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кож­ного по дiлах, то зi страхом проводьте час мандрування вашого, 18 знаючи, що не тлiнним срiблом або золотом визволенi ви вiд суєт­ного життя, переданого вам вiд батькiв, 19 а дорогоцiнною Кров’ю Христа, як непорочного i чистого Агнця, 20 призначеного ще ранiше створення свiту, але явленого ос­таннiм часом для вас, 21 що увiру­вали через Hього в Бога, Який воскресив Його з мертвих i дав Йому славу, щоб ви мали вiру i уповання на Бога.

22 Послухом iстинi через Духа, очистивши душi вашi для нелицемiрного братолюбства, постiйно любiть один одного вiд чистого серця, 23 як вiдродженi не вiд тлiнного насiння, а вiд нетлiнного, вiд Слова Бога Живого, Який перебуває повiк. 24 Бо всяка плоть як трава, i всяка слава людська як цвiт на травi; як засохне трава, i цвiт її одпаде; 25 Слово ж Гос­поднє перебуває повiк; а це є те Слово, яке проповiдане вам.

2 Отже, вiдклавши всяку злобу, i всяке лукавство, i лице­мiрство, i заздрiсть, i всяке лихослiв’я, 2 як новонародженi немовлята, полюбiть чисте словесне мо­локо, щоб вiд нього вирости вам на спасiння; 3 бо ви пiзнали, що благий Господь. 4 Приступаючи до Hього, каменя живого, людьми вiдкинутого, а Богом обраного, коштовного, 5 i самi, мов живе камiння, будуйте з себе дiм духов­ний, святе священство, щоб приносити духовнi жертви, приємнi Боговi, через Iсуса Христа. 6 Бо сказано в Писаннi: “Ось Я кладу в Сионi камiнь нарiжний, обраний, дорогоцiнний; i вiруючий у Hього не осоромиться”. 7 Отже, Вiн для вас, вiруючих, коштовнiсть, а для невiруючих камiнь, який вiдкинули будiвничi, але який став наріжним каменем, каменем спотикання i каменем спокуси, 8 об який вони спотикаються, не пiдкоряючись слову, на що вони й призначенi були. 9 А ви – рiд обраний, царствене священство, народ святий, люди вiдновлення, поставленi для того, щоб сповi­щати чесноти Того, Хто покликав вас iз темряви у чудове Своє свiт­ло; 10 колись не народ, а нинi народ Божий; колись непомилуванi, а нинi помилуванi. 11 Улюбленi! Прошу вас, як пришельцiв i подо­рожніх, сторонитися тiлесних похотей, якi повстають проти душi, 12 i провадити доброчесне життя ваше мiж язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинцiв, побачивши добрi дiла вашi, прославили Бога в день вiдвiдання. 13 Отже, будьте покiрнi всякому людському начальству заради Господа: чи царевi‚ як верховнiй владi, 14 чи правителям‚ як вiд Hього посланим для покарання злочинцiв i для похвали тим, хто робить добро, – 15 бо така є во­ля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозум­них людей, – 16 як вiль­нi, не як тi, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божi. 17 Усiх шануйте, братс­тво любiть, Бога бiйтеся, царя поважайте.

18 Слуги, корiться з усяким стра­хом господарям, не тiльки добрим i лагiдним, але й суворим, 19 бо те угодне Боговi, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо. 20 Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро i страждаючи, ви терпите, це угодно Боговi. 21 Бо ви до цього покликанi: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його. 22 Вiн не вчинив нiякого грiха, i не було лукавства в устах Його. 23 Коли Його лихословили, Вiн не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Суддi Праведному. 24 Вiн грiхи нашi Сам вознiс тiлом Своїм на дерево, щоб ми, звiльнившись вiд грiхiв, жили для правди: ранами Його ви зцілилися. 25 Бо ви були, як вiвцi заблукалі, що не мають пастиря, але нинi повернулись до Пастиря i Охоронця душ ваших.

1-2 3-5

 

2 thoughts on “Перше соборне послання святого апостола Петра (гл. 1-2)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *