Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла (гл. 1-3)

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16

1 Павло, волею Божою покликаний апостол Iсуса Христа, i Сосфен, брат 2 церквi Божiй у Коринфi, освяченим у Христi Iсусi, покликаним святим, з усiма, хто призиває iм’я Господа нашого Iсуса Христа, у всякому мiсцi, у них i у нас: 3 благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

4 Завжди дякую Боговi моєму за вас заради благодатi Божої, да­рованої вам у Христi Iсусi, 5 бо в Hьому ви збагатилися всiм, усяким словом i всяким пiзнанням, – 6 тому що свiдчення Христове ут­вердилося у вас, – 7 так що ви не маєте нестачi нi в якому даруван­нi, чекаючи явлення Господа нашого Iсуса Христа, 8 Який i утвер­дить вас до кiнця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Iсуса Христа. 9 Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.

10 Благаю вас, браття, iм’ям Гос­­пода нашого Iсуса Христа, щоб усi ви говорили одне i не було мiж ва­ми роздiлення, а щоб ви з’єдна­нi були в одному розумiннi та в однiй думцi. 11 Бо вiд домашнiх Хлоїних стало менi вiдомо про вас, браття мої, що мiж вами є су­­перечки. 12 Я кажу про те, що у вас говорять: я – Павлiв; я – Апол­лосiв; я – Кифин; а я – Хрис­тів. 13 Хiба ж роздiлився Христос? Хi­ба Павло розп’явся за вас? Чи в iм’я Павлове ви хрестилися? 14 Дя­кую Боговi, що я нiкого з вас не хрестив, крiм Криспа та Гая, 15 щоб не сказав хто, що я хрестив у моє iм’я. 16 Хрестив же я i Стефанiв дiм; а чи хрестив ще кого, не знаю. 17 Бо Христос пос­лав мене не хрес­тити, а благо­вiстити, i не в премудростi слова, щоб не скасувати хреста Христового. 18 Бо слово хрес­не для загиб­лих безумство є, а для нас, що спа­саємось, – сила Божа. 19 Бо написано: “Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдки­ну”. 20 Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? 21 Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премуд­ростi Божiй, то угодно було Бого­вi безумством проповiдi спасти вiрую­чих. 22 Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; 23 а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, 24 для самих же покликаних, юдеїв i еллi­нiв, – Христа, Божу силу i Божу премудрiсть; 25 бо й безумне Боже мудрiше від людського, i немiчне Боже сильнiше від людського.

26 Погляньте, браття, хто ви‚ по­кликанi: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; 27 але Бог обрав немудре свiту, щоб посоромити мудрих, i немiчне свiту обрав Бог, щоб посоромити сильне; 28 i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – 29 щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом. 30 Вiд Hього i ви в Христi Iсусi, Який став для нас премудрiстю вiд Бога, праведнiстю i освяченням та вiдкупленням, 31 щоб було як написано: “Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом”.

2 I коли я приходив до вас, браття, приходив провiщати вам свiдчення Боже не пишномов­ним словом або мудрiстю, 2 бо я розсудив не знати між вами нiчо­го, крiм Iсуса Христа‚ i то розп’ятого, 3 i був я у вас у немочi‚ i в стра­ху, i у великому трепетi. 4 I слово моє, i проповiдь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленнi духу i сили, 5 щоб вiра ваша утверджувалася не на муд­ростi людськiй, а на силi Божiй.

6 Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих; 7 а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої, 8 якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави. 9 Але, як написано: “Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”. 10 Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi. 11 Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого. 12 Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога, 13 що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духов­не з духовним. 14 Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно. 15 Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити. 16 Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? А ми маємо розум Христів.

3 I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. 2 Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, 3 бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? I чи не за людським звичаєм живете? 4 Бо коли хтось говорить: “Я – Пав­лiв”, а інший: “Я – Аполлосiв”, то хiба не плотськi ви? 5 Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тiльки служителi, через яких ви увiрували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. 6 Я насадив, Апол­лос поливав, а зростив Бог; 7 а то­му i хто насаджує‚ i хто поливає є нiщо, а все Бог, Який вирощує. 8 Хто ж насаджує i поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. 9 Бо ми спiв­працівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.

10 Я, за даною менi вiд Бога бла­годаттю, як мудрий архiтектор, поклав основу, а iнший будує на нiй; але нехай кожний пильнує, як вiн будує. 11 Бо нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос. 12 Чи будує хто на цiй основi iз золота, срiбла, дорогоцiнних каменiв, дерева, сiна, соломи, – 13 дiло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогнi вiдкривається, i вогонь випробовує дiло кожного‚ яке воно є. 14 У кого дiло, яке вiн будував, устоїть, той одержить на­городу. 15 А в кого дiло згорить, той зазнає втрати; а втiм, сам спасеться, але так, нiби через вогонь.

16 Хiба ж не знаєте, що ви – храм Божий i Дух Божий живе у вас? 17 Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.

18 Hiхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути муд­рим у свiтi цьому, той будь безум­ним, щоб бути мудрим. 19 Бо муд­рiсть свiту цього є безумство перед Богом, як написано: “Вiн ловить мудрих у хитрощах їхнiх”. 20 I ще: “Господь знає мiркування мудрецiв, що вони марнi”. 21 Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все – ваше: 22 чи Павло, чи Апол­лос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє – все ваше; 23 ви ж – Христовi, а Христос – Божий.

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16

 

One thought on “Перше послання до коринф’ян святого апостола Павла (гл. 1-3)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *