Бер 12

Велч Дж. Джек. Сама суть

(за книжкою: Уэлч Дж. Джек. Самая суть / Дж. Уэлч, Д. Бирн. – М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзит-книга», 2004. – 474 с.)

Уэлч Дж. Джек. Самая сутьЯкось у Мікеланджело запитали про його секрет створення геніальних скульптур. Митець відповів, що це дуже просто – берете камінь і відсікаєте усе зайве. Як і всі геніальні речі, цей принцип може бути застосований у різних сферах життя. Зокрема – у бізнесі. «Позбавлятися зайвого» – одне з головних правил Стіва Джобса (незалежно, стосувалося це дизайну продукції Apple чи її асортименту). Це правило допомогло і автору сьогоднішньої книжки перетворити «Дженерал електрик» з неповороткого, обтяженого супутніми виробництвами гіганта американського ринку в потужний і мобільний концерн світового рівня.

Книжка привабила насамперед відвертістю: автор не соромиться розповідати про свої бізнес-невдачі, вважаючи їх такими ж вартими уваги уроками, як і перемоги. Я спочатку хотів було обмежитися лише кількома узагальненими порадами від Джека Велча типу «Краще менші компанії, але мобільніші», «Продаж – операція взаємовигідна», «Формуй колектив і давай йому повноваження». Однак ледь не кожна прочитана сторінка давала все новий і новий матеріал для роздумів і записування. Тому вирішив повернутися до традиційного формату: цитати і (в дужках) мої коментарі до деяких з них. Отож, уроки Джека Велча: Читати далі

Бер 08

Гарна цитата краща за посередню книжку

Гарна цитата краща за посередню книжкуІноді, роблячи виписки з чергової книжки, ловлю себе на думці, що та чи інша цитата могла б стати основою окремої повноцінної статті. Водночас, мандруючи неозорими просторами інтернету, помічаю, що дехто так і робить: бере якусь одну думку і розжовує її до SEO-стандартних 3,5-4,5 тис. символів.

А нещодавно зробив для себе ще одне невеличке відкриття: це стосується не лише окремих статей, але навіть і цілих книжок. Беруть свіженький бестселер (бажано – закордонний, а ще краще – поки що не перекладений російською). Вибирають якусь другорядну тему, недостатньо розкриту автором. І на її основі пишуть окрему книжку. При цьому дуже часто втрачається цілісність підходу до певної проблеми, закладена у першоджерелі. Лише коли читачеві стане доступним оригінал, він зрозуміє глибинну суть цього окремого фрагменту. Однак уже запізно – гроші за книжку-клон не повернеш. Читати далі

Бер 04

Актуальна класика

Квітка-Основ'яненко «Конотопська відьма»Почався Великий піст, тож і публікація має бути відповідна. Маю чудову нагоду – щойно закінчив читати твір Григорія Квітки-Основ’яненка «Конотопська відьма». Крім чудової живої мови, книжка цікава ще й певними паралелями з сьогоденням. Тому вирішив не розривати її на цитати, а зробити невеличкий переказ.

Отож, маємо чотирьох головних дійових осіб:

1) Конотопський сотник (на сучасну адміністративну класифікацію – щось близьке до міського голови). Читати не вміє, рахує лише до тридцяти, писати не навчений (здатен лише поставити свій підпис). Своєю невченістю зовсім не переймається, будучи певен, що «я на те і сотник, щоб…тільки підписувати». Читати далі

Лют 13

Сент-Екзюпері А. Планета людей

(за книжкою: Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людей / перекл. з фр. А. Жаловський. – Л.: Вища школа, 1981)

Антуан де Сент-Екзюпері. Планета людейПродовжую свій експеримент з повернення відчуття української мови. Після питомо української літератури вирішив спробувати переклад. Спеціально обрав львівський (хоч і радянський), та ще й знане видавництво. Загальне враження – непогано, місцями навіть чудово. Однак відчувається оте намагання (думаю – насамперед редакторів, а не перекладача) до зрощування української мови з російською. Крім власне русизмів, трапляються і непритаманні нашій солов’їній мовні звороти. Але ці недолугості цілковито компенсуються змістом. Зізнаюся – це перша прочитана книжка цього автора. І мені сподобалося. Трохи пригод, трохи війни, трохи пустельної екзотики. А також – філософії. Певен, що серед сьогоднішніх виписок натрапите на цитати, які вже давно знали, але й не здогадувалися про їхнє авторство: Читати далі

Лют 04

Книжки про незламність духу

Олександр Довженко. Воля до життяСтурбований втратою відчуття мови, про що писав у минулій публікації, вирішив перейти виключно на україномовну літературу. Однак відразу відмовитися від стимулювального наркотику мотиваційних книжок не зміг. На щастя, тека Ukr_lit на моєму планшеті – одна з найбільших за обсягом, тож вибрати було з чого. Уже давно в списку «Прочитати згодом» перебувала Довженкова «Воля до життя». Книжка невеличка, назва мотиваційна – тож вирішив почати саме з неї. І не помилився. Наведу лише одну цитату, що концентрує в собі саму суть твору:

«Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини». Читати далі

Гру 23

Що почитати в дорозі?

Хлопчик з книжкоюОстаннім часом помічаю у своїй мові все більше русизмів. Та це ще не найстрашніше: починаю втрачати відчуття української мови. Ту здатність, якою пишався ще зі шкільних років і яка не раз допомагала у навчанні й роботі. Коли дивишся на слово і відчуваєш, що воно якесь «неправильне». Чи написано з помилкою, чи у реченні стоїть не на своєму місці – але щось з ним не так. Ти не можеш пояснити, що саме не так, не можеш сказати, яке мовне правило порушено – ти просто відчуваєш якусь ваду. Варто помилку виправити – і приходить відчуття (знову ж таки майже підсвідоме), що тепер усе гаразд. Читати далі

Гру 19

А у ваших дзвонах є 5 % золота?

Церковні дзвониПостійні читачі цього блогу знають, що до православних свят я намагаюся підготувати публікацію на християнську тематику. Сьогоднішнє свято не буде винятком. А поштовхом до її написання стала подія, що трапилася учора.

У нашій церкві я несу послух дзвонаря. Тож іноді маю відповідати на запитання щодо дзвонів. Це й непогано, оскільки, готуючись до цих запитань, і сам дізнаюся багато нового. Наприклад, нещодавно запитали, а як я знаю, як довго слід дзвонити? Сам цим ніколи не переймався – дзвонив, як дзвонилося, а тут мусив пошукати. Виявляється, у дзвонарів таки є своєрідний стандарт тривалості. Це… молитва. Точніше – 50-й псалом. Дзвонар має прочитати його повністю, доки б’є у дзвони. Зізнаюся, мені поки що так не вдається (або з ритму збиваюся, або з тексту), та орієнтир отримав. Тож запитання – це непогано. Але учорашнє виявилося несподіваним. Читати далі