Олександр (Олесь) Лупій

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Олександр (Олесь) Васильович Лупій,
що народився двадцять восьмого березня 1938-го року, писав:
*****

Будь достоїн, українцю,
Честі праотців своїх,
Не продайся за червінці,
Не вчини смертельний гріх,

Пам’ятай, що за тобою
Харків, Ужгород і Львів,
Будь готовим стать до бою
І здолати ворогів.

Нас вони обсіли, брате,
Як розсерджені вовки,
Вже готові розірвати
Україну на шматки.

В них до нас одна зневага,
Хижа ненависть і мста,
Наша ж відповідь проста:
Зброя, сила і відвага!

Нам же нічого боятись,
Хоч вони жорстокі й злі.
Будь достоїн називатись
Сином рідної землі.

*****

Бережи свою духовність,
Начі свічку у четвер
Чистий, бережи як совість,
Доки ти іще не вмер.

Доки сонце у зеніті,
Дню твоєму не кінець,
Доки ти на цьому світі
І господар, і творець.

Все роби по заповіту
Давніх праотців своїх,
І сягнеш вершини світу,
Обминеш смертельний гріх.

Все роби, що ти повинен,
Як нащадок козаків,
І легендою полине
Добра слава в глиб віків.

Пам’ятай про найцінніше,
Про духовність пам’ятай,
Слово Боже, слово віще,
Як свічу, оберігай!

Як ти любиш Україну
*****

– Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
– Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!

З Україною нікого
В світі не боюся
І щоранку я до Бога
За неї молюся,

Щоб була щаслива, дужа,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.

Рідна мова
*****

Українська мова, –
Знає цілий світ, –
Як трава шовкова,
Мов калини цвіт.

Не соромся, доню,
Нею говорить.
Від Карпат до Дону
Мова ця дзвенить.

Не соромся, сину,
Мовонька твоя,
Як під небом синім
Пісня солов’я.

Українська мова –
То великий дар.
Мовою твоєю
Створений “Кобзар”.

Твоя держава
*****

І
Ніщо не може порівнятись
З тобою, милий краю мій,
Ти, як чарівний Божий напис
На цій планеті голубій.

Від Закарпаття аж до Дону,
Від Придесення по Дунай
Ти – образ батьківського дому,
Ти – материнський рідний край.

Усе знайоме, все священне,
Від діда-прадіда своє.
Тут праця копітка щоденна
Мені приємною стає.

Хлібами сповнені долини,
Плодами сповнені сади.
До тебе завше думка лине,
Бо тут малі мої сліди,

Тут запах отчої домівки,
Де мама в тишині нічній,
Коли торкалась до голівки,
Казала: “Спи, синочку мій!”

Почуєш мову злотолунку,
Побудеш в хатньому теплі.
Тут, як на Божому малюнку,
Простори милої землі.

II
Колись за тебе гинули в боях,
На Півночі страждали, по сибірах,
Та до останку їх тримала віра,
Що треба з гордістю пройти тай шлях,

Не зганьбитися перед ворогами,
Щоб не подумали, що ми слабі,
Не годні вистояти в боротьбі,
Що можна збиткуватися над нами.

Та, дякуючи їм, тепер ти є,
Державо Українського Народу
Своє життя віддавши за свободу,
Вони прославили ім’я твоє.

Подвижники ідеї, сівачі
Не зникли і так просто не пропали,
Вони фундаментом для тебе стали,
Були ж їх тисячі і тисячі…

Вони з ім’ям твоїм ішли до бою
І, наче мур озброєних фортець,
Ніхто не міг здолати їх сердець.
Вони завжди, як зорі, над тобою.

III
Твоя держава – це не просто
Земля для роздумів і мрій,
Тож почувайся тут не гостем,
А будь господарем у ній.

Держава в кожному із нас,
У серці, у кровині кожній,
І не любить її не можна,
Вона із нами повсякчас.

Віддай талант, своє уміння,
Забудь про сяєво клейнод, –
Лише служіння Україні
Нас об’єднає у народ.

Лише палка любов до неї
Народить вище почуття.
Задля великої ідеї
Віддати можна і життя.

Люби її любов’ю сина,
Будуй, твори, оберігай,
Щоб райдуга золотосиня
Щодня вінчала рідний край.

*****

 

Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень
Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *