Одкровення (апокаліпсис) святого Іоана Богослова (гл. 14-16)

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22

  14 І глянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сионі, і з ним сто сорок чотири тисячі, в яких ім’я Отця Його написа­не на чолах. 2 І почув я голос з неба, наче шум багатьох вод і наче гуркіт грому сильного; і по­чув голос ніби гуслярів, які грають на гуслах своїх. 3 Вони співають ніби нову пісню перед престолом і пе­ред чотирма тваринами і старцями; і ніхто не міг на­вчитися цієї пісні, крім цих ста сорока чотирьох тисяч, відкуплених від землі. 4 Це ті, які не оскверни­лися з жінками, бо вони дівственики; це ті, які йдуть услід за Агнцем, куди б Він не пішов. Вони відкуплені з людей, як первістки Богові і Агнцеві, 5 і в устах їхніх нема лу­кавства; вони непорочні перед престолом Божим.

  6 І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, який мав вічне Євангеліє, щоб благовістити тим, які живуть на землі, усякому пле­мені, і коліну, і людям, й на­роду; 7 і говорив він гучним го­ло­сом: бійтеся Бога і воз­дайте Йому славу, бо настав час суду Його, і поклоніться Тому, Хто створив небо і зем­лю, і море, і джерела вод. 8 І другий ангел ішов за ним слідом, кажучи: впав, упав Вавилон, місто велике, тому що він ша­леним вином розпусти своєї напо­їв усі на­роди. 9 І третій ангел ішов за ними слідом, кажучи гучним голосом: хто покло­няється звірові і образу його і приймає начертання на чоло своє або на руку свою, 10 той питиме вино гніву Бо­жого, вино нерозведене, приготов­лене в чаші гніву Його, і буде мучений у вогні і сірці перед святими анге­лами і перед Агнцем; 11 і дим мучення їх здійма­тиметься повік, і не матимуть спокою ні вдень, ні вночі ті, що поклоняються звірові і обра­зу його, і ті, що при­ймають начертання імені його. 12 Тут терпіння святих, які дотримуються заповідей Божих і віри в Ісуса.

  13 І почув я голос з неба, який говорив мені: напиши: віднині блаженні мертві, які вмирають у Господі; так, говорить Дух, вони заспо­кояться від трудів своїх, і діла їхні йдуть услід за ними.

  14 І поглянув я, і ось світла хмара, і на хмарі сидить по­дібний до Сина Людського; на голові Його золотий вінець, і в руці Його гост­рий серп. 15 І вийшов інший ангел з храму і викликнув гучним голосом до Того, Хто сидить на хма­рі: пусти серп Твій і пожни, бо на­став час жати, тому що жниво на землі вже дозріло. 16 І кинув Той, Хто сидить на хмарі, серп свій на землю, і земля була пожата. 17 І ін­ший ангел вийшов з храму, що знаходиться на небі, також з гост­рим серпом. 18 І інший ангел, який має владу над вогнем, вийшов від жертовника і з великим кри­ком викликнув до того, що має гострий серп, кажучи: пусти серп твій гострий і обріж грона винограду на землі, бо дозріли вже на ньому ягоди. 19 І кинув ангел серп свій на землю, й обрізав виноград на землі, і кинув у велике точило гні­ву Божого. 20 І потоптано ягоди у точилі за містом, і потекла кров з точила навіть до вуздечок кінських, на тисячу шіст­сот стадій.

  15 І побачив я інше зна­мен­ня на небі, велике і дивне: сім ангелів, які ма­ли сім останніх покарань, якими закінчувався гнів Божий. 2 І бачив я ніби скляне мо­ре, змішане з вогнем; і пере­можці звіра та образу його, начертання його і числа імені його, стоять на цьому скляно­му морі, тримаючи гусла Божі, 3 і співають пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: великі й дивні діла Твої, Господи Боже Вседер­жителю! Праведні та істинні путі Твої, Царю святих! 4 Хто не убоїться Тебе, Господи, і не прославить імені Твого? Бо Ти єдиний святий. Усі народи прийдуть і поклоняться перед Тобою, бо відкрилися суди Твої.

  5 І після цього я глянув, і ось, розкрився храм скинії свідчення на небі. 6 І вийшли з храму сім ан­гелів, які мали сім пока­рань, одяг­нені в чисту і світ­лу лляну одежу і підперезані попід груди золотими поя­сами. 7 І одна з чотирьох тва­рин дала сімом ангелам сім золотих чаш, наповнених гнівом Бога, Який живе у віки віків. 8 І напов­нився храм ди­мом від слави Божої і від си­ли Його, і ніхто не міг увійти до храму, доки не скінчилися сім покарань семи ангелів.

  16 І почув я з храму гучний голос, що говорив до семи ан­гелів: ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю. 2 Пішов перший ангел і вилив чашу свою на землю: і зробилися тяжкі й огидні гній­ні рани на людях, які мали начертання звіра і поклонялися образу його.

  3 Другий ангел вилив ча­шу свою в море: і зробилася кров, ніби мер­ця, і все одушевлене померло в морі.

  4 Третій ангел вилив ча­шу свою у річки і джерела вод: і зробилася кров. 5 І почув я ангела вод, який говорив: праведний Ти, Гос­поди, Який є і був, і святий, тому що так судив; 6 за те, що вони про­лили кров святих і пророків, Ти дав їм пити кров: вони достой­ні того. 7 І почув я іншого, який го­ворив від жертовника: так, Госпо­ди Боже Вседержите­лю, істинні і праведні суди Твої.

  8 Четвертий ангел вилив чашу свою на сонце: і дано було йому па­лити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, і вони хулили ім’я Бога, Який має владу над цими покараннями, і не напоумилися, щоб віддати Йому славу.

  10 П’ятий ангел вилив чашу свою на престіл звіра: і зробилося царство його темне, і вони кусали язики свої від страждання, 11 і хулили Бога небесно­го за страждання свої і за кари на них; і не розкаялись у ділах своїх.

  12 Шостий ангел вилив ча­шу свою у велику ріку Євфрат: і висохла в ній вода, щоб готовий був шлях царям від сходу сонячного. 13 І бачив я, що виходять з уст дракона, і з уст зві­ра, і з уст лжепророка три духи нечисті, подібні до жаб: 14 це – бісівські духи, що творять знамення; вони виходять до царів землі усієї вселенної, щоб зібрати їх на битву в оний великий день Бога Вседержителя. 15 Ось, іду, як злодій: бла­женний, хто пильнує і береже одежу свою, щоб не ходити йому нагим і щоб не побачили сорому його. 16 І він зібрав їх на місце, яке по-єврейськи зветься Армагеддон.

  17 Сьомий ангел вилив ча­шу свою на повітря: і з храму небесного від престолу про­лунав гучний голос, який ска­зав: звершилось! 18 І з’явилися блискавки, громи і голоси, і стався ве­ликий землетрус, якого не бувало з тієї пори, як люди на землі. Такий землетрус! Такий великий! 19 І міс­то велике розпало­ся на три частини, і міста язичницькі впали, і Вавилон великий згаданий пе­ред Богом, щоб дати йому чашу вина лютости гніву Його. 20 І всякий острів зник, і гір не стало; 21 і град, завбільшки як та­лант, упав з неба на людей; і хулили люди Бога за покаран­ня градом, тому що пока­ран­ня від нього було дуже тяжке.

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *