Одкровення (апокаліпсис) святого Іоана Богослова (гл. 11-13)

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22

  11 І дано мені тростину, подібну до жезла, і сказано: встань і виміряй храм Божий і жер­товник, і тих, що покло­ня­ються в ньому. 2 А зовнішній двір храму виключи і не вимірюй його, бо він відданий язичникам: вони зневажатимуть святе місто сорок два місяці. 3 І дам двом свідкам Моїм, і вони будуть пророку­вати тисячу двісті шістдесят днів, одяг­нені у веретище. 4 Це два олив­кових дерева і два світильники, що стоять перед Богом землі. 5 І якщо хто захоче їх образити, то во­гонь вийде з уст їхніх і поже­ре ворогів їхніх; якщо хто захоче скривдити їх, тому на­лежить бути вбитому. 6 Вони мають владу за­чинити небо, щоб не йшов дощ на землю в дні пророку­вання їхнього; і мають вла­ду над водами, пе­ретворю­вати їх на кров, і вражати землю всякими недугами, коли тільки схо­чуть. 7 І коли вони закінчать свідчення своє, звір, що ви­ходить з безодні, битиметься з ними, і пе­реможе їх, і вб’є їх, 8 і трупи їхні залишить на вулиці великого міс­та, яке духовно зветься Содом і Єгипет, де і Господь наш був розі­п’ятий. 9 І багато з народів і ко­лін, і людей, і племен диви­тиму­ться на трупи їхні три дні з половиною, і не дозво­лять покласти трупи їхні у гроби. 10 І ті, що живуть на землі, будуть радіти цьому і весели­тися, і пошлють дари одне одному, тому що два ці пророки мучили тих, що живуть на землі. 11 Але після трьох з полови­ною днів увійшов у них дух життя від Бога, і вони обоє стали на ноги свої; і великий страх напав на тих, які дивилися на них. 12 І почули вони з неба гучний голос, що гово­рив їм: зійдіть сюди. І вони зійшли на небо на хмарі; і дивилися на них вороги їхні. 13 І в ту ж мить стався великий землетрус, і десята части­на міста впала, і заги­нуло під час землетрусу сім тисяч імен людських; інші ж охоплені були страхом і воз­да­ли славу Богові Небесному.

  14 Друге горе минуло; ось, гряде скоро третє горе.

  15 І сьомий ангел затрубив, і залунали на небі гучні голоси, які промовляли: цар­ство світу стало царством Господа нашого і Хрис­та Його, і буде царювати повік. 16 І двадцять чотири стар­ці, які сидять перед Богом на престолах своїх, впали на лиця свої і поклонилися Бо­гові, 17 говорячи, дякуємо Тобі, Господи Боже, Вседер­жите­лю, Який є, і був, і грядеш, що Ти прийняв силу Твою велику і воцарився. 18 І розлютилися язични­ки; і прийшов гнів Твій, і час судити мертвих і дати від­пла­ту рабам Твоїм, пророкам і святим, і тим, що бояться імені Твого, малим і великим, і погубити тих, які губили землю.

  19 І розкрився храм Божий на небі, і з’явився ковчег завіту Його в храмі Його; і сталися блискавки і го­лоси, і громи, і землетрус, і великий град.

  12 І з’явилося на небі велике знамення: жона, опо­вита сонцем; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. 2 Вона мала в утробі і кричала від болю і мук народження. 3 І з’явилось інше зна­мення на небі: ось, дракон вели­чезний чер­воний з сімома го­ловами і десятьма рогами, і на головах його сім вінців. 4 Хвіст його захопив з неба третю частину зірок і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жо­ною, яка мала родити, щоб, коли вона наро­дить, пожерти її немовля. 5 І народила вона немов­ля чоловічої статі, якому належить пас­ти всі народи залізним жезлом; і піднесене було дитя її до Бога і пре­сто­лу Його. 6 А жона втекла в пусте­лю, де було приготоване їй місце від Бога, щоб там го­дували її тисячу двісті шіст­десят днів.

  7 І відбулася на небі війна: Ми­хаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон і ангели його воювали проти них, 8 та не встояли, і не знайшлося вже місця для них на небі. 9 І скинутий був вели­кий дракон, древній змій, зва­ний дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну, ски­нутий на землю, і ангели його скинуті з ним. 10 І почув я гучний голос на небі, який промовляв: нині настало спасіння, і сила, і царство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий наклепник братів наших, який зводив на­клепи на них перед Богом на­шим день і ніч. 11 Вони перемогли його кров’ю Агнця і словом свід­чення свого і не полюбили душі своєї навіть до смерти. 12 Отже, веселіться, небеса і ті, що живуть на них! Горе тим, що живуть на землі і на морі! Бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому лишається часу.

  13 Коли ж дракон побачив, що скинутий на землю, то став переслідувати жону, яка народила дитя чоловічої статі. 14 І були дані жоні два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю на міс­це своє від лиця змія і там годувалася протягом ча­су, часів і півчасу. 15 І пустив змій услід за жоною з пащі своєї воду, мов річку, щоб потопити її в річці. 16 Але зем­ля допомогла жоні, і розкрила земля уста свої, і поглинула річку, яку дракон пустив з пащі своєї. 17 І розлютився дракон на жону, і пішов, щоб вступити в бій з інши­ми з роду її, які зберігають заповіді Божі і мають свідчення Ісуса Христа.

  13 І став я на піску мор­сько­му, і побачив звіра з сімо­ма головами і десятьма рога­ми, що виходив з моря: на рогах його бу­ло десять він­ців, а на головах його бого­хульні імена. 2 Звір, якого я бачив, був подібний до барса; ноги в нього – як у ведмедя, а паща в нього – як паща у лева; і дав йому дракон силу свою і престіл свій, і велику владу. 3 І бачив я, що одна з го­лів його ніби була смертельно поранена; але ця смертельна ра­на зцілилась. І дивувалась уся земля, слідкуючи за зві­ром, і поклонилися драконові, що дав владу звірові, 4 і поклонилися звірові, кажучи: хто подібний до звіра цього? і хто може змагатися з ним? 5 І дані були йому вуста, що говорять гордо і богохульно, і надана йому влада діяти сорок два місяці. 6 І розкрив він уста свої для хули на Бога, щоб хули­ти ім’я Його й оселю Його, і тих, що живуть на небі. 7 І дано було йому вести війну зі святими і перемогти їх; і дана була йому влада над усяким коліном і наро­дом, і людьми, і племенем. 8 І поклоняться йому всі, що живуть на землі, імена яких не написані в книзі життя у Агнця, заколеного від створіння світу. 9 Хто має вухо, нехай чує. 10 Хто веде в полон, той сам піде у полон; хто мечем убиває, тому самому нале­жить бути вбитому мечем. Ось тут терпіння і віра святих.

  11 І побачив я іншого зві­ра, що виходив із землі; він мав два роги, подібні до ягня­чих, і говорив, як дракон. 12 Він діє перед ним з усією владою першого звіра і примушує всю землю і тих, що живуть на ній, поклонятися першому звірові, у якого смертельна рана зцілилась; 13 і творить великі знамен­ня, так що й вогонь зводить з неба на землю перед людьми. 14 І чуде­сами, які дано бу­ло йому творити перед звіром, він спокушає, тих, що живуть на землі, кажучи тим, що живуть на землі, щоб вони зро­-били образ звіра, який має рану від меча і жи­вий. 15 І дано було йому вкласти дух в образ звіра, щоб образ звіра і говорив і діяв так, щоб убитий був кожен, хто не поклониться образу звіра. 16 І він зро­бить те, що всім, малим і великим, бага­тим і вбогим, вільним і ра­бам буде начертання на праву руку їх або на чоло їх, 17 і що ніко­му не можна бу­де ні купувати, ні продавати, крім того, хто має це начертання, або ім’я звіра, або число імені його. 18 Тут мудрість. Хто має розум, той нехай полічить число звіра, бо це число людське; число його шістсот шістдесят шість.

1-3 4-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *