Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя

(за книжкою: Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992).

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяПравослав’я часто звинувачують у відірваності від реального життя і занадто піднесеній ідеальності. З іншого боку, все більшої популярності набувають книжки про духовність, але без релігійності (якщо це взагалі можливо). Якось я мав необережність пообіцяти щонеділі пропонувати вам виписки з християнських книжок. Хоча сьогодні й субота, однак велике православне свято – Воздвиження чесного і животвор­чого Хреста Господнього, тож пропоную вашій увазі особливу книжку. Автор ставить за мету (як це робили і вже згадувані нами о. Серафим (Роуз) та о. Андрій Кураєв) показати актуальність і дієвість православного світогляду в сучасному світі. Здмухуючи піну протестантського екстазу, автор не лише стверджує дієвість молитви, але й говорить про необхідність важкої роботи над собою навіть у такій, здавалося б, суто духовній справі. Цікавою є авторська паралель між Господньою молитвою «Отче наш» та шляхом єврейського народу від єгипетського рабства до жаданої й обіцяної землі. Як завжди, перекладав з російської самотужки і, як завжди, пропоную вам прочитати всю книжку, а не лише обмежуватися моїми виписками:

  • Молитва нічого не означатиме для того, у кого немає об’єкта молитви.
  • Занадто часто відсутній акт поклоніння у серці, що спілкується з Богом.
  • Любов і дружба глибокі тоді, коли ми можемо мовчати один з одним.
  • Треба навчитися говорити з Богом, не порушуючи тишу близькості словами.
  • Кожна зустріч з Богом – це Страшний суд.
  • Досвід молитви можна пізнати лише зсередини.
  • Потрібно любити Бога більше, ніж благополуччя, в якому Його немає.
  • Не постійна думка про свої гріхи, а бачення святості Божої дозволяє святим пізнати свою гріховність (ця теза особисто для мене була певного роду одкровенням, адже читаючи Патерики, я весь час трохи бентежився постійними твердженнями великих святих про їхню гріховність. Виявляється, чим ближче ми до Бога, тим видніше нам наші гріхи – прим. моя).
  • Молитва – це подорож, яка приносить не бентежні переживання (як це стверджують більшість східних релігій та й деякі протестантські проповідники – прим. моя), а нову відповідальність.
  • Ми повинні бути готові відмовитися від багато чого задля того, аби перше місце віддати Богу.
  • Зусиллям волі ми повинні постійно звертати до Бога.
  • Все може бути відібране у нас, крім любові, і це робить любов тим єдиним, що ми можемо віддавати.
  • Біля підніжжя Хреста Матір Божа стояла не в сльозах, як часто зображується у західному живописі; Вона досягла такої повноти єднання зі Своїм Сином, що Їй нема чому було опиратися.
  • ні повстання, ні втеча не роблять нас вільними, тому що свобода є насамперед стан внутрішнє по відношенню до Бога, до самої себе і до навколишнього світу.
  • Диявол хоче рабів, а Бог хоче вільних людей, воля яких була б згодна з Його волею.
  • Саме по собі жебрацтво, стан рабства не є пропуском у Царство Небесне.
  • Що б ми не мали – це ніколи не наше, які б багаті ми не здавалися.
  • У кожну мить ми залишаємося жалюгідними жертвами обставин, над якими ми не владні і які ненавидимо.
  • Як тільки ми виявляємо, що все Боже і все від Бога, ми починаємо входити в Божественне Царство і знаходити свободу.
  • Для виховання вільної людини потрібно незрівнянно більше часу, ніж для усвідомлення свого рабського становища.
  • Бути рабом, як це не тяжко, принизливо і гірко, – все ж якась форма захищеності, тоді як стан вільної людини – стан граничної незахищеності; ми беремо свою долю в свої власні руки, і тільки коли наша свобода корениться в Бозі, ми знаходимо іншу захищеність, впевненість зовсім іншого порядку.

PS.

Пропоную зробити перерву до завтра. Теплої вам молитви.

One thought on “Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *