Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (завершення)

Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життяОт і завершується наше двотижневе знайомство (див. частина 1, частина 2, частина 3) з книжкою, присвяченою православному погляду на молитву (Митрополит Сурожский Антоний. Молитва и жизнь (Living Prayer. – London, 1966) / Пер. с англ.: Журнал Московской Патриархии. 1968. №№ 3-7 (с сокр.); Рига, 1992). Автор зробив спробу (як на мене – дуже вдалу) зібрати в одну невеличку книжечку інформацію про різні типи молитов (Господня, Ісусова, безмовна тощо) і дав сучасне і водночас згідне з святоотцівським переданням їх тлумачення. Значну увагу приділено молитвам, що ніби залишаються без відповіді, а також правилам молитовного життя для початківців. Знову ж автор дещо розходиться у своїх тлумаченнях з католицизмом і протестантизмом, однак мені все ж миліше наше православне, стримане і усвідомлене спілкування з Богом, ніж емоційні переживання католиків чи протестантизм протестантів. Вам своїх думок не нав’язую, а от виписками ділюся з радістю:

  • Віри недостатньо, щоб здійснилося порятунок, вона повинна привести до правильних стосунків з Богом (як тут не згадати різноманітних сектантів/протестантів з їх щирим переконанням, що варто лише повірити – і тебе вже врятовано – прим. моя).
  • Велика спокуса – відкласти молитву до того моменту, коли у нас пробудиться живе почуття до Бога, і вважати нещирою всяку молитву і всяке звернення до Бога в інший час.
  • Ми повинні вірити в те, що є в нас, навіть якщо і не бачимо в собі цього в даний момент.
  • Принесемо у своїй молитві кількість, якщо не в змозі принести якість.
  • Коли прийде час, Святий Дух наповнить молитву вірну і терплячу змістом і глибиною нового життя.
  • «Бідний не той, у кого нічого немає, як той, хто хоче того, чого не має» (Святий Іоанн Златоуст).
  • Чим більше ми відчуваємо себе залишеними, тим необхідніше молитися.
  • Дуже важливо пам’ятати, що Бог і ми вільні прийти або піти; і ця свобода має величезне значення, тому що вона є ознакою справжніх взаємин.
  • Справжня відсутність Боже і справжня Його присутність – в однаковій мірі докази Його реальності і конкретності взаємин з Ним.
  • Ми повинні бути готові приносити свою молитву і приймати все, що б не дав Бог.
  • Аскетична поведінка полягає в пильності, – пильності воїна, який … в якомусь сенсі не діє, тому що стоїть і нічого не робить; з іншого боку, він напружено активний, тому що він насторожі і абсолютно зібраний. Це точна подоба внутрішнього життя.
  • Ми дуже часто позбуваємося нового контакту з Богом лише тому, що прагнемо знову пережити вже звідане.
  • Бувають періоди, коли ми можемо поставити себе перед Богом тільки актом віри, зовсім не відчуваючи Його присутності.
  • Марнославство – це стан залежності від реакції людей на нашу особистість.
  • Повинна бути боротьба за те, щоб у кожну мить нашого життя бути тим, чим ми буваємо в кращі моменти.
  • Що б ми не пережили, воно належить минулому і пов’язано з тим, якими ми були вчора, а не з тим, якими є сьогодні.
  • Ми завжди повинні наближатися до Бога з усвідомленням, що ми Його не знаємо.
  • Ми приходимо, бажаючи бачити Бога у визначеному аспекті, і спрямовуємо свої молитви не до Бога, а до того уявлення про Бога, яке в даний момент нас влаштовує.
  • Не ми вміщуємо в собі Бога, але самі містимося у Ньому (у світлі цієї тези важливою видається думка, на яку натрапив нещодавно: хрещення – “баптисма” (буквально – занурення) має не лише практичну сторону, коли людина омивається водами, але й містичну, про яку й говорить цей вислів: людина занурюється у Бога – прим. моя).
  • Жити спогадами неможливо.
  • Молитися слід уважно, просто і правдиво, не замінюючи справжнього Бога жодним хибним богом, ідолом, плодом нашої уяви і не намагаючись отримати якесь містичне переживання (не властиве саме католицизму з його видіннями святих і емоційно-містичними переживаннями під час молитви – прим. моя).
  • Не в безлічі слів ми будемо почуті Богом, а в їх правдивості.
  • Досконала безмовність – це ідеальна молитва, за умови, однак, що це справжня безмовність, а не мрійливість.
  • Ми дуже мало знаємо з досвіду, що таке глибоке мовчання тіла і душі, коли в душі панує цілковита тиша, коли досконалий мир наповнює тіло, коли припиняється всяка суєта і рух.
  • Внутрішня безмовність – це відсутність усякого внутрішнього руху думок або емоцій, але це стан повної пильності, відкритості до Бога.
  • Ми повинні, коли можемо, зберігати повне мовчання, але ніколи не слід допускати, щоб воно перетворювалося у почуття простого задоволення.
  • Навіть ті, хто досяг споглядального безмовності, визнавали необхідним, коли відчували небезпеку духовного розслаблення, знову вживати слова молитви, доки молитва не відновить у душі безмовність.
  • Перше, чого слід уникати в молитві – неправди Богові.
  • Слід вчитися, поставивши себе перед Богом, передавати Йому всі наші турботи до єдиної, а потім полишати піклування про них.
  • Ми повинні користуватися готовими молитвами, щоб навчитися, які почуття, які думки, які способи вираження нам слід розвивати, якщо ми належимо до Церкви. Це також допомагає у періоди сухості, коли нам майже нічого сказати.
  • Мовчання Бога стерпіти набагато важче, ніж відмову.

Згадувана у книжці література

  • «Щирі розповіді прочанина своєму духовному отцеві» – найкраще введення до Ісусової молитви (є в українському перекладі, однак автор застерігає від прямого наслідування написаного в цій книзі, але радить її для розуміння суті молитви – прим. моя).
  • «Мир всім людям злої волі!» – молитва, написана в концентраційному таборі ув’язненим-євреєм.
  • Клайв Люїс “Листи Крутеня” (теж можна знайти в українському перекладі – прим. моя)
  • Жан Даниєлу “Святі язичники”
  • Юліанія Норічська “Хмара непізнаваного”.

One thought on “Митрополит Сурожський Антоній. Молитва і життя (завершення)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *